Читати книгу - "Емма"

рада чути про це. Боялася, що у вас від цього просто голова розболиться — бачивши, як ви часто проходили мимо, і знаючи, скільки клопоту ви мали. Я просто в захваті, справді. Ах, люба місіс Елтон, я така вдячна вам за карету!.. Це було якраз вчасно. Ми з Джейн саме встигли приготуватись і вже чекали. Ми й на хвильку не затримали коней. А всередині дуже зручно. О, і вам спасибі за те ж, місіс Вестон. Місіс Елтон виявила надзвичайну люб'язність і надіслала Джейн записку, не чекаючи, доки ми самі це зробимо. Але отримати два запрошення підряд! Ще ніколи не було в нас таких люб'язних сусідів. Я сказала своїй матінці: «Слово честі, пані…» Дякую, моя матінка почуваються надзвичайно добре. Пішла до містера Вудхауса. Я умовила її взяти з собою шаль, бо вечорами ще холодно. Ця шаль — весільний подарунок від місіс Діксон. Так люб'язно, що вона згадала про мою матінку! Цю шаль, між іншим, було куплено у Веймуті, містер Діксон сам вибирав. Джейн розповідала, що там було ще три, і вони якийсь час вагалися, яку придбати. Все ж полковнику Кемпбеллу більше сподобався оливковий колір. Джейн, серденько, ти певна, що не промочила ноги? Дощу майже не було, так — дві-три краплі, але все одно я хвилююся… але містер Френк Черчілль був такий надзвичайно люб'язний… навіть потурбувався про килимок, щоб на нього ступати… ніколи не забуду таку його надзвичайну ввічливість. О, містере Френк Черчілль, мушу вам сказати, що матусині окуляри відтоді більше ніколи не ламалися; заклепка ніколи більше не випадала. Матуся часто згадують вашу доброту. Правда ж, Джейн? Ага, а ось і міс Вудхаус. Люба міс Вудхаус, як ся маєте? І я дуже добре, дякую, просто чудово. Схоже, що ми зустрілись у якійсь казковій країні! Таке чудесне перетворення! Не буду робити компліменти, бо знаю, що це було б неввічливо, — споглядаючи Емму з надзвичайним задоволенням, — але даю слово, міс Вудхаус, ви дійсно виглядаєте просто… А як вам подобається зачіска Джейн? Я покладаюся на ваш смак. Вона сама її зробила. Це просто чудо — як вона робить собі зачіски! Так і не кожен лондонський перукар зуміє. Ой, кого я бачу! Доктор Х’юз — і місіс Х’юз. Треба підійти і трохи поговорити з доктором і місіс Х’юз. Як ся маєте? Дуже добре, дякую. Це просто прекрасно, правда?… А де ж шановний містер Річард? Ага, ось він! Боюсь потурбувати його — він такий зайнятий розмовою з молодими дамами! Здрастуйте, містере Річард! Якось бачила, як ви їхали містом… Кого я бачу! Місіс Отвей! І славний містер Отвей, і міс Отвей, і міс Керолайн… Просто сила-силенна друзів! А ось містер Джордж і містер Артур! Здрастуйте! Як ся маєте ви всі? І я добре, дякую вам красненько. Давно не почувалася так добре. Що я чую? Ще одна карета? Хто ж це може бути? Схоже, що це славні Коули… Даю слово, нема нічого приємнішого, ніж отак бути серед друзів! А як щедро натопили! Я скоро підсмажуся. Ні, дякую, мені кави не треба, я кави не п'ю. Якщо можна, добродію, то трохи чаю — не поспішайте, надто не переймайтеся… О, а ось і чай. Все просто прекрасно!

Френк Черчілль повернувся на своє місце біля Емми; тільки-но замовкла міс Бейтс, вона мимоволі підслухала розмову місіс Елтон і міс Ферфакс, що стояли трохи позаду неї. Френк же стояв поруч, заглиблений у думки. Вона не могла точно визначити, чи він теж підслухав цю розмову, чи ні. Після численних компліментів на адресу Джейн стосовно її плаття і зачіски (реакція на компліменти була ввічливою і стриманою), місіс Елтон, очевидно, забажала компліментів і на свою адресу, тож почулося: «А як вам моє плаття? А як вам мої прикраси? Чи гарну зачіску зробила мені Райт?» — і ще багато інших схожих запитань, на які пролунали терплячі та ввічливі відповіді. А потім місіс Елтон сказала:

— Узагалі-то одяг хвилює мене надзвичайно мало, але в таких випадках, як цей, коли я у всіх на виду і коли потрібно зробити приємність Вестонам, — бо вони, не сумніваюся, дають цей бал в основному на мою честь, — не хотілося б виглядати гірше за інших. Між іншим, крім мене, мало хто в цьому залі має на собі перлини. Я так розумію, що Френк Черчілль — прекрасний танцюрист. Подивимося, чи підійдемо ми одне одному як партнери. Френк Черчілль — прегарний молодик. Він мені дуже подобається.

У цю хвилину Френк почав говорити так жваво, що Емма майже не сумнівалася: він почув похвали на свою адресу й більше їх чути не бажає; тож на деякий час голоси двох молодих дам потонули в шумі, аж доки чергове припинення розмови не дало змогу знову виразно почути голос місіс Елтон. До них якраз приєднався містер Елтон, і його дружина вигукнула:

— Ага, так ти, нарешті, знайшов нас у нашому усамітненні? А я саме казала Джейн, що тобі вже пора було поцікавитися, де ми є.

— Джейн! — повторив Френк Черчілль зі здивованим і незадоволеним виглядом. — Що за фамільярність така! Але ж міс Ферфакс, здається, не має нічого проти.

— Як вам подобається місіс Елтон? — пошепки спитала його Емма.

— Ніяк.

— Ви невдячний.

— Невдячний?! Що ви маєте на увазі? — Потім він змінив сердиту міну на посмішку: — Ні, не треба. Не кажіть мені, що ви мали на увазі. А де мій батько? І коли ж ми, нарешті, почнемо танцювати?

Емма ніяк не могла зрозуміти його поведінку; настрій у нього був якийсь дивний. Він відійшов, аби знайти свого батька, але швидко повернувся з Вестонами. Він застав їх у стані легкого збентеження, причину якого вони збиралися пояснити Еммі. Місіс Вестон тільки-но збагнула, що право відкрити бал мусить бути надане місіс Елтон і що місіс Елтон саме на це й очікує, а це йде врозріз із їхнім бажанням надати таке почесне право Еммі. Цю неприємну новину Емма сприйняла стоїчно.

— А де ми візьмемо для неї підходящого партнера? — запитав містер Вестон. — Вона ж думатиме, що Френку слід запросити її.

Френк негайно звернувся до Емми, щоб та підтвердила свою попередню обіцянку, і похвалився, що його вже заангажовано, а батько його всім своїм виглядом демонстрував своє цілковите схвалення такої поведінки. А потім виявилося, що місіс Вестон хотіла, аби з місіс Елтон танцював саме він, і вони саме в цьому збиралися його переконати, що їм удалося зробити