Читати книгу - "Віннету І"

— Ми дуже на це сподіваємося. Отже, це справа життя і смерті. Ви не маєте права берегти Інчу Чуну. Викиньте цю думку з голови раз і назавжди!

— Побачимо.

— Тут нíчого бачити! Якщо будете обережним із ним, то ви пропали і ми разом із вами. Мабуть, сподіваєтеся на силу свого кулака?

— Так.

— Не робіть цього! Не дійде до кулачного поєдинку.

— А я думаю, що дійде.

— Ніколи!

— Тоді яким чином він збирається вбити мене?

— Томагавком. Ви ж знаєте, що його можна застосовувати не лише зблизька. Здалеку він теж б’є зі страшною силою. Інчу Чуна просто кине томагавком, а червоношкірі у цьому настільки вправні, що на відстані ста кроків можуть відрізати ворогові кінчики пальців. Вождь апачів не збирається відкрито гнатися за вами з сокирою, а непомітно підкрадеться у момент, коли намагатиметеся втекти, і вб’є одним ударом. Повірте мені, не має значення, як добре ви плаваєте. Ви не допливете до протилежного берега. Він ще у воді влучить у вас томагавком — у голову чи в шию, бо це вбиває ще швидше. І тут не допоможе ні ваша сила, ні спритність.

— Я знаю це, любий Семе! Як і те, що за певних обставин краплина хитрощів діє ефективніше, ніж велика діжка фізичної сили.

— Хитрощі? Яким чином збираєтеся вдатися до хитрощів? Повірте мені, Сем Гоукенс відомий своєю хитрістю, але навіть я не уявляю, як вам утекти від вождя. Жодні хитрощі не допоможуть проти добре загостреного томагавка!

— Допоможуть, Семе, допоможуть!

— Як?

— Самі побачите, точніше, спершу не побачите. Але повірте, я майже певен у своєму успіху.

— Ви похваляєтеся, щоби заспокоїти нас?

— Ні.

— Добре — щоби втішити нас! — наполягав Сем. — Але чим нам допоможе ваше втішання, якщо через мить усі ми помремо!

— Спокійно! — попросив я його. — У мене є чудовий план.

— План? Цього тільки бракувало! Тут не може бути іншого плану, ніж просто переплисти річку, а в цей час у вас напевно таки влучить томагавк.

— Ні. Слухайте уважно! Якщо я втону, то ми врятовані.

— Втонете — врятовані? Сер, ви й так майже покійник, що ви таке говорите?

— Я знаю, що кажу, запам’ятайте це. Якщо я втону, нам більше нíчого боятися.

Останні речення я сказав уже швидко і квапливо, бо по мене прийшли обидва вожді і Віннету.

— Зараз ми знімемо пута з Убивчої Руки, — сказав Інчу Чуна. — Але нехай не думає, що він зможе втекти! За ним слідом відразу ж кинуться сотні воїнів.

— І не подумаю! — відповів я. — Навіть якби я міг утекти, то з мого боку було би підло залишити тут моїх друзів.

Мене розв’язали, і я розправив плечі та витягнув руки, щоби відновити кровообіг. Потім почав утілювати в життя свій план.

— Для мене це велика честь позмагатися вплав із найвідомішим воїном апачів. Точніше, не позмагатися, а поборотися не на життя, а на смерть, — сказав я. — Але для вас ніяка це не честь.

— Чому ні?

— Бо я для вас надто слабкий супротивник. Досі я купався лише у невеликих водоймах, намагаючись не втонути і хоч якось втриматися на воді. Але в такій широкій і глибокій річці я ще ніколи не купався. Не наважувався.

— Уфф, уфф! — здивовано вигукнув він, бо досі був про мене зовсім іншої думки. — Це зовсім не тішить вождя апачів. Віннету та Інчу Чуна — найкращі плавці нашого племені. А перемога над таким нікчемним плавцем — зовсім не честь для нас!

— А крім того, ти будеш озброєним, а я — ні! — продовжив я. — Тож я просто йду на вірну смерть, і мої друзі вже налаштувалися, що незабаром помруть. Але я би все ж хотів дізнатися, щó мені думати про наш двобій. Хто першим піде у воду?

— Ти.

— А ти після мене?

— Так.

— А коли ти нападеш на мене з томагавком?

— Коли Інчу Чуна схоче, — відповів він мені з гордою і зневажливою посмішкою майстра, який говорить із неуком.

— Це може трапитися і у воді?

— Так.

Я вдав, ніби почуваю все більший неспокій, тривогу і страх, а потім запитав:

— Отже, ти можеш убити мене. А я тебе також?

На його обличчі можна було прочитати недвозначну відповідь: «Бідний дурнику, і не думай про це! Такі думки лізуть тобі