Читати книгу - "Плавучий острiв"

Отже, можна передихнути — це відчутне поліпшення, й оскільки безпосередня загроза загибелі минула, то й моральний стан людей також покращав. Всі більш-менш заспокоїлись. Тільки жінки та діти, нездатні міркувати, не можуть опанувати свій страх.

А що сталося з Атаназом Доремюсом? Коли острів почав розпадатись, професора танцю й гарних манер віднесло одразу ж на уламку у море разом з його старою служницею. Пізніше течія прибила їх до тої брили, де були його співвітчизники-музиканти.

Тим часом комодор Сімкоо, як то й належить капітану потерпілого аварію судна, за допомогою відданих йому службовців узявся до роботи. Перш за все треба з’ясувати, чи можна з’єднати докупи відокремлені шматки острова? Коли це неможливо, будь-що треба налагодити зв’язок між ними. Це останнє питання незабаром розв’язується позитивно, бо виявляється, що чимало човнів Бакторт-Гарбора цілком справні. На них можна об’їхати відокремлені частини острова, і комодор Сімкоо знатиме, які запаси є в його розпорядженні, скільки залишилось гожої води і продуктів харчування.

Та чи є можливість назначити за даними широти й довготи, де перебуває та флотилія уламків?

Ні! Через брак потрібних інструментів неможливо виміряти висоту сонця й зробити потрібні обчислення, а тому й невідомо, чи не плаває ця флотилія поблизу якого суходолу чи острова.

О дев’ятій годині ранку комодор Сімкоо разом із двома офіцерами сідає в шлюпку, щойно надіслану з Бакборт-Гарбора. Вони відвідують всі інші уламки острова й старанно їх оглядають. Ось наслідки цього обстеження: дистиляційні апарати знищені, але гожої води в цистерні вистачить ще тижнів на два, якщо її споживання суворо обмежити. Що ж до запасів на портових складах, вони можуть забезпечити населення харчовими продуктами приблизно на такий самий термін.

Отже, необхідно за два тижні щонайбільше дістатися до будь-якого берега в Тихому океані.

Ці відомості здатні трохи заспокоїти. Все ж комодорові Сімкоо прикро усвідомлювати, що жахлива ніч коштувала багатьох жертв. Горе родин Коверлі й Танкердон невимовне. Ні Уолтер, ні міс Ді не знайшлися на уламках, де побував комодор. У момент катастрофи хлопець із зомлілою нареченою на руках прямував до ІІІтирборт-Гарбора, а від цієї частини Стандарт-Айленду нічого не зосталось на поверхні океану…

Вітер по полудні починає вщухати, море заспокоюється, уламки відчувають тільки легке погойдування на хвилях. Завдяки зв’язку, що його налагодили човни Бакборт-Гарбора, комодор Сімкоо може узятися до розподілу продуктів між населенням, приділяючи кожному лише стільки, щоб не померти з голоду.

Проте спілкування людей з години на годину полегшується. Численні уламки, скоряючись законові взаємного тяжіння, як окрушки корка на поверхні налитої в миску води, поволі наближаються один до одного. І як не узяти це за добру прикмету довірливому Калістусові Менбару, якому ввижається вже відбудування його «перлини Тихого океану».

Ніч минає в глибокій темряві. Який далекий той час, коли авеню Мільярд-Сіті, вулиці його торговельних кварталів, паркові галявини, поля й луки сяяли електричними вогнями, коли алюмінієві півкулі заливали Стандарт-Айленд потоками сліпучого світла!

В пітьмі кілька уламків наразилися один на одний. Цього не можна було уникнути, але, на щастя, зіткнення було легке і не завдало серйозної шкоди.

Зійшло сонце, і всі побачили, що уламки за ніч дуже зблизились і тепер плинуть разом по спокійній поверхні моря, не стикаючись між собою. Кількох ударів весел досить, щоб дістатись від уламка до уламка. Комодор Сімкоо не зазнає ніяких труднощів, даючи лад з постачанням продуктів і води. Це зараз головне, потерпілі розуміють це і скоряються перед необхідністю.

Човни перевозять багато родин. Вони розшукують родичів, членів сім’ї, що їх загубили. Яка радість знову з ними зустрітися, забувши про загрозу можливого лиха. Яке горе в тих, які надаремно чекають повернення відсутніх!

Велика радість, що море заспокоїлось. Та все ж шкода, що південно-східний вітер ущух. Він допоміг би течії, яка в цій частині Тихого океану прямує до австралійських берегів.

За наказом комодора Сімкоо, спостерігачам доручено пильно стежити за обрієм по всьому колу. Як тільки з’явиться будь-який корабель, йому негайно сигналізуватимуть. Але судна дуже зрідка заходять у ці віддалені місця, надто о цій порі року, коли починаються бурі рівнодення.

Тоді надія помітити вдалині димок, що звивається над лінією, відмежовуючи небо від води, або вітрила, що чітко вирізьблюються на обрії, - дуже хистка. Однак о другій годині дня комодор Сімкоо одержує від одного із спостерігачів повідомлення такого змісту:

«На північному сході помітна рухлива цятка, і хоч неможливо розгледіти корпус, очевидячки, якесь судно йде морем повз Стандарт-Айленд».

Ця новина викликала надзвичайне хвилювання. Комодор Сімкоо, офіцери, інженери поспішають на той бік уламка, відкіля щойно помітили судно. Видано наказ будь-що притягти його увагу, або розмахуючи прапорами на довгих жердинах, або за допомогою стрілу з усіх рушниць, які ще збереглись. Якщо ніч спаде раніше, ніж ці сигнали помітять, на головному уламку розведуть вогонь, який буде видно в темряві на великій відстані, і його неодмінно побачать.

Але чекати до вечора не довелось. Темна рухлива пляма, про яку йде мова, очевидячки наближається. Над нею здіймається густий дим, і немає сумніву, що вона тримає курс просто до решток Стандарт-Айленду. Біноклі не втрачають її з поля зору, дарма що корпус цього судна ледве піднімається над морем і в нього немає ані щогл, ані вітрил.

— Друзі мої! — вигукує невдовзі комодор Сімкоо. — Я переконався: це уламок нашого острова… це може бути тільки Штирборт-Гарбор, якого буря відкинула у відкрите море! Напевне, містер Сомуа полагодив машини і тепер прямує до нас!

Цю звістку зустрічають з божевільною радістю. Всім здається, що загальне визволення тепер забезпечене. З цим уламком Штирборт-Гарбора до Стандарт-Айленду наче повертається його живодайний орган!

Комодор Сімкоо не помилився. Штирборт-Гарбор відколовся від Стандарт-Айленду, його підхопили супротивні течії й віднесли на північний схід. Настав день, містер Сомуа разом з офіцерами порту дещо полагодили в