Читати книгу - "(не) Ідеальний бос , Аксінія Найт"

Весь цей час Ділану Хейзу не давав спокою успіх його колишнього друга. Він навіть найняв приватного детектива, щоби той міг накопати компромат на Алекса. Але той був абсолютно чистим. І в нього не залишалося іншого виходу... Чоловікові довелося опуститися до низьких та підлих методів, щоб зламати його бізнес. Нібито випадкова зустріч у ресторані, щоб попередити про таємничу дівчину, яка може зруйнувати все шляхом спокуси. Публічний скандал при всіх гостях ресторану, а потім напад на нову філію з метою зруйнувати все і розбити. Але нічого не допомагало. І тоді Ділан зважився на крайні заходи.

Чоловік зателефонував до Алекса і призначив особисту зустріч. Йому набридло ходити навкруги і хотілося нарешті вирішити всі свої проблеми за один раз. На подив, Алекс без проблем погодився на це і тепер залишалося тільки добре підготуватися.

У день зустрічі Ділан сидів у своєму кабінеті, а документи завбачливо сховав у сейф. Він кілька разів зателефонував начальнику безпеки ресторану, але той, як на зло, не відповідав. І це додало роздратування чоловікові. У призначений час пролунав стукіт у двері, і на порозі опинився Алексіс Коулман.

– Які люди! Невже сам містер Коулман завітав нарешті до мене? – не втримався від уїдливого коментаря Діл.

– А що, містере Хейз, ти вже не здатен прийти до мене? Чи забув дорогу до колись найкращого друга?

– Пам'ятається, це саме ТИ викреслив мене зі списку своїх друзів! Якщо на тебе так вплинула наша суперечка, то чого б мені раптом намагатися шукати до тебе дорогу?

– Мда, Діл... А я, дурню, сподівався, що ти одумаєшся і зрозумієш, що мій план був вигіднішим нам. Але ти пішов іншим шляхом. І чого це призвело? Ти зараз стоїш переді мною, розлючений і звинувачуєш у всіх бідах мене. Адже я знову правий? – погляд Алекса був серйозним, навіть без краплі глузування, що розлютило Ділана. Він чекав від колишнього друга будь-чого, але не подібної реакції. Йому було гидко, що все обернулося так і він змушений був визнати свою поразку. Ось тільки за роки непосильної праці чоловік прийшов до того, що не звик програвати. Останнє слово мало залишитися за ним.

– Тобі було похріну на все, Алекс! Ти зі своєю тупою впертістю ніколи не вмів ризикувати. Ти ще в універі став таким скрупульозним, що було часом гидко. А знаєш... – Ділан присів на край столу, – тебе завжди було легко обкрутити навколо пальця, а ти наївний дурник вірив усьому, що тобі казали.

– Ти так впевнений? – Алексіс скептично підняв догори брову.

– Тобі ж сподобалася вистава з Карен? Хороша з нас пара вийшла, чи не так? Та й куховарка твоя так ідеально відреагувала, а ти як лицар врятував її від світової ганьби. Не повірю навіть, що ти тоді не скористався ситуацією. А Шеріл? Така наївна дівчинка, яка боялася за свою шкуру… Як легко було її підкупити, я знав, що вона обов'язково погодиться. А твоя дівчина аж кинулася тебе захищати. Ах, Алексе… Алексе… Не чекав я, що ти раптом станеш таким підкаблучником… – його погляд горів від ненависті до людини, яка стояла навпроти.

– Хто б казав тут. Ти сам на кого перетворився? Безпринципна і жорстока людина, яка нікого не поважає. Грош ціна таким якостям, – Алекс виплюнув йому в обличчя це звинувачення. Між ними миттєво повисло напружене мовчання. Вони дивилися один на одного впритул, але ніхто не наважувався відвести погляд. Першим порушимо тишу Ділан:

– З якого часу ти став таким ідеальним? Аж гидко… – злісно посміхнувся він, нахилившись до сейфа і намагаючись там щось знайти.

– А ти мене ні з ким не переплутав? Кожен з нас має свої недоліки. І в тебе, і в мене. Не буває у світі ідеальних людей. Ти не знав про це, Діле? – награно здивувався Алекс.

– Не треба мені тут розказувати. Жоден детектив не зміг нічого на тебе накопати. Така собі безневинна овечка у зграї вовків. Які ж секрети ти ховаєш у рукаві, Алексе Коулман?

– Ти мене запросив, щоб дізнатися про мої секрети? Чи таки, щоб нарешті закрити гештальт? – тепер уже в погляді чоловіка промайнуло непідробне здивування. – Чого ж ти хочеш від мене?

– Я дивлюся, ти здогадливий. Що я хочу від тебе? Справедливості хочу. Твій ідіотський план перекреслив моє життя. Декілька років я не міг вигрібти з боргової ями. Абсолютно усі клієнти завжди порівнювали наші ресторани. Я програвав, і більша їхня частина йшла до тебе. Для них мій заклад був чимось на кшталт нижчого сорту, негідної уваги, – Ділан повільно наближався до Алекса, його погляд видавав у ньому божевільного.

– А хто в цьому винен, Діл? Може, це ти сам усе просрав? Нахріна ти вішаєш на мене свої помилки. Ти не послухав мене тоді, зробив усе по-своєму. Які претензії до мене? Життя тобі показало, що це не той шлях. Але тобі було начхати! Ти думаєш, я не спостерігав за тобою збоку? Я бачив кожен крок. Я радів твоїм успіхам і засмучувався, коли щось не виходило. Я чекав моменту, коли ти зрозумієш, що вдвох ми зможемо набагато більше, ніж кожен із нас сам. Але ти не бачиш далі за свій нос. Звичайно, легше іншого зробити винним. Ти ніколи не вмів визнавати своїх помилок.

– Заткнися, Алекс! Доки ти не зробив своєї найбільшої помилки! – злісно прогарчав чоловік.

– А що, мій друже, правда очі ріже? Такі, як ти не люблять правду. Для вас вона гірша за отруту, яку ви плескаєте на інших. Ти намагався мені помститися? Так давай! Що тебе зупиняє? Чи ти здатний пакостити тільки за спиною і через третіх осіб, а Діл?