Читати книгу - "Замок"

– Вона, здається, більше тебе не любить? – запитала

Пепі, коли принесла каву і тістечка.

Але питання прозвучало не злостиво, як раніше, а сумно, ніби Пепі вже пізнала лихо цього світу, на тлі якого її власна злість стала безглуздою й непотрібною. Вона говорила з К. як із другом по нещастю, а коли він скуштував кави і йому здалося, що замало цукру, вона збігала й принесла повну цукерничку. Сумний настрій не завадив їй сьогодні причепуритися не менш старанно, ніж минулого разу, в її коси було вплетено чимало стрічок і бантів, над чолом та на скронях волосся було старанно накручене, на шиї, в глибокому вирізі блузки, висів ланцюжок. А коли К., задоволений тим, що нарешті зміг виспатися й випити доброї кави, спробував потягнути за одну зі стрічок і розв'язати її, Пепі втомлено сказала:

– Облиш мене, – і сіла поряд із ним на бочку.

К. не довелося розпитувати про її біду, вона сама почала розповідати, втупивши погляд у кавник, ніби їй потрібно було на щось відволіктися навіть під час розповіді. Наче вона не могла цілком віддатися своєму горю, про яке невпинно думала, бо це було понад її силу. Насамперед К. довідався, що це він винен у нещасті Пепі, хоча вона його й не звинувачує. Під час розповіді Пепі раз по раз енергійним кивком голови заперечувала всі зауваження К. Спершу К. забрав Фріду зі шинку, і завдяки цьому Пепі отримала нагоду просунутися вище. Неможливо собі уявити більше нічого, що спонукало б Фріду покинути свою посаду. Вона сиділа за шинквасом, неначе павук у сітці, скрізь розкинула павутиння, і куди саме простягалися його нитки, знала лише вона сама, вигнати Фріду з шинку без її згоди було неможливо, на це було здатне тільки кохання до нижчого за неї, тобто щось несумісне з посадою. А Пепі? Хіба вона могла колись наважитися навіть подумати про те, щоб зайняти це місце? Вона була покоївкою, займала незначну посаду, без жодних перспектив. І хоча мріяла про майбутнє, як кожна дівчина, адже мрії неможливо собі заборонити, серйозно про подальшу кар'єру ніколи не думала, а задовольнялася досягнутим. І от Фріда раптом зникла з шинку, це було настільки несподівано, що господар не міг відразу знайти належної заміни, він кинувся шукати, і тут його погляд упав на Пепі, яка задля цього, ясна річ, висунулася вперед. У ту мить вона любила К., як нікого досі. Місяцями сиділа вона внизу, в крихітній темній кімнатці, і була готова сидіти там роками, в найгіршому випадку провести там усе своє життя. І тут з'явився К., герой, визволитель, який звільнив їй шлях нагору. Він нічого про неї не знав і зробив це не задля неї, але це не зменшило її вдячності до нього. Цілу ніч, яка передувала призначенню на посаду, – це призначення було ще не точним, але вже дуже ймовірним, – вона багато годин провела в розмові з ним, шепотіла йому на вухо слова подяки. І те, що він узяв на себе такий важкий тягар, тобто Фріду, робило його вчинок у її очах ще вагомішим, у цьому була якась самопожертва. Задля неї, Пепі, він зробив своєю коханкою Фріду, негарну, немолоду, худорляву дівчину, з коротким ріденьким волоссям, а поза тим ще й нещиру, у неї завжди є якісь таємниці, і це напевно пов'язано з її зовнішністю. Якщо обличчя й фігура нічим не цікаві, то потрібно мати якісь інші таємниці, що їх ніхто не в змозі перевірити, хоча б імовірні стосунки з Кламмом. І Пепі дійшла у своїх тодішніх розмірковуваннях навіть до такого: чи справді К. любить Фріду? Можливо, він лише обманює себе або Фріду, і єдиним наслідком усього цього стане підвищення Пепі. А якщо потім К. зауважить свою помилку й не захоче більше її приховувати, далі зупинить свій погляд на Пепі, а не на Фріді. І це вже зовсім не хворобливі вигадки Пепі, бо якщо порівнювати їх як дівчину з дівчиною, то ще невідомо, хто переможе, це кожен підтвердить, тим більше, що К. засліпила насамперед посада Фріди, яка додала їй блиску. І тоді Пепі мріяла про те, що К. прийде до неї і попросить про її руку, а їй залишиться тільки вибрати: належати К. і втратити посаду чи відкинути К. і піднятися ще вище. І вона вирішила, що відмовиться від усього, віддасться йому й покаже йому справжнє кохання, якого він ніколи не зазнає з Фрідою і на яке не можуть уплинути найпочесніші посади у світі. Але все склалося інакше. І хто в цьому винен? Насамперед К. та хитрість Фріди. Але найбільше К., бо незрозуміло, чого він хоче, що він за дивна людина? Чого він добивається, які важливі справи відволікають його від найближчого, найкращого, найприємнішого в житті і примушують про все забути? Пепі стала жертвою цього, все вийшло так по-дурному, і тепер усе втрачено, і той, хто знайшов би в собі сили підпалити «Панський двір» та спалити дотла, геть-чисто, щоб не залишилося жодного сліду, немов папірець у печі, той став би сьогодні обранцем Пепі. Отже, Пепі прийшла працювати до шинку чотири дні тому, незадовго до обіду. Це нелегка праця, майже людиновбивча праця, але досягнути завдяки ній можна теж чимало. Пепі ніколи не жила сьогоднішнім днем, і навіть якщо в найсміливіших мріях не наважувалася мріяти про цю посаду, то все одно робила спостереження, знала, що саме потрібно для цієї роботи, без відповідної підготовки вона ніколи б на неї не погодилася. Тут неможливо працювати непідготованим, бо втратиш місце вже в перші години. Тільки спробуй поводитися як покоївка! Коли довго працюєш покоївкою, з часом починаєш почувати себе зовсім забутою і нікому не потрібною. Ця робота схожа на шахтарську, особливо в секретарському коридорі, де цілими днями не видно нікого, окрім кількох прохачів, які ходять туди-сюди і не наважуються підвести очі, та двох-трьох таких самих роздратованих покоївок. Уранці взагалі не можна виходити з кімнати, секретарі хочуть залишатися тільки серед своїх, їжу їм приносять із кухні слуги, покоївки не мають із цим ніякої роботи, під час сніданку також не можна з'являтися в коридорі. Тільки коли чиновники працюють, покоївкам дозволено