Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 66. Мія

Глава 66

 

Просувались коридором після пари з Аделієєю, а мене переповнювали переживання.

Мені було соромно й боязко розпочинати розмову. Вона довірилася мені, а я...

Як я могла все розповісти Марку. Зрадила її довіру. На її місці я більше не зв'язувалась би з такою без відповідальною людиною. Совість гризла мене. Не могла підібрати правильні слова.

Так само трусила я перед розмовою з сестрою. Ганебно відтягувала цей момент, розтягувала агонію. Варилася у казані своїх переживань. Здавалася собі такою жалюгідною зараз, зовсім засмутилась.

Потрібно якось почати, а там слово за слово.

Повністю поринула у свої думки і сіпнулася, коли Аделія потягла мене у лікоть убік, не даючи зайти в аудиторію.

-- Мія маленька, я вже тобі казала, що ти надто голосно думаєш? – самобичування цієї відьми настав час закінчувати. Вона сама гризе себе і заганяється все далі. - Скажи вже, що хочеш, прямо.

-- Аделія мені так соромно перед тобою... Ти довірилася мені, а я видала твою таємницю Марку. - як вона сприйме мої пояснення. - Розумію, як це виглядає, але я не можу приховувати від нього важливе. – дивлюся у вічі, намагаюся розпізнати її емоції. Аделія лише важко зітхнула і заплющила очі.

-- Знаєш, коли в кімнату увірвався розлючений перевертень, я спочатку впала у ступор. - усміхаюся. – Але коли прочитала його, то все зрозуміла. Ви пара. Було б дивно, що ти йому не розповіси. Та й після того, як він побачив тебе у компанії Кіріана. Була певна, що іншого шляху не буде. - усміхнулася їй. Нічого смертельного не сталося. Її перевертень через багато пройде, щоб з Мією було все гаразд. – Будь спокійна. Він поговорив сьогодні з братом. Не знаю, до чого вони домовилися, але розійшлися мирно. Все в порядку.

– Правда? Я так переживала, що ти не захочеш мати більше зі мною справу. - рвучко обняла її. Камінь з душі впав. – Марк хотів попросити допомоги у Кіріана. Думаєш, він погодиться? - зазирнула їй у вічі, надія залишилася. Можливо їхня магія це останній мій шанс.

-- Сонечко він ще вчора був згоден. Просто не встиг сказати. – засміялася. - Ходімо на пари, потім все дізнаємося.

-- Ходімо. - заспокоїлась та посміхнулась.

Напрочуд час пролетів, як одну мить. Ось уже позаду остання пара. Ми пішли до їдальні, до нас приєдналася Кріс. Вона всю дорогу розповідала про побачення з Максом. Моя закохана подруга. Вони з Аделією порозумілися і обговорювали місцевих перевертнів. У них було стільки спільних тем. Потім ми бамалали про дитячі витівки. Задерикувато сміялися. Було так спокійно та радісно. Атмосфера щастя затопила все довкола, чи це просто я щаслива. Все минулося.

Непомітно за наш столик підсіли Матвій з Марком.

З ними не занудьгуєш, Матвій вміє підтримати розмову. Веселив нас.

Марк поклав руку на моє коліно і виводив тільки йому відомі візерунки на ньому. Нахилився до мене і прикусив мочку вуха. І це при всіх. Я спалахнула і почервоніла, намагалася підтримувати розмову далі.

Ми сиділи біля стіни і позаду нас не було видно.

 

Веду рукою вище по нозі і помічаю, що моя відьмочка вся напружується, нервує. Вона так мило червоніє, намагається не подавати виду.

-- Що ти робиш? – прошепотіла йому на вухо. - Припини. - він бентежив мене. Хотіла зупинити його, але ось інша сторона мене, люто просила продовжити це солодке катування. Таке пікантно. Нас не помічають.

– Я говорю, а ти на все погоджуєшся, пам'ятаєш? – промовив хрипким голосом. Хочу подивитись, як далеко вона зайде. Привертати увагу не буду, а  відмовляти собі теж не хочу.

– Пам'ятаю! – люто відповіла, наскільки дозволяв шепіт.

Як добре, що Мія любить носити спідниці. Просто чудово.

Проводжу долонею по внутрішній стороні стегна. Відчуваю, що вона вся тремтить. Мене самого трусить, хочу до неї. Але ми у їдальні. Це не поцілунки у  коридорі, таке нам просто не зійде з рук.

Доходжу до краю білизни, трохи відсовую його. А там...

Попливла моя красуня, збудилася так само, як і я. Скромність їй не дозволяє говорити про свої бажання. Але мене нічого не стримує.

Провів пальцем по губках, таким вологим. Пирнув трохи всередину. Мія зімкнула коліна.

Усміхнувся, наче це мене зупинить. Але ж можна розжарити атмосферу інакше. Повільно виймаю палець, Мія розводить ніжки, щоб мене випустити.

Немає крихта, ти так просто не втечеш.

-- Мія подивися, що це? – зробив незворушне обличчя. Вона ні про що не підозрює. Підводиться, щоб подивитися. - Ось тут. - наказую, щоб вона ще більше схилилася до мене. Швидким рухом подіваю її трусики і знімаю їх з її ніжок. - Підніми ніжки. – говорю пошепки. Вона шокована, дивиться на мене і не вірить, що я це зробив. Усміхаюся їй. Вона так само мовчить, піднімає ніжки. Знімаю трусики і засовую собі у кишеню. – Усе розглянула? – говорю трохи голосніше, щоб інші чули.

Мія швидко відсахнулася від мене і так само мовчить. Тільки віями ляскає.

– З вами добре, але в нас ще й справи. - звертаюся до всіх і повертаюся до Кріс. – Сьогодні ти станеш одноосібною володаркою вашої кімнати. Мія переїжджає.

-- Який поворот, а чому мені раніше не сказали? - я все розумію, але подруга останнім часом взагалі мені нічого не розповідає. Ось коза, треба затиснути її у темний кут і випитати все.

-- Детка хочеш я з тобою поспілкуюсь у більш невимушеній атмосфері? - притягує увагу відьмочки на себе Матвій, поки Марк забирає Мію. Їхні таємні маніпуляції для мене були не зовсім таємними. Але коментувати не став. Про свою пару Марк не поширюватиметься і я його розумію.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно