read-books.club » Сучасна проза » Прислуга 📚 - Українською

Читати книгу - "Прислуга"

151
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Прислуга" автора Кетрін Стокетт. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 93 94 95 ... 128
Перейти на сторінку:
питає Джонні.

— Вона просто гарно проводить час, чи не так, Селіє? — каже Річард. — Власне, я попрошу, щоб тобі приготували напій, від якого ти будеш у захваті. Його називають «Алабамська буцегарня».

Джонні закочує очі до свого друга.

— А потім ми йдемо додому.

Після трьох «Алабамських буцегарень» оголошують переможців аукціону. Сьюзі Пернел стоїть за трибуною, доки всі крутяться навколо, випиваючи та курячи за столами, танцюючи під пісні Глен Міллер і Френкі Валлі, розмовляючи, попри шум від мікрофона. Під час оголошення імен речі отримують із таким радісним хвилюванням, як трофеї безкоштовні, а не куплені втричі, учетверо чи вп’ятеро дорожче, ніж у крамниці. Скатертини та нічні сорочки із мереживом ручної роботи приносять високі ставки. Викликає зацікавлення нестандартне срібне приладдя — для виймання пряних яєць, відділення запашного перцю від оливок, ламання перепелиних ніжок.

А ще ж є десерти: торти, плити з праліне, божественний фадж. І, звичайно, пиріг Мінні.

— … і всесвітньовідомий шоколадний заварний пиріг Мінні Джексон виграє… Гіллі Голбрук!

На це аплодисменти лунають трішки дужче не тільки через те, що Мінні славиться своїми солодощами, а й тому, що ім’я Гіллі викликає аплодисменти в будь-якому разі.

Гіллі відволікається від розмови:

— Що? Назвали моє ім’я? Я не робила жодних ставок.

«Вона ніколи не робить», — думає Скітер, сидячи самотою через стіл від неї.

— Гіллі, ти щойно виграла пиріг Мінні Джексон! Вітання! — вигукує жінка ліворуч від неї.

Гіллі примруженими очами сканує приміщення.

Мінні, почувши своє ім’я в одному реченні з іменем Гіллі, раптом напружується. Тримаючи брудну кавову чашку в одній руці й важку срібну тацю в іншій, вона стоїть непорушно, як нежива.

Гіллі її помічає, одначе також не рухається, лише злегка всміхається.

— Що ж. Це так мило, чи не так? Хтось мене підписав на цей пиріг.

Вона не відводить очей від Мінні, і Мінні це відчуває. Та складає решту чашок на тацю і хутчіш квапиться на кухню.

— Що ж, Гіллі, вітаю. Не знала, що ти так полюбляєш пироги Мінні! — звучить пронизливий голос Селії. Вона з’являється ззаду, Гіллі навіть не зауважує. Коли Селія крокує до Гіллі, то зачіплюється за ніжку стільця. Навколо хихочуть. Гіллі стримить непорушно, дивлячись, як та наближається:

— Селіє, це, що, якийсь жарт?

Скітер також підступає ближче. Вона знудьгована до смерті цим передбачуваним вечором. Утомлена від зніяковілих облич давніх друзів, які бояться навіть підійти й поспілкуватись із нею. Єдине цікаве, що трапилося за весь вечір, — це Селія.

— Гіллі, — звертається Селія, хапаючи Гіллі за руку. — Я намагалася поговорити з тобою протягом усього вечора. По­між нами виникло якесь непорозуміння, і, гадаю, якби я все пояснила…

— Ти що накоїла? Відпусти мене… — цідить Гіллі крізь зціп­лені зуби. Вона трясе головою, силкується піти.

Та Селія чіпляється за її довгий рукав.

— Ні, зачекай. Зупинись, ти повинна вислухати…

Гіллі випручується, та Селія не відпускає. Цієї миті вони обидві рішуче налаштовані: одна — звільнитись, інша — утримати, аж раптом повітря пронизує звук, як ніби щось порвалось.

Селія втуплюється у червону матерію у своїх пальцях. Вона відірвала рудий манжет із рукава Гіллі. Гіллі зиркає вниз, торкається свого оголеного зап’ястя.

