Читати книгу - "Чоловіки, що ненавидять жінок"

Лісбет Саландер засунула стілець і принесла з плити ще каву для них обох. Вона закурила, наповнюючи простір навколо себе димом, і Мікаель, подумки вилаявшись, вициганив у неї ще одну сигарету.

— Ні, в принципі це не так уже неймовірно, — сказала Лісбет і підняла палець. — За двадцяте сторіччя в Швеції не розкрито кілька десятків убивств жінок. Професор Перссон, який веде по телебаченню програму «Розшукується», якось сказав, що серійні вбивці в Швеції велика рідкість, але що деякі з них напевно просто не виявлені.

Мікаель хитнув головою. Вона підняла другий палець.

— Ці вбивства коїлися протягом дуже тривалого часу і в різних місцях країни. Два вбивства сталися одне за одним в шістдесятому році, але обставини були досить різними — фермерша в Карлстаді і тридцятидвохлітня жінка в Стокгольмі.

Вона підняла третій палець.

— Відсутня яскраво виражена схема. Вбивства здійснювались різними способами, і єдиний почерк не простежується, проте в різних випадках є деталі, що повторюються. Тварини. Вогонь. Жорстоке сексуальне насильство. І, як ти відзначив, якісь натяки на біблійний текст. Але ніхто з поліцейських слідчих вочевидь не намагався тлумачити сенс усього цього, спираючись на Біблію.

Мікаель хитнув головою і покосився на свою напарницю. Лісбет Саландер, з її тендітною статурою, чорною майкою, татуюваннями і кільцями на обличчі, виглядала в гостьовому будиночку Хедебю щонайменше дивно. Коли за вечерею він пробував зав’язати бесіду на загальні теми, вона відповідала коротко і майже не підтримувала розмову. Але про робочі справи вона говорила як бувалий професіонал. Її квартира в Стокгольмі виглядала немов після бомбардування, проте Мікаель прийшов до висновку, що з мізками у Лісбет Саландер, безумовно, усе гаразд. Дивно!

— Важко побачити зв’язок між повією з Уддевалли, — почав він, — убитою за контейнером у промзоні, і дружиною пастора з Роннебю, яку задушили і намагалися спалити. Якщо, звичайно, не мати ключа, що його дала нам Харієт.

— А звідси виникає наступне питання, — зауважила Лісбет.

— Як, чорт візьми, Харієт виявилася в це втягнутою? Шістнадцятилітня дівчина, що жила в досить благополучному середовищі, далеко від подібних речей.

— Є тільки одна відповідь, — мовила вона.

Мікаель знову хитнув головою:

— Повинна бути якась прив’язка до сім’ї Ванґер.

До одинадцятої години вечора вони встигли так детально розібратися в серії вбивств, обговорити зв’язок між ними й різні окремі деталі, що думки в голові у Мікаеля почали плутатись. Він потер очі, потягнувся і запитав, чи не хоче вона піти прогулятися. З виду Лісбет Саландер було ясно, що вона вважає подібні променади марнуванням часу, але після недовгого роздумування вона погодилася. Позаяк увечері було багато комарів, Мікаель запропонував їй надіти брюки.

Вони пройшли під мостом, повз човнову гавань і попрямували в бік мису Мартіна Ванґера. Мікаель показував дорогою будинки, розповідаючи, хто в них живе. Дійшовши до будинку Сесілії Ванґер, він заговорив якось плутано, і Лісбет покосилась на нього.

Проминувши шикарну яхту Мартіна Ванґера, вони вийшли на мис, всілися на камінь і викурили одну сигарету на двох.

— У всіх цих жінок є ще дещо спільне, — раптом сказав Мікаель. — Можливо, ти вже про це подумала.

— Що саме?

— Імена.

Лісбет Саландер задумалася, потім замотала головою.

— Всі імена — біблійні, — підказав Мікаель.

— Це не так, — швидко відповіла Лісбет. — Ліви і Лени в Біблії нема.

Мікаель похитав головою:

— Насправді вони там є. Лів означає «жити», і саме це значення має біблійне ім’я Єва. А тепер-но напружся, Салі: скороченням від чого у нас є ім’я Лена?

Лісбет Саландер примружилася від злості і вилаялася про себе. Мікаель міркував швидше за неї, а цього вона не любила.

— Магдалена, — сказала вона.

— Блудниця, перша жінка, Діва Марія… у цьому зібранні вся біблійна компанія. Від цих диких загадок може, мабуть, обараніти і психолог. Взагалі-то, кажучи про імена, я зараз подумав про інше.

Лісбет терпляче чекала.

— Це ще і традиційні єврейські імена. У сім’ї Ванґер антисеміти, нацисти і змовники-теоретики наявні в кількості, що значно перевищує норму. Харальд Ванґер, який живе тут і якому зараз за дев’яносто, був у шістдесятих роках у розквіті сил. Єдиний раз, коли я його бачив, він прошипів, що його власна дочка шльондра. У нього, безперечно, є проблеми з жінками.

Повернувшись додому, вони зробили бутерброди, щоб перекусити на ніч, і підігріли каву. Мікаель покосився на п’ятсот сторінок, приготованих для нього улюбленою співробітницею Драґана Арманського.

— Ти зробила неймовірно велику роботу за рекордний час, — сказав він. — Дякую. І дякую за те, що ти так люб’язно погодилася приїхати сюди, щоб відзвітувати.

— Що буде далі? — спитала Лісбет.

— Завтра я поговорю з Дірком Фруде, і ми з тобою розплатимося.

— Я мала на увазі не це.

Мікаель подивився на неї.

— Ну… розшукову роботу, для якої я тебе наймав, виконано, — обережно сказав він.

— Я ще не закінчила.

Мікаель відкинувся на спинку кухонного дивана і подивився в очі Лісбет. Прочитати що-небудь в її погляді було неможливо. Півроку він пропрацював над зникненням Харієт наодинці, і цілком несподівано з’явилася інша людина — досвідчений пошуковець, — що добре розбирається в ситуації. Він прийняв рішення, піддавшись пориванню.

— Я знаю. Мені ця ситуація теж не дає спокою. Я поговорю завтра з Дірком Фруде. Ми наймемо тебе ще на тиждень-другий як… асистента-пошуковця. Не знаю, чи захоче він платити за тими ж розцінками, що платить Арманському, але пристойну місячну зарплату ми, мабуть, з нього видавимо.

Лісбет Саландер раптом нагородила його посмішкою. Їй зовсім не хотілося, щоб її усунули від роботи, і вона була готова працювати навіть задарма.

— У мене починають злипатися очі, — заявила вона і без зайвих слів пішла до себе, зачинивши за собою двері.

Через дві хвилини вона знову прочинила двері і вистромила голову:

— Думаю, ти помиляєшся. Це не божевільний серійний убивця, що начитався Біблії. Це звичайнісінька тварюка, яка ненавидить жінок.

Розділ 21

Четвер, З липня — четвер, 10 липня

Лісбет Саландер піднялася раніше від Мікаеля, близько шостої ранку Вона поставила воду для кави і прийняла душ. Коли о пів на восьму прокинувся Мікаель, вона сиділа і читала з екрана ноутбука його міркування щодо справи Харієт Ванґер. Він вийшов на кухню, загорнувшись у простирадло і протираючи сонні очі.

— На плиті є кава, — сказала Лісбет.

Мікаель заглянув через її плече:

— Цей документ захищений паролем.

Вона повернула