Читати книгу - "Відірвана від коренів"

після ретельного розгляду щонайменше двома майстрами на службі корони; їх корисність була підтверджена і принаймні три правильні розробки у них засвідчені, і навіть тоді вони повинні бути реально потрібні, щоб заслужити тут місце. Я сам провів майже все своє життя складаючи обрізки з менших робіт, раритетів і розваг колишніх днів; Вам, звичайно, годі шукати тут чогось подібного до заклинань Яги.

Я подивилася на нього зверху вниз: все своє життя! І він, звичайно, одразу накинув би оком на все, що я могла би використати. Я опустилася на щабель нижче і знову отримала його несхвальний погляд: я вважаю, він дивився би так само, якби хто-небудь поліз на дерево.

— А решту ви спалюєте? — спитала я безнадійним тоном.

Він відсахнувся, наче я запропонувала спалити його самого.

— Книга не повинна бути магічною річчю сама по собі, — сказав він. — Насправді мені хотілося перемістити їх в колекції університету для більш ретельного вивчення, але Алеш наполягла, щоб тримати їх тут, під замком — що, я не можу заперечувати, є розумною обережністю, так як такі книги можуть притягувати найгірші види особин з нижчого суспільства; достатньо відкрити таку подаровану книгу, щоб зробити цілу вулицю аптекаря небезпечною, і іноді вони отримують такі книги в свої руки. Проте я вважаю, що архівістам з університету, як людям з відмінною підготовкою, з належними інструкціями і суворою схемою контролю можна довірити їх зберігання і…

— Де вони? — перебила я.

* * *

Крихітна кімната, яку він мені показав, було набита старими, з порваними краями, книгами, у ній не було вікон чи навіть щілин для повітря. Я повинна була залишити двері прочиненими. І була щаслива ритися серед цих брудних куп, де не доводилосяся турбуватися про складання їх у будь-якому порядку, хоча більшість книг були настільки ж марні для мене, як і на полицях бібліотеки. Я відсувала вбік будь-які історії магії чи сухі переліки дат і подій, і інші, які були фоліантами про занадто складні невеликі чаклунства — по крайній мірі, половина з них зайняли би у два рази більше часу і створили у п'ять разів більше безладу, якби ви хотіли їх повторити, а також книги з відомими мені формальними заклинаннями — ці книги були нормальними для мене, але, мабуть, не відповідали більш суворим стандартам батька Балло.

Траплялися і дивні речі. Один дуже своєрідний трактат виглядав так само, як і книги заклинань, повний загадкового тексту, малюнків і діаграм, подібних до тих, які були у багатьох книгах Дракона, і поясненнями, що не мали сенсу. Після того, як я витратила добрих десять хвилин, ламаючи голову над ними, я повільно зрозуміла, що це писав божевільний. Я маю на увазі, що якийсь безумець написав його, роблячи вигляд, що він чарівник, чи бажаючи бути ним: це були не справжні заклинання взагалі, а тільки копії з них. І щось безнадійно сумне просочувалося у записах. Я заштовхнула її далеко в темний куток.

Тоді, нарешті, моя рука впала на одну маленьку тонку чорну книгу. Зовні вона виглядала як книга рецептів моєї матері для страв, яка служила їй на свята, і відразу стала теплою і доброзичливою до мене. Папір була дешевий, пожовтілий і розсипчастий, але вона була повна малих, зручних заклинань, накиданих акуратним почерком від руки. Я переглядала сторінки, мимоволі посміхаючись з прочитаного, а потім подивилася на останню сторінку. На ній тією ж акуратною рукою було написано, Марія Ольшанська, +1267.

Я сиділа, дивилась на підпис з подивом і в той же час не дивувалася. Ця відьма жила в моїй долині більше трьохсот років тому, незадовго після того, як долина була заселена: на великому наріжному камені кам'яної церкви у Вільшанці, а це була найстаріша будівля в долині, було викарбувано 1214 рік. А де народилася Яга, подумала я раптом. Вона була з Росі. Якщо вона жила по іншій стороні Вуду, то як перебралася до Пільни і оселилася в долині?

Я знала, що ця книга не могла допомогти мені. Від неї було лише тепле відчуття у руках, як від доброго друга, який сидить з вами в комфорті біля каміна і не може змінити те, що трапилося. Серед людей були знахарі, які лікували деякі види хвороб і не бажали мали справу з офіційним визнанням, яке вимагалося у більшості великих міст; Я думаю, що Марія була однією з них. На мить я навіть побачила її, велику, веселу жінку у червоному фартусі, на дворі, серед дітей та курчат під ногами, яка йшла всередину, щоб заварити мікстуру від кашлю для схвильованого молодого батька з хворою дитиною, а потім наливає її в чашку і розказує, скільки і коли вживати. У ній було щось ніжне, басейн магії, що не біг потоком, який змивав би всі звичайні частини її життя. Я зітхнула і поклала книгу в кишеню. У будь-якому випадку Я не хотіла, щоб вона залишилася тут, викинута і всіма забута.

Я знайшла ще дві подібні книги серед тисячі інших і погортала їх; вони мали кілька корисних заклинань, і трохи добрих порад. У них не писалося, у якому місці їх написано, але я чомусь знала, що вони теж прийшли з моєї долини. Одна з них була написана фермером, який знайшов заклинання, яке могло викликати хмари і дощ з них. На цій сторінці він намалював поле під хмарами, і на деякій відстані була знайома мені зубаста лінія сірих гір.

Було попередження в нижній частині цього заклинання: «Будьте обережні, коли небо вже сіре: якщо хмар буде занадто багато, прийдуть грім і блискавки.» Я доторкнулася до короткого простого слова «kalmoz» пальцями, і одразу розуміла, як викликати грім і блискавки з неба. Я здригнулася і відклала цю книгу в сторону. Я могла собі уявити, як Соля хотів би допомогти мені з такого роду заклинанням.

Але у жодній з них не було того, що мені потрібно. Я