Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 1. Вечори на хуторі біля Диканьки, Микола Васильович Гоголь"

Ніч перед Різдвом / Пер. К. Климкович // Гоголь М.В. Вечори на хуторі близь Диканьки. — Львів, 1865. — Т. 2. — С. 35‒133.

Ночь перед Рождеством. Повесть Николая В. Гоголя // Литературная прилога для целерочных пренумерантов «Слова». — Л[ьвів], 1868. — Ч. 1‒2.

Ночь перед Роздвом (Украинська выгадка Миколы Гоголя) // Батьковщина. — Л[ьвів], 1885. — № 4‒13 (2 січ. — 27 берез.).

Ночь перед Рождеством. — Л[ьвів], 1902. — 74 с. — (Изд. о-ва им. Н. Качковского, 4.318). [Видання з поясненням незрозумілих слів].

Ніч перед Різдвом: (Веселе оповідане) / Пер. з рос. Чепига Іван // Громадський голос. — 1912. — № 1, 2 (3, 10 січня). [Переклад з деякими змінами і скороченнями].

Ніч проти Різдва / Пер. М. Рильського. — К.: Книгоспілка, 1929. — 56 с.: іл.

Ніч проти Різдва / Пер. М. Рильського // Гоголь М. Твори: В 5 т. / Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1929. — Т. 1. — С. 104‒153.

Ніч перед Різдвом / Пер. за ред. І. Маненка // Гоголь М. Ніч перед Різдвом: Оповідання. — X., 1934. — С. 32‒80.

Ніч перед Різдвом // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані Рудим Паньком. — К.; X., 1935. — С. 107‒153.

Ніч перед Різдвом // Гоголь М. Вибрані твори. — К.; X., 1935. — С. 70‒92. Ніч перед Різдвом // Гоголь М. Вибрані твори. — К., 1946. — С. 29‒70. Ніч перед Різдвом / Пер. А. Хуторяна // Гоголь М. Вибрані твори. — К., 1948. — С. 26‒62.

Ніч перед Різдвом // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К., 1950. — С. 92‒131.

Ніч перед Різдвом / Пер. А. Хуторяна // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 154‒197.

Ніч проти Різдва / Пер. М. Рильського // Гоголь М. Тарас Бульба / Передм. Т. Гундоройої; Післямова В. Яременка. — К., 1998.

Ніч перед Різдвом: [Повість] / Микола Гоголь. — Львів: СП «Євросвіт», 2004. — 48 с.: іл.

Ніч перед Різдвом / Скор, версія за пер. з рос. М. Рильського; Худ. К. Лавро. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006. — 24 с. [1-ша паг.]: іл.

Ніч проти Різдва: [Для серед. шк. віку]: Пер. з рос. / Іл. О.В. Кузнецової. — К.: Школа, 2007. — С. 110‒165: іл. — (Моя улюблена книжка).

Страшна помста

Повість вийшла друком 1832 р. в другій частині «Вечорів» із заголовком «Старовинна бувальщина», який надалі був знятий.

Точних відомостей про час роботи над повістю немає. Ймовірно, що це відбувалося влітку — на початку весни 1831 р., коли Гоголь мешкав у Павловську і мав нагоду часто спілкуватися з Пушкіним та Жуковським, які тоді перебували у Царському Селі. Відомо, що в цей час Гоголь познайомився з текстом ще ненадрукованої «Історії Русів», список якої мав Пушкін. Свідчення знайомства з рукописом помітні у главі VIII, де згадується про підготовку походу поляків па «народ український», і у главі IX — в роздумах пана Данила.

Питання джерельної бази повісті доволі складне. У ній виразно помітне використання улюблених німецькими романтиками мотивів. Це, зокрема, покарання злочинців у нащадках, відокремлене від тіла існування душі, магічна природа зла та ін. Критика ще на початку XX ст. вказала на типологічний збіг сюжетів «Страшної помсти» і повісті Л. Тіка «П’єтро Алоне» (див.: А.К., Ю.Ф. «Страшная месть» Гоголя и повесть Тика «Пиетро Апоне» // Русская старина. — 1902. — № 3. — С. 641‒647). Серед можливих літературних джерел — п’єса Тіка «Карл фон Бернік» (1797) і новела Е.-Т.-А. Гофмана «Ігнац Денне» (1816), що мають безпосередній стосунок до теми родового прокляття.

Типологічно подібний матеріал віднайдено і в українському фольклорі з притаманним йому мотивом страшного грішника-зрадника. Цей мотив віддавна цікавив Гоголя і в іншому варіанті був утілений у «Главі з історичного роману», віднесеній письменником до нереалізованого задуму «Гетьман».

З фольклору прийшов і мотив побратимства, що як явище набуло широкого розповсюдження в Україні й, зосібна, на Січі. Оскільки клятви у побратимстві приносились у церкві, а поручителем незламності й вірності слову поставав Господь, стає зрозумілою і обґрунтованою Його задіяність у розвитку подій повісті. Побратими на Євангелії виголошували обітницю: «Ми, що нижче підписалися, приносимо від себе сей завіт перед Богом у тому, що ми — браття, і з тим, хто порушив братерства нашого союзу, той перед Богом одвіт да воздасть…» (див.: Эварницкий Д.И. Запорожцы в поэзии Т.Г. Шевченко. — Екатеринославль, 1912. — С. 14‒15).

Гоголем були знані не тільки билини про епічних богатирів та їхнє побратимство (тотожні мотиви використали П. Меріме у циклі «Гузла», 1827, і О. Пушкін у «Піснях західних слов’ян», 1834), але й вітхозавітна історія Каїна й Авеля, так само як і новозавітний сюжет по Юду. Універсальний культурологічний характер мотивів не став на заваді їхній інтерференції з поетикою української народної пісні, до використання риторичних засобів якої вдався Гоголь. Створені митцем стилізації — дума, голосіння Катерини, монолог Данила «Щось сумно стає на світі» (глава IX), відоме змалювання бурі на Дніпрі на початку глави X — засвідчили органічне засвоєння духу і матерії фольклору, майстерно утілених у тексті повісті.

Місцем, де чиниться страшна помста, Гоголь обрав Київ та Карпати. Київ постає головним неінфернальним місцем у структурі простору повісті. Туг центр християнського світу, де розташовані церкви й монастирі, сюди вирушає чаклун замолювати гріхи. Саме звідси, з Києва, «стало видно далеко у всі кінці світу», тобто стало видно межі української землі