— Ти що намагаєшся зі мною зробити? — гарчить вона низьким голосом. — Ця негритянська покоївка тебе підмовила на це? Бо що б вона тобі не розповіла, і що б ти тут всім не розпатякала…

Іще кілька людей зібралося навколо них, прислухаючись, занепокоєно поглядаючи на Гіллі.

— Розпатякала? Я не знаю, про що ти…

Гіллі хапає Селію за руку.

— Кому ти розповіла? — гарчить вона.

— Мінні мені розповіла. Мені відомо, чому ти не хочеш зі мною дружити.

Голос Сьюзі Пернел, яка оголошує переможців у мікрофон, гучнішає, що змушує Селію підвищити свій.

— Я знаю, що ти вважаєш, ніби ми з Джонні зустрічалися за твоєю спиною, — кричить вона. У цей час у передній частині кімнати лунає сміх над якимось коментарем і більше оплесків. Саме тоді, коли Сьюзі Пернел припиняє говорити у мікрофон, щоб зазирнути у свої нотатки, Селія вигукує:

— Але я завагітніла після того, як ви розійшлись.

Ці слова розлягаються по залі луною. На кілька довгих секунд усі замовкають. Жінки навколо них наморщують носи, дехто починає сміятись.

— Дружина Джонні напилась, — кидає хтось.

Селія оглядається довкруг. Вона витирає піт, що зблискує на її вкритому косметикою лобі. — Я тебе не звинувачую в тому, що не подобаюсь тобі, якщо це тому, що ти думала, ніби Джонні зраджував тебе зі мною.

— Джонні ніколи б…

— … і вибач, що я це сказала, та я гадала, ти зрадієш, що виграла той пиріг.

Гіллі нахиляється, підхоплює з підлоги свій перламутровий ґудзик. Вона схиляється до Селії ближче, щоб ніхто не почув:

— Перекажи своїй негритянській покоївці: якщо комусь розляпає про той пиріг, я примушу її страждати. Вважаєш себе такою дотепною, що підписала мене на той аукціон, так? Що, сподівалася, прокладеш собі шлях у Лігу шантажем?

— Що?

— Зараз же зізнавайся мені, кому ще ти розповіла про…

— Я нікому про пиріг не розповідала, я…

— Ти — брехуха, — кидає Гіллі, одначе швидко випростується та усміхається. — Ось Джонні. Джонні, мені здається, твоя дружина потребує твоєї уваги. — Гіллі окидає оком дівчат навколо, мовби вони разом змовилися пожартувати.

— Що трапилось, Селіє? — запитує Джонні.

Селія супиться до нього, потім супиться до Гіллі.

— Я не розумію, про що вона говорить, назвала мене брехухою, а тепер звинувачує в тому, що я підписала її на пиріг і… — Селія зупиняється, озирається навколо, наче нікого не впізнає. На її очах виступають сльози. Потім вона стогне та здригається. Блювотиння вихлюпується на килим.

— Лайно! — вигукує Джонні, відтягуючи її.

Селія відштовхує руку Джонні. Біжить до вбиральні, а він її наздоганяє. Долоні Гіллі стиснуті в кулаки. Обличчя набуло майже кольору сукні. Вона крокує до офіціанта й хапає його за руку:

— Приберіть усе, доки не з’явився сморід.

Потім Гіллі оточують жінки, із піднятими обличчями, із купою запитань, із простягненими руками, вони ніби намагаються її захистити.

— Я вже чула, що Селія бореться із пияцтвом, а тепер іще й проблема з обманюванням? — мовить Гіллі до однієї із кількох Сьюзі. Це одна із пліток, яку вона збиралася розповсюдити про Мінні, на випадок, якщо історія про пиріг виповзе назовні. — Як це називають?

— Компульсивний брехун?

— Саме так, компульсивний брехун. — Гіллі відходить разом із жінками. — Селія змусила його одружитись, сказавши, що вона завагітніла. Думаю, вона була компульсивною брехухою ще тоді.

Після того, як Селія та Джонні їдуть додому, вечірка швидко затихає. Дружини-членкині мають виснажений вигляд і втомлені від усмішок. Чути балачки про аукціон, про няньок удома, проте здебільшого про Селію Фут, яку вивернуло посеред цього всього.

Опівночі, у майже спорожнілій залі Гіллі стоїть за трибуною. Вона перегортає аркуші з таємними

1 ... 93 94 95 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прислуга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Прислуга"