Читати книгу - "Загублений світ"

РІЧКОВА ПРИСТАНЬ

ЧОВНЯРСЬКА СТАНЦІЯ

СОНЯЧНІ БАТАРЕЇ № 1

БОЛОТЯНИЙ МАРШРУТ

РІЧКОВИЙ МАРШРУТ

ГІРСЬКИЙ МАРШРУТ

ЗАГАЛЬНИЙ МАРШРУТ

КАНАТНА ДОРОГА

ЗАГОРОЖІ

Вона відразу зрозуміла, що це: знімок екрана з квартири Левіна. З тієї ночі, коли Арбі відновлював файли у комп’ютері. Здавалося, це було мільйон років тому, в іншому житті. Але ж насправді це було лише… коли? Два дні тому.

Вона дивилася на список. «Не може бути», — промайнуло в неї в голові.

— Докторе Торн, — сказала вона. — Я думаю, вам краще на це глянути.

Торн глянув на папірець.

— Думаєш? — сказав він.

— Тут написано «човнярська станція».

— Ти можеш знайти її, Келлі?

— Ви маєте на увазі на відео? — Вона знизала плечима. — Спробую.

— Спробуй, — сказав Торн. Він глянув на Левіна, який ходив по кімнаті, знову стукаючи в стіни. Він взяв рацію.

— Capo, це Док.

Рація затріщала.

— Доку, мені доведеться зупинитися на хвилинку.

— Чому? — спитав Торн.

Сара Гардінг зупинилася на дорозі, що йшла по гірському хребту. У п’ятдесяти ярдах попереду вона побачила тиранозавра, який ішов вниз в інший бік від неї. У його пащі був Доджсон. І якимось чином він ще був живий. Його тіло все ще рухається. І їй здалося, що вона чула його крик.

Гардінг здивувалася, що ця картина не викликала в неї жодних почуттів. Вона безпристрасно дивилася, як тиранозавр зійшов з дороги і попрямував у джунглі.

Сара завела машину і обережно поїхала вперед.

Келлі обережно змінювала відеозображення одне за іншим, доки не знайшла те, що треба — дерев’яний док, огороджений всередині сараю або човнової станції, відкритий з дальнього кінця. Інтер’єр станції ще непогано зберігся. Всередині не було ані папоротей, ані ліан. Вона побачила прив’язані моторні човни, що гойдалися на воді, і три бочки для пального з іншого боку. З задньої частини станція була відкритою і освітленою — схоже, що там була річка.

— Що ви думаєте? — спитала вона Торна.

— Гадаю, варто спробувати, — відповів він, заглядаючи їй через плече. — Але де це? Ти можеш знайти мапу?

— Можливо, — сказала вона. Вона натиснула клавіші і змогла повернутися до головного вікна з незрозумілими значками.

Арбі прокинувся, позіхнув і підійшов, щоб подивитися на те, що вона робить.

— Хороша графіка. Ти увійшла в систему, так?

— Ага, — сказала вона. — Тільки мені трохи важко з усім цим розібратися.

Левін ходив туди-сюди, визираючи з вікна.

— Це все добре, — мовив він. — Але з кожною хвилиною за вікном світлішає. Хіба ви не розумієте? Нам потрібно забиратися звідси. Ця будівля має одношарові стінки. Це добре для тропічного клімату. Але це халупа.

— Витримає,— сказав Торн.

— Можливо, три хвилини. Я хочу сказати, подивіться на оце, — сказав Левін, підійшовши до дверей і постукавши по них кісточками пальців. — Ці двері просто…

Раптом у двері стукнули так, що біля замка тріснуло дерево, і вони широко відчинилися. Левін відлетів убік, гупнувшись на підлогу.

В дверях стояв і сичав раптор.

Шлях назовні

Сидячи біля комп’ютера, Келлі завмерла від жаху. Вона спостерігала, як Торн побіг уперед і кинувся на двері всією своєю вагою і зачинивши. Вражена тварина відлетіла назад. Дверима раптору притисли пазуристу лапу. Раптор з іншого боку гарчав і гупав у двері.

