Читати книгу - "Вибрані твори. Том III"

Сер Ґовард. Якби це було справді щастя, ви не сповіщали б мене про це. Не намагайтесь гратися зі мною, як кіт із мишею, добродію.

Дрінквотер (до сера Ґоварда, в той момент, як Брасбаунд презирливо відходить на інший кінець кімнати). Шанси то в вас невеликі, сер Ґоварде. Але якби в Моґадорській гавані показали зараз військовий корабель, було б не зле.

Джонсон, Редбрук та інші повертаються, супроводячи бережко Сіді-ель-Ассіфа, що за ним іде Осман та загін арабів. Брас-баундові люди тримаються вкупі біля арки, оточуючи свого капітана. Почет Сіді переходить на другий бік кімнати, по той бік стола і стає біля сера Ґоварда, що не рушає з місця. Дрінквотер підбігає до Брасбаунда і стає поруч із ним. Брасбаунд обертається, щоб зустріти Сіді. Сіді-ель-Ассіф, у сліпучому білому вбранні, гарний, шляхетного вигляду араб, що ледве має тридцять років, з прекрасними очима, бронзовим обличчям та вродженою шляхетністю постави. Він спиняється між обома групами, Осман стоїть праворуч від нього.

Осман (показуючи на сера Ґоварда). Ось невірний каді! (Сер Ґовард уклоняється Сіді, але, як невірний, дістає у відповідь тільки гордовитий, презирливий погляд). А це (показуючи на Брасбаунда) — Брасбаунд, франкський капітан, слуга Сіді.

Дрінквотер (поспішаючи, щоб хтось не перебив його, звертається до Брасбаунда і показує на шейха та Османа). Оце командувач вірних, а це його візир Осман!

Сіді. Де жінка?

Осман. Безсоромниці тут немає.

Брасбаунд. Вітаю тебе, Сіді-ель-Ассіф, нащадку пророка.

Редбрук (в великим апломбом). Нема бога, крім Аллаха, всемогутнього, всеблагого.

Дрінквотер. Слухайте, слухайте!

Осман (до Сіді). Капітанів слуга висловлюється, як справжиій правовірний.

Сіді. І це добре.

Брасбаунд (у бік Редбрукові). Де ти це вичитав?

Редбрук (у бік Брасбаунда). В «Арабських ночах» капітана Бертона, примірник є в книгозбірні національного ліберального клубу.

Леді Сісілі (гукає за сценою). Містере Дрінквотер! Допоможіть мені підтримати Марцо.

Сіді прислухається. Ніздрі йому роздуваються, очі горять.

Осман. Безсоромниця!

Брасбаунд (до Дрінквотера, хапаючи його за комір і шпурляючи до дверей). Забирайся! (Дрінквотер зникає крізь маленькі двері).

Осман. Чи не закрити їй обличчя, перш ніж вона сюди ввійде?

Сіді. Ні!

З маленьких дверей виходить леді Сісілі, що знову вбралася в свій дорожній костюм, з капелюшиком у руці. Вона підтримує Марцо; він дуже блідий, але має силу рухатися. Дрінквотер підтримує його з другого боку. Редбрук поспішає допомогти леді Сісілі й одводигь Марцо до гурту, що стоїть позад Брасбаунда. Леді Сісілі підходить до Брасбаунда та шейха і привітно звертається до останнього.

Леді Сісілі (подаючи йому руку). Сіді-ель-Ассіф, правда? Як ся маєте? (Він відступає, трохи почервонівши).

Осман (шокований). Жінко! Не торкайся нащадка пророка.

Леді Сісілі. А, розумію! Я повинна бути представлена до двору. Гаразд! (Робить урочисто реверанс).

Редбрук. Сіді-ель-Ассіф, це одна з могутніх жінок у країні франків. Вона показується без запинала перед королями, і лише принци мають право доторкнутися її руки.

Леді Сісілі. Хай буде з тобою Аллах, Сіді-ель-Ассіф.

Будь же добрим маленьким шейхом і потисни мені руку.

Сіді (насмішкувато торкається її руки). Це дивна пригода, гідна того, щоб її занести до історії, нарівні з переказом про царя Соломона та царицю Савську. Так, Османе Алі?

