Читати книгу - "Знахар, Міхал Шьмеляк"

Так він не підозрюваний! Нічого собі! Кшисєк хотів було голосно додати до заяви Генрі: "офіційно він не є підозрюваним", але прикусив язика.

– Сама бачиш, що у нас зв’язані руки, – продовжив поліцейський.

– Може, президент допоможе? – сказав Кшисєк. – Адже вони з дружиною дружать з Якубом після зцілення. – Він дуже намагався, щоб у слові "зцілення" не прозвучало глузування чи насмішки. – Зателефонуй йому, поясни ситуацію, може він підключить якісь служби.

– Чудова ідея, — погодився Генрі. – Будь-яка допомога буде корисною, особливо такого високого рівня.

– Про це я теж не подумала. – Вероніка сіла на ліжко. – Кшись, у мене тут немає телефону, він залишився вдома, ти можеш мені його привезти? Відразу подивіться в шафу в моїй кімнаті, там запакована рожева спортивна сумка "Найк", це мій лікарняний комплект. Якщо можете, візьміть його з собою. Не дивіться на неї так, справжня жінка повинна бути готова на все, особливо якщо у неї проблеми зі здоров'ям.

– Звичайно ж, привезу. Дай мені хвилинку, тому що ми з лікарні їдемо до відділку поліції, щоб дати свідчення про вчорашні події.

– Це про мою непритомність?

– Не зовсім, – відповів хлопець. – Вчора Антоній Валечек покінчив життя самогубством, попередньо вбивши священика.

Жінка впала на ліжко. Генрі подивився на обладнання, але тривоги не було.

– З того, що ми знаємо, він звинуватив священика у смерті Зенобії, – додав Кшисєк.

– Але ж це сталося. Але, боже… Я не можу в це повірити.

Незважаючи на відсутність реакції приладів для моніторингу серця, вона була явно зворушена цим випадком і дуже зблідла.

– Вероніка, не нервуй, я домовлюся, щоб молодий чоловік спочатку привіз тобі телефон, а потім приїхав на розпитування. Я хочу, щоб ти якомога швидше активізувала главу держави. Тобі треба відпочити, відпочити, набратися сил. Кшисєк скоро повернеться.

– Звичайно, нічого не сталося. Просто якось... цього всього дуже вже занадто, хлопці.

– Все буде добре. В нинішній ситуації гірше вже бути не може. Я зараз повернуся з телефоном.

Вони вийшли з палати, залишивши дівчину в явному здивуванні, не кажучи вже про шок. У Кшисєка було жахливе почуття незадоволення, він чекав від Генрі трохи більшої рішучості. Це було зовсім не схоже на допит, це був скоріше милий, дружній візит.

Вероніка дивилася, як вони йшли, дочекалася, поки двері зачинилися, а потім розплакалася. Це все зайшло занадто далеко, забагато жертв, так не мало бути. Для неї було практично неприпустимим було списання навіть одного життя, не кажучи вже про поточну ситуацію, труп за трупом, і все через неї. Але вона не зрадить себе, не зламається, не порадившись з Якубом. Кшисєк був молодий і дурний, дивився на неї, як на ікону, вона легко буде водити його за носа скільки завгодно. Генрі – друг сім’ї, було помилкою дозволити йому бути так близько до всього цього. А може, його треба було втаємничити, може, він пішов би на це? Тепер вєе не дізнаються, зараз ми повинні дотримуватися початкового плану.

Вона не зламається, нічого їм не скаже. Аби тільки зв'язатися з Якубом.

Але не вона повинна писати свій розділ у цій історії. Той, хто мав це зробити, стояв за дверима.

8:45 (дім)

Моральна поразка! Кшисєк тримав у руці її телефон і вже знав, що перевірить історію текстових повідомлень і дзвінків. Він поводитиметься як свиня, це правда, але хіба нинішня ситуація його не виправдовує? Взагалі, хіба вона не виправдовувала все, кожний бруд, що міг наблизити його до істини? Хлопець вірив, що має моральне право робити все, що хоче. І це все.

Він знайшов рожевий пакет, додав кілька йогуртів з холодильника та трохи фруктів, тепер настав час телефону.

Смартфон мав досить класичну блокування: проведення пальцем у фіксованому порядку по дев’яти точках. Тут на допомогу прийшла пошукова система Google, яка швидко та якісно підказала найбільш часто використовувані формули.

Тссс!

Ну що ж, перейдемо до повідомлень, часу мало. Найкраще було б скинути все на комп’ютер, але він не знав, як це зробити і не наплутати чогось. Він був істориком, а не комп’ютерником. Але він достатньо знав про програмне забезпечення, щоб матюкнутися побачивши "Signal". Що ж, можна забути про SMS-повідомлення, додаток ретельно їх шифрує та надає доступ до них за PIN-кодом. Розумна скотина ця наша блондинка! Не тільки гарні цицьки, але й щось в голові.

Тож займемося історією сполучень.

Бінго!

Ні пароля, ні шифрування, ні захисту.

Повний список викликів!

Дуже цікавий список…

Він мав сказати про це Генрі. І якомога швидше.

8:45 (лікарня)

Спочатку вона подумала, що чоловік прийшов відвідати задихану товсту жінку, це син, можливо, друг сім’ї чи хтось з роботи. Вероніка не звертала на нього особливої ​​уваги. Однак незнайомець підійшов до її ліжка, сів на стіл та схрестив ноги. Він був високий, міцної статури, років мабуть, під сорок. Акуратне волосся, модно зачесане набік, акуратно поголений, гарний костюм, пахне фірмовим одеколоном. Чоловік поклав своє вовняне пальто біля ніг ліжка й подивився на Вероніку з усмішкою. Він був гарний, усе в ньому було так зібрано, крім одного: його очей. Вони були сині, з своєрідним холодним відтінком. Чоловік поворухнувся, поправив позицію, але очі його здавалися нерухомими, ніби за ними спостерігав хтось інший, спостерігач допиту, відокремлений від решти світу одностороннім дзеркалом. Було трохи страшно.

– Чим я можу вам допомогти? – рефлекторно спитала вона, ніби не вірячи, що незнайомець представиться чи заведе розмову.

– Доброго ранку, пані Вероніка. Мене звуть Ольгерд Орловський, але це, мабуть, нічого не означає для вас.

– Пан правий, я вперше про вас чую. – Вона сіла на ліжко, почуваючись беззахисною в положенні лежачи. – Вероніка Новаковська. – Вона простягла руку, але чоловік зовсім проігнорував це.

– Я теж так думав. Можливо, це не найкращий момент для знайомства, але в моїй професії небагато моментів, коли перша зустріч припадає саме тоді, коли цього бажає інша сторона.

– А що це за професія? Могильник?

– Дуже близько. Прокурор.

Холодна дрож пробігла по її спині. Цього в плані точно не було.

– Якщо річ йде про вчорашню непритомність…

– Пані Вероніка, лікар дозволив мені побути в цій кімнаті хвилин п’ятнадцять, тож ви розумієте, що у нас небагато часу. Мені потрібно задати кілька коротких запитань, а потім я піду. Якщо ви