— Допоможи мені! — крикнув Торн. Левін схопився на ноги і підбіг, додавши свою вагу.

— Я вам казав! — вигукнув Левін.

Несподівано раптори оточили крамницю. Вони з гарчанням кидалися до вікон, намагаючись зім’яти ґрати, штовхаючи їх у бік скла, вдарялися об дерев’яні стіни, збиваючи полиці; бляшанки та пляшки з гуркотом падали на підлогу. У кількох місцях дерев’яні стіни почали тріскатися.

Левін озирнувся на неї:

— Шукайте звідси вихід!

Келлі не відривала очей. Комп’ютер був забутий.

— Давай, Кел, — сказав Арбі.— Зосередься.

Вона повернулася до екрану, не знаючи, що робити. Потім натиснула на хрестик у лівому кутку.

Нічого не сталося. Вона натиснула на верхнє ліве коло. Почали швидко з’являтися значки, що заповнили весь екран.

— Не хвилюйся, є якийсь ключ, щоб це пояснити… — сказав Арбі.— Нам просто потрібно дізнатися, який…

Але Келлі не слухала його, — вона натискала інші кнопки, рухала курсором, намагаючись бодай щось зробити, щоб з’явився якийсь екран підтримки чи ще щось.

Раптом весь екран почав крутитися й спотворюватися.

— Що ти наробила? — стривожено закричав Арбі.

Келлі вкрилася потом.

— Не знаю, — сказала вона і відсмикнула руки від клавіатури.

— Він став гіршим, — сказав Арбі.— Ти зробила його гіршим.

Екран продовжував стискатися. Вони бачили, як зсуваються значки, повільно спотворюючись.

— Давайте, діти! — крикнув Левін.

— Ми намагаємося! — сказала Келлі.

Арбі сказав:

— Він стає кубом.

Торн підштовхнув до дверей великий холодильник зі скляною стінкою. Раптор вдарився в двері, всередині задзеленчали банки.

— Де гвинтівки? — спитав Левін.

— Є три у Сари в машині.

— Чудово. — Деякі прути ґрат на вікнах були вже настільки зім’яті, що розбили шибки. Справа дерев’яна стіна і далі розколювалася, тріщини ставали дедалі більшими.

— Ми повинні вибратися звідси! — кричав Левін до Келлі.— Ми повинні знайти спосіб! — Він побіг до задньої частини крамниці, де були вбиральні. Але за мить повернувся. — Вони і там!

Все навколо них відбувалося дуже швидко.

Тепер на екрані був куб, що обертався у просторі. Келлі не розуміла, як його зупинити.

— Давай, Кел, — сказав Арбі, дивлячись на неї опухлими очима. — Ти можеш це зробити. Зосередься. Давай.

Вся кімната була наповнена криками. Келлі дивилася на куб на екрані, відчуваючи безнадію і розгубленість. Вона не розуміла, що їй іще робити. Вона не розуміла, чому вона тут. Вона не розуміла, в чому справа. Чому тут не було Сари?

Стоячи поруч із нею, Арбі сказав:

— Давай. Натискай значки по одному за раз, Кел. Ти можеш. Давай. Тримайся. Зосередься. — Але вона не могла зосередитися. Не могла натискати на значки, — вони дуже швидко крутилися на екрані. Повинні бути паралельні процесори для обробки всієї графіки. Вона просто дивилася на екран. Вона зловила себе на тому, що думає про різні речі — ці думки прийшли до її голови незваними гостями.

Дріт під столом.

Жорстко запрограмований термінал.

Багато графіки.

Їхня з Сарою розмова в трейлері.

Тоді вона сказала їй:

— Більшість того, що казатимуть тобі люди, буде неправильним…

— Це важливо, Кел, — сказав Арбі. Він тремтів, стоячи поряд з нею. Вона зрозуміла, що він зосередився на комп’ютерах, щоб не бачити того, що відбувається навколо. Не