Осман. Хай буде з тобою Аллах, владарю! Це так.

Сіді. Брасбаунде Алі! Присяга праведної людини не потребує багатьох слів. Невірний каді, твій бранець, віднині належить мені.

Брасбаунд (твердо). Це неможливо, Сіді-ель-Ассіф. (Сіді насуплюється). Від султана, нашого владаря, вимагатимуть викупу за його кров. Я відпроваджу його до Марокко й видам його владі.

Сіді (переконливо). Брасбаунде, я перебуваю в своєму домі й серед свого народу. Я тут султан. Подумай про те, що говориш, бо коли я віддам розпорядження про життя або смерть, я не візьму його назад.

Брасбаунд. Сіді-ель-Ассіф! Я куплю в тебе цього чоловіка за ту ціну, яку призначиш. І якщо не заплачу по совісті, то замість його голови візьмеш мою.

Сіді. Нехай буде так! Ти візьмеш собі чоловіка, а за це віддай мені жінку.

Сер Ґовард і Брасбаунд (воднораз). Ні, ні!

Леді Сісілі (палко). Так, так! Звичайно, містере Сіді. Звичайно! (Сіді всміхається з серйозним виглядом).

Сер Ґовард. Неможливо!

Брасбаунд. Ви не знайте, що робите.

Леді Сісілі. О, невже? Я недарма мандрувала з одного краю в інший і гостювала в шістьох ватажків-людожерів. (До шейха). Згода, містере Сіді, я буду дуже рада.

Сер Ґовард. Ви збожеволіли. Невже ви гадаєте, що ця людина поводитиметься з вами, як європеєць та джентльмен?

Леді Сісілі. Ні, він поводитиметься, як природний джентльмен. Гляньте на його чарівне обличчя! (Звертаючись до Османа, як до найвідданішого слуги). Османе, подбайте про те, щоб дістати мені доброго коня. І виберіть сильного верблюда під мій багаж.

Осман, на хвилину остовпівши, вибігає з кімнати. Леді Сісілі пришпилює капелюшок до волосся. Шейх дивиться на неї з боязким захопленням.

Дрінквотер (хихочучи). Вона їх усіх поведе до церкви, неначе дітей з притулку. Ось побачите!

Леді Сісілі (діловитим тоном). До побачення, Ґоварде! Не турбуйтесь за мене. І найголовніше, не приводьте мені на допомогу збройного загону. Тепер, коли я здихаюся конвою, я чудово сама впораюсь. Капітане Брасбаунд, сподіваюсь, що ви допровадите сера Ґоварда цілого до Моґадора. (Шепоче). Облиште цього револьвера. (Він неохоче виймає руку з кишені). До побачення!

Зовні чути шум. Усі боязко обертаються до арки. Вбігає Осман.

Осман. Каді, Каді! Він розгніваний. Його люди напали на нас. Оборони...

Каді, міцний, розпалистий дідуган, з сивими волоссям та бородою і гладким обличчям, вбігає з численним почетом і сильним ударом примушує Османа замовкнути. В одну мить кімната наповнюється його людьми. Шейх потрохи оступається до своїх прибічників, а Каді рвучко виходить наперед і стає між ним та леді Сісілі.

Каді. Горе тобі, Сіді-ель-Ассіф, сину зла!

Сіді (суворо). Хіба я собака, Мулей Османе, що ти так розмовляєш зі мною?

Каді. Ти хочеш занапастити свою країну й видати нас усіх тим, чиї військові кораблі лише вчора запалили все море вогнем. Де полонені франки?

Леді Сісілі. Ось ми, Каді. Добридень.

Каді. Хай буде Аллах з тобою, о, ясна зіронько! Де твій родич, Каді франків? Я його друг, його слуга. Я прийшов сюди від імени султана, мого владаря, щоб віддати йому честь і повалити в порох його ворогів.

Сер Ґовард. Ви дуже ввічливі, справді...

Сіді (ще похмуріше, ніж раніш). Мулей Османе...

Каді. Цить, мовчи, нерозумний чоловіче. (Нишпорить за пазухою й виймає листа).

Брасбаунд. Каді...

Каді.