Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Думаю, нам усім потрібно відпочити, — тонко натякає Стас.
Погоджуюся кивком. І одразу піднімаюся. Я ситий, головне, щоб інший голод не рвав нерви.
— Мені теж час, — не прощаючись, тікаю у кабінет.
Вони чоловік і дружина, я це надто добре розумію. І так, сука, у мене варварські думки! Вульгарні й солодкі! Тільки рано ще для них. Занадто рано.
Сідаю за папери, літери пливуть. Розум плавиться, я, як підліток, прислухаюся до тиші, щоб задовольнити свою уяву.
Тільки тихо. Занадто тихо.
— Я займу вітальню біля твоєї кімнати, — двері широко відчиняються, і на порозі з'являється Стас. Обличчя червоне, погляд на лезо ножа схожий.
— Не дала? — хмикаю.
— Навіть на поріг не пустила, — цідить крізь зуби. — Зачинила переді мною двері, як перед пацаном на третьому побаченні.
Плюхається на диван, голосно видихаючи.
Справ повно, проблем ще більше, думки тільки в інший бік повертаються. Злитися починаю, на себе насамперед. Адже я відчував, що він не винен. Я знав, що ніколи так би не вчинив, адже ми майже з пелюшок разом. Тільки егоїзм мені очі засліпив. Дозволив зрозуміти, що я занадто близько до того, чого багато років бажав.
А я ж і його бажав...
— Можеш і в моїй, — хижо усміхаюся, поглядаючи спідлоба.
Обличчя друга червоною фарбою заливається. Очі ховає. Невже зніяковів?
Ржу, хитаючи головою.
— Спочатку ми маємо знайти злодія, а потім усе інше, — уникає мого погляду. — У нас не так багато часу. Щойно дізнаються, що я тут, гадаю, стане спекотно.
— Завтра все буде, — погоджуюся з ним. — І так, можеш зайняти будь-яку кімнату. У разі чого, у мене килимок для песиків є, щоб під дверима постелити, — кепкую.
— Дуже смішно, — бурчить, але помітно розслабляється. — “Між іншим, це щось новеньке, за всі роки нашого спільного життя таких концертів не було”, — піднімається і йде в напрямку виходу. — На добраніч, — кидає наостанок.
Я бісів егоїст, задоволення зараз тече по венах, і як би це дивно не звучало, радий, що Таня його вигнала.
Спати лягаю під ранок, перевіряю документи, щоб до приходу хлопців усе було готово.
Вранці Дашу підключаю, занадто багато роботи, і я не все розумію. Стас теж вливається у процес, і ми кілька днів із кабінету тільки поїсти виходимо. І то не завжди.
— Так, Андрію Миколайовичу, це остання була, — з полегшенням вимовляє помічниця, — я думала, теки ніколи не закінчаться. Піду каву зроблю!
— Роби всім, тільки спочатку ось сюди зателефонуй, скажи, що бос готовий, чекає тільки на них, — простягаю візитівку.
— Це ті бандюги? — підтискає ображено губки, — Андрію Миколайовичу, можна я не буду телефонувати?
Від шоку здіймаю на дівчину погляд. Я розумію, що втомилася, але це вперше, коли вона не хоче робити свою роботу.
— Чому?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віддана босу за борги, Марк Логан», після закриття браузера.
