Читати книгу - "Мистецтво і життя. Збірник"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Бодлер Шарль (1821–1876), французький поет.
143
Ідеться про молодіжний рух так званої епохи джазу, який знайшов своє відображення у ранньому романі американського письменника Френсіса Скотта Фіцджеральда (1896–1940) «По цей бік раю».
144
Навічно (лат.).
145
Вульф Вірджінія Аделіна (1882–1941), англійська письменниця і критик.
146
Таціт Публій Корнелій (бл. 55 — бл. 120), римський історик, оратор і політичний діяч.
147
Едгар Морен.
148
Аналізу творчості цих письменників присвячено есе А. Моруа, вміщені далі.
149
Грін Грем (1904), англійський письменник.
150
Прістлі Джон (1733–1804), англійський філософ-матеріаліст, хімік, громадський діяч.
151
Цими словами відомий державний діяч Стародавнього Риму і письменник Марк Порцій Катон Старший (234–149 до н. е.) закінчував кожну свою промову в Сенаті (Плутарх. «Життя Марка Катона»).
152
Спіноза Бенедікт (Барух, 1632–1677), нідерландський філософ-матеріаліст.
153
Стаття написана у формі діалогу.
154
«Ернані» — романтична драма Віктора Гюго. Поставлена на сцені, вона спричинилася до боїв між «класиками» і романтиками.
155
Курбе Жан Дезіре Гюстав (1819–1877), французький художник.
156
Джойс Джеймс (1882–1941), ірландський письменник.
Кафка Франц (1883–1924), австрійський письменник.
Фолкнер Уїльям Гаррісон (1897–1962), американський письменник.
157
Роб-Грійє Ален (1922), французький письменник, представник школи «нового роману».
158
Моріак Клод (1914), французький літературознавець і письменник.
159
«Андромаха» — трагедія Жана Расіна.
160
Мадам де Лафайєт Марія Мадлена (1634–1693), французька письменниця епохи класицизму.
161
Кант Іммануїл (1724–1804), німецький філософ, родоначальник німецького класичного ідеалізму.
162
Бютор Мішель (1926), французький письменник, представник школи «нового роману».
163
Анатоль Франс (Анатоль Франсуа Тібо, 1844–1924). Гумор і почуття міри
164
Бержере, герой багатотомного роману Анатоля Франса «Сучасна історія».
165
Мішле Жюль (1798–1874), французький історик.
166
Брюнетьєр Фердінанд (1849–1906), критик і історик літератури.
Моррас Шарль (1868–1952), письменник, політичний діяч.
167
Стерн Лоренс (1713–1768), англійський письменник, один із засновників сентименталізму. Йдеться про його пародійний роман «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена».
168
Ренан Жозеф Ернест (1823–1892), французький філософ, історик релігії, позитивіст, який водночас визнавав усі філософські системи. Його вихідна позиція — «доброзичливий скептицизм».
169
Стаття Брюнетьєра про роман Поля Бурже «Учень».
170
Леметр Жюль (1853–1914), французький письменник і критик.
171
Асоціація з італійською комедією масок (комедія дель арте), де діяли постійні персонажі — маски, а автори вдавалися до вільних імпровізацій.
172
Жорес Жан (1859–1914), французький політичний діяч, один з лідерів соціалістичної партії. Напередодні першої світової війни був убитий шовіністом.
173
Пегі Шарль (1873–1914), французький письменник.
174
Ромен Роллан (1866–1944). «Жан-Крістоф», «Над сутичкою», «Кінець подорожі»
175
Ідеться про повість Вольтера «Простодушний».
176
Так, як я можу (нім.).
177
Брамс Йоганнес (1833–1897), німецький композитор, піаніст і диригент, який розвивав класичні традиції, збагативши їх романтичним змістом.
178
Цвейг Стефан (1881–1942), австрійський письменник.
179
Мейзенбуг Мальвіда фон (1816–1903), німецька письменниця.
180
Мірбо Октав (1848–1917), французький прозаїк і драматург.
181
Жійє Луї (1876–1943), французький письменник.
Блок Жан-Рішар (1884–1947), французький письменник, публіцист.
182
Гауптман Герхардт (1862–1946), німецький драматург і прозаїк.
183
Малін (Мехелен) — старовинний культурний центр Бельгії, зруйнований німцями під час першої світової війни.
184
Аттіла (бл. 395–453), вождь гуннів, навали яких зазнала Європа у V ст.
185
Рассел Бертран Артур Уїльям (1872–1970), англійський математик і філософ, борець за мир.
186
Донне асоціює ім’я Роллана з Роландом з епосу «Пісня про Роланда» (французькою мовою вони звучать однаково). Дюрандаль — меч Роланда.
187
Мається на увазі біблейська легенда про царя Соломона, який мав вирішити хто справжня мати дитини, за яку сперечалися дві жінки. Він віддав наказ розрубати дитину навпіл — і та жінка, яка відмовилася від дитини аби та лишилася живою, була визнана справжньою матір’ю.
188
Мирна конференція відбулася у Парижі 1919–1920 року. Серед учасників її були Вудро Вільсон (1856–1924), президент США, і Жорж Клемансо (1841–1929), прем’єр-міністр Франції.
189
Шеллі Персі Біші (1792–1822), англійський поет.
190
Мюнхенська угода 1938 року правителів Великобританії і Франції з Гітлером відкрила йому шлях до вторгнення у Чехословаччину.
191
Даладьє Едуард (1884–1970), прем’єр-міністр Франції, учасник Мюнхенської угоди.
192
Бій під Вальмі — 20 вересня 1792 року війська революційної Франції здобули першу перемогу над військами австро-прусських інтервентів і французьких дворян-емігрантів, прибічників Бурбонів.
193
Марсель Пруст (1871–1922)
194
Лемер Мадлен Жанна (1845–1928), художниця, яка багато працювала в галузі ілюстрації.
195
Ан Рейнальдо (1875–1947), композитор, відомий як автор оперет.
196
Рескін Джон (1819–1900), англійський критик і соціолог.
197
Стан здоров’я не дозволяв Прусту залишати Францію.
198
Гольбейн Ганс Молодший (бл. 1497–1543), німецький художник.
199
Доде Леон (1868–1942), французький письменник.
200
Ортега-і-Гассет Хосе (1883–1955), іспанський філософ і теоретик мистецтва.
201
Моне Клод (1840–1926), французький художник-імпресіоніст.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мистецтво і життя. Збірник», після закриття браузера.