Читати книгу - "Володар драконів"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Мухоніжка кивнув:
— Чарівні круки. І цього разу їх занадто багато, щоб Сірчана шкурка змогла розігнати їх, кидаючи камінці.
— Треба вшиватися, — сказала Сірчана шкурка, відтягаючи Бур-бур-чана від прірви, — поки вони нас не помітили.
— Кропивник, золотий дракон, ізжере вас усіх! — заверещав Кремінна борода і спробував укусити Бур-бур-чана за волохату ступню. Але кобольд лише розсміявся.
— Для цього йому доведеться спочатку затягти сюди нагору свій панцир, — зауважив він, закидаючи гнома собі на плече, як мішок.
— І де розташовується таємний вхід, твій хитрий господар теж поки не знає, — підхопила Сірчана шкурка.
— Дізнається! — гаркнув гном, відчайдушно хвицаючи ногами. — Він вас усіх перечавить, як тарганів. Він… — Бур-бур-чан заткнув йому рота його власною бородою і зник разом із полоненим у проході, яким вони вийшли.
— Ходімо, крихітко! — Сірчана шкурка всадовила Мухоніжку собі на плече. — Щоб тебе справді круки не з’їли.
Луї затоптав багаття, тицьнув каструльку з супом у руки Сірчаній шкурці й запхав решту своїх речей в літак.
— Полетіли зі мною, голунуксусе! — крикнув він, залазячи в кабіну і заводячи мотор.
— Ні, дякую, — відповів Мухоніжка, міцніше хапаючись за Сірчану шкурку. — Одного польоту з тобою мені вистачило, я гадаю, на все життя.
— Ну, як хочеш! — щур захряснув дверцята і з дзижчанням промчав над їхніми головами до входу в печеру. Сірчана шкурка востаннє заклопотано глянула на круків, що кружляли над долиною, забігла всередину, затулила вхід каменем, і ззовні не залишилося жодних слідів таємного ходу дубідаї.
ПланБур-6ур-чан притягнув зв’язаного гнома до віддаленої печерки, звідки навіть вуха гірського гнома не могли почути того, що відбувалося у головній, Драконовій печері. Кремінна борода виплюнув свою бороду і відчайдушно сипав прокльонами вслід кобольдові, але Бур-бур-чан лише посміювався.
Коли він повернувся до великої печери, решта вже розсілися по колу і мовчки, розгублено дивилися одне на одного. Бур-бур-чан присів поруч із Сірчаною шкуркою.
— Ну то як? — пошепки запитав він її. — Ідей поки жодних?
Сірчана шкурка похитала головою.
— Безглуздо атакувати його внизу, в долині, — сказав Луї Довгохвостий. — Він там може будь-якої хвилини зникнути в озері.
— А може, на горі? — запропонував Мухоніжка. — Там йому буде важко в його броні. Але Лунг заперечливо похитав головою.
— Підлетіти буде важко, — сказав він. — Ми можемо розбитися об скелі.
Сірчана шкурка зітхнула.
— Тоді треба виманити його звідси! — вигукнув Бур-бур-чан. — До іншої долини, де немає води.
— Це не так просто, — пробурмотів Бен. Вони говорили ще дуже довго.
Як впоратися з Кропивником? Драконове полум’я проти його броні безсиле, це вони добре знали. Сірчана шкурка запропонувала заманити його на гору, а потім зіштовхнути вниз, але Лунг лише головою похитав. Кропивник був занадто великий і важкий. Навіть удвох із Майєю їм його не зрушити. Луї безстрашно запропонував залетіти йому на своєму літачку в пащу і знищити його зсередини. Але решта не захотіли про це навіть чути, а Мухоніжка розповів йому про броньовану скриньку, в якій зберігається серце Кропивника. Вони вносили пропозицію за пропозицією і тут же відкидали їх, аж поки знову запала розгублена мовчанка.
Бен розв’язав торбинку, яка висіла у нього на шиї, і витягнув золоту луску Кропивника.
— Що це в тебе? — з цікавістю запитав Бур-бур-чан, зазираючи йому через плече.
— Пластина з панцира Кропивника, — Бен провів пальцем по холодному металу. — Її знайшов професор, той самий професор Візенгрунд. Він має ще одну таку, — Бен похитав головою. — Я намагався її подряпати складаним ножем, бив по ній каменем. У полум’я її теж кидав. Усе марно, їй нічого не шкодить. Ані подряпини, — він, зітхнувши, поклав пластинку на долоню. — І Кропивник укритий такими штуками з ніг до голови. Як тут до нього підберешся? Він реготатиме з нас.
Луї Довгохвостий виліз зі свого літака і видерся на коліно до Бена:
— А драконове полум’я ви вже пробували?
Бен кивнув:
— Лунг і Майя дихнули на неї полум’ям, поки вас не було. Нічого не сталося. Взагалі нічого. Вона навіть не нагрівається.
— Не дивно, — Мухоніжка потер кінчик носа. — Кропивник був створений спеціально для того, щоб вбивати драконів. Ще б його броня піддавалася драконовому полум’ю! Можете мені повірити, — він похитав головою. — Я триста років полірував цей панцир. Його нічим не вразити, взагалі нічим.
— Але має ж бути якийсь спосіб, — Лунг нервово ходив печерою між скам’янілими драконами. Бен досі крутив пластинку в руках.
— Забери ти цю гидоту, — буркнула Сірчана шкурка і плюнула на неї. — Вона приносить нещастя, голову даю на відсіч!
— Та перестань, Сірчана шкурко! — Бен витер пластину рукавом, але слина кобольда не піддавалася. Вона прилипла до металу, як тонка плівка.
— Стривайте! — Лунг різко ступнув до Бена і втупився в пластину.
— Зовсім помутніла, — сказав Мухоніжка. — Кропивникові б це не сподобалося. Бачили б ви, як він милується своїм відображенням у воді, коли панцир відполірований! Особливо коли збирається на полювання. Скільки разів мені доводилося його начищати у таких випадках! Я собі пальці в кров стирав.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володар драконів», після закриття браузера.