Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

Джейн сяк-так прослухавши дві пісні, тихенько пробралася до сцени. Там вона зустріла Трістана:

— Твій танець просто відпад!

Трістан виглядав задумливим, але здається цілком щасливим. Він засміявся від її слів:

— Не знаю, що значить "відпад", але сподіваюся це найвища похвала у твоєму світі!

— Так і є, я дуже пишаюся тобою!

Вони обійнялися.

Настрій Джейн зовсім не збігався, з ниттям, що відбувалося на сцені, і вона, не витримавши, сказала Трістану:

— Вони ж закохані у короля. Чому вони співають, ніби й не співають? В Айронвуді, що не знайшлося закоханої в короля панночки з голосом? В їх текстах немає жодного послання. Вони наче не люблять його, а хочуть приспати.

Трістан здивовано підняв брови.

— Але ж пісні так і співаються. Який голос? Вони що мають кричати? Ти ж чула, як ми співаємо в нашому домі.

— Музика в сірому будинку — це щось інше. Тим більше ситуація тут інакша, - вона почувала себе роздратованою. — Не кричати, а співати голосним голосом... Ну, як ваш ранковий співак.

— Про кохання треба співати півнячим криком?

Роздратування всередині Джейн розрослося ще більше. І те, що Трістан не розумів, про що вона говорить, було тут ні до чого. Ці сумні пісні, які здавалося, захоплювали мешканців, таке ж похмуре обличчя короля. Така дикість - люди освідчуються йому в коханні, а він дивиться в одну точку, не моргаючи, але з іншого боку вона могла його зрозуміти - видовище було справді похмурим. І Касандра... Найбільше її дратувала Касандра. Вона сміялася без жодного сорому. Просто непристойно. Те, що вона його наречена, не дає їй права так поводитися. "Майбутня королева". Хіба може королева поводитись неналежно?

Джейн ковзнула поглядом від Касандри на кілька лав нижче. Таяна, яка сиділа на третьому ряду поряд із жителями села, під час слів співачки "ваші очі як небо" показала королю пальцем на небо і кивнула головою. Вона ніби намагалася жестами показати, що вона згодна зі словами пісні. Джейн відразу подивилась на Фелікса, він відірвав погляд від сцени й доторкнувся рукою до своїх грудей, потім показав у небо і пальцем показав на Таяну. "Для мене небо – це ти".

У цей момент небо, що тягнеться над усіма світами, вмістилося в серці Джейн, разом з Таяною та очима Фелікса. Вона була згодна з ними обома.

Джейн подивилася на заряд свого телефону – три відсотки. Їй вистачить. Вона пробігла повз безліч рядів лав. І сказала дамі, що оголошує номери:

— Я співатиму наступна.

- Що? Але вас не було заявлено у списку.

- Не було. Все одно вже всі охочі заспівали, я буду останньою.

Вона знала пісню з її світу, слова якої так підходили до того, щоб вона хотіла йому сказати. Вона не думала про те, як це буде безглуздо, що вона йому потім пояснюватиме, і як сильно сміятиметься Касандра під час її виступу. В її голові зараз жило лише – "Для мене небо – це ти".

— Скажіть, що грати оркестру, — жінка дала досить гучну назву трьом людям із мінімальним набором інструментів.

- Нічого не треба грати. У мене своя музика, вона натиснула “Play” і поклала телефон на балку над головою.

Джейн вийшла на сцену і відразу захотіла втекти з неї. На неї дивилися тисячі очей, і вона сама не розуміла, як тут опинилася. Якийсь безглуздий порив, від якого тепер не втекти. Вона ніколи не боялася виступати перед публікою, хоч і вважала свій голос недостатньо хорошим для обраної нею пісні. Вона лише боялася дивитись на Фелікса під час співу. За весь час, проведений в Айронвуді, їй ще не здавалося все настільки абсурдним: цей світ, його мешканці, їхній король і почуття до нього. Звідки вони взялися? Вона цього не помітила. Всі навколо передавали один одному чутки про її екзотичну любов до Трістана. Адже вона – не така як усі й кохання у неї має бути несхожим на всі інші. А виявилося – така сама, як усі – закохана у сильного та красивого. Хоча їй здавалося, що вона змогла побачити в ньому щось інше, крім цього. Чи всі ці дівчата з похмурими віршами теж бачать у ньому щось більше, ніж силу та владу? Як вона взагалі опинилася на сцені? Що вона тут робить? Джейн хаотично озирнулася на всі боки, не знаючи як гідно зійти зі сцени.

Вступний програш пісні вже добігав кінця, всі затихли й в очікуванні не зводили очей зі співачки, що несподівано з’явилася. Прямо в центрі сцени навпроти Джейн сиділи Фелікс і Касандра. Наречена короля перестала сміятися і сіла в кріслі рівно, напружено висунувшись на край. Погляд Фелікса змінився з холодного, що нудьгував, на холодний жвавий. Джейн згадала, як Трістан сказав, що відправляючи її додому, Фелікс хотів, щоб вона була щасливою. І вона заспівала.

Цей світ схожий на бузок.

Такий невагомий хоч лети...

Всі знайшли п’ять пелюсток,

А тобі – лиш стебло всіх нести

А тобі бути стовбуром світу

Мати одразу всі таланти

Бути в полі серед квітів

Безсмертною кистю аканта.