Читати книгу - "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Лізь на гору. – спокійно сказав Вільхельм.
О, ні! Тільки не це! Невже, той кошмар, що снився мені стільки років нарешті справдиться?
– Швидше! – гаркнув відьмак.
Хвиля темної сили штовхнула мене у спину і я пішла вперед.
Стаючи ногами на кістки й чіпляючись руками, дряпалася наверх. Тіло рухалось саме.
Нарешті, дісталася вершини.
Звідси було видно, що по всьому Вічеру, майже біля кожного замку стоять такі самі жертовники, як і біля Уінтерхейма.
Очі ковзнули по Кривавій стіні і я побачила за нею шмат Міжземелля, з чорних дір валив дим, що перетворювався на чудовиськ. Високі, зубасті, з довгими кігтями та білими палаючими очима.
Я немов застигла, навіть, якби могла опиратись, то певно, не втікла б.
Кров похолола в жилах від побаченого.
На жертовнику навпроти мене, внизу, лежав драконоборець. Я була не в змозі побачити його лице, та судячи з кремезної статури – це саме один з них.
Відьмаки стали навколо нього і почали повторювати низькими голосами:
– Шааса ран вайрен!
Їх голоси ставали дедалі гучнішими, слова зливалися одне з одним і я раптово відчула біль у руці.
Глянувши вниз, побачила як чорний дим охопив долоню. Він ставав густішим, допоки не перетворився на довгий, гострий кинджал.
– Ні! Ні! – билося в голові.
Та рука сама злетіла вверх і почала наближувались до грудей.
Я опиралася, як могла.
Перед очима проносилися обличчя. Тато, мама, брат, бабуся…
Мамо! Мамочко, прошу, допоможи!
Я і сама не знала, що кричу вголос.
І тут переді мною виникло інше лице, із жовтими очима.
Айване! Айване, прошу, допоможи мені!
Це було останнє про що я подумала, перед тим як всадити кинджал глибоко в груди, у самісіньке серце.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драконяча відьма, Настуся Соловейко», після закриття браузера.