Читати книгу - "Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна"

Здивувалася тому, наскільки з Аденом легше контролювати свої емоції, ніж з Яровим. Навіть вдалося начепити на обличчя колишню офіційно-ввічливу маску, про яку довелося забути під час мого тижневого перебування в поселенні перевертнів. Судячи по блиску в очах, вампір не прийшов у захват від моєї відповіді, але іншої він від мене не отримає. Напевно, я вже в якійсь мірі стала сприймати членів зграї своїми, якщо заради них зважилася відкрито протистояти Адену. І якось ця думка не радує.

– Ти перестала приймати лікапін, – промовив вампір, не зводячи з мене блискучих очей, що нагадували дорогоцінні камені.

– Так вийшло, – я знизала плечима, відчуваючи, як вовчиця всередині тривожно сіпнулася.

Чула біду, бідолаха! Мені навіть стало її трохи шкода.

– Тобі потрібно почати приймати його знову як можна швидше. Краще прямо зараз, – його слова звучали рівно, але я відчувала в них метал.

Мимоволі зіщулилася. Неприємно, коли тобі вказують, що робити. Раніше Аден нав’язував свою волю мені не так явно, і це для моєї гордості було легше витерпіти. І нехай я й сама розуміла, що потрібно знову повернутися до лікапіну, але взагалі-то це мені вирішувати!

– До чого такий поспіх? – процідила, схрещуючи руки на грудях.

– Хочу якомога швидше повернути все в колишнє русло, – вже м’якше сказав Аден. – Щоб все було, як раніше. Потрібно знову купити квитки в Дармін і відвезти тебе туди.

– А в такому стані я тебе не влаштовую? – напевно, алкоголь дався в знаки, раз я насмілююсь так з ним розмовляти.

Але всередині піднімався дивний протест, джерело якого я навіть не розуміла до кінця.

– Гадаю, для тебе не секрет, що між перевертнями і вампірами не все так просто, – якомога спокійніше промовив він, напевно відчувши, що я на взводі.

– Тоді навіщо ти взагалі зв’язався зі мною? – я піднялася з місця і трохи хитнулася – схоже, коньяк подіяв занадто сильно. Впоравшись з собою, рушила до барної стійки і налила собі ще. Не порадувало те, як сильно при цьому тремтіли руки. Присутність Адена зараз викликало занепокоєння і навіть острах. На рівні інстинкту. Дідько, схоже, гени перевертня так діють! – Ти ж не міг не знати, хто я, Аден. Напевно, навів про мене довідки і дізнався всі таємниці, перш ніж вирішив переспати зі мною.

– Припустімо, ти ніколи не позиціонувала себе, як перевертень, – він знизав плечима. – І лікапін повністю нейтралізував в тобі твою звірячу натуру. Так що я не бачив у цьому проблеми.

– Я ніколи у тебе не питала, Аден... – я зробила ковток і притулилася спиною до барної стійки, не зводячи очей з вампіра. – Але, думаю, настав момент все прояснити між нами. Чому ти вибрав саме мене? І ці твої натяки на те, що є спосіб остаточно вигнати з мене вовчицю, перетворивши мене на щось інше. Знаю, що вампіри досить рідко таке пропонують. Так чому ти запропонував це мені?

 – Ти приваблюєш и цілком мене влаштовуєш як жінка. І ти мені цікава, – почула я у відповідь.

 Мене почало дратувати те, що по ньому зовсім не можна зрозуміти, що він відчуває. Немов розмовляєш з мармуровою статуєю. Дивно, раніше мене це навіть привертало, інтригувало. Надавало Адену ореолу таємничості. Так чому зараз стало настільки дратувати? І на контрасті згадувалася емоційність Ярова. Те, як сильно я його відчувала. Як і він мене. Трясця, та чому я знову думаю про Ярова?!

 – Вважаю, навколо тебе досить жінок, які могли б викликати схожі емоції. Так чому все ж таки вибір впав на мене? – наполягала я незрозуміло навіщо.

 А може, хотіла почути те, що відкрило б Адена для мене не тільки як могутнього і сексуального коханця, але й як людину. Адже має ж у ньому бути щось людське! Може, якраз його почуття до мене. Але судячи з незворушного обличчя вампіра, навряд чи ці самі почуття є. Тоді навіщо все це?! Чому він хоче зробити мене своєю супутницею? Такою же, як він.

 – Мені не подобається твій стан, Вендо, – простягнув він.

– Мені самій він не подобається, – пробурчала я і зробила новий ковток коньяку.

Відчувала, що краще не налягати на спиртне, і так ситуація нелегка. Але нічого не могла вдіяти. На душі було донезмоги гидко. А ще промайнула дивна думка, що я зробила найсерйознішу помилку в своєму житті.

Так, потрібно терміново відганяти цю кляту думку, інакше я зараз просто завию! І все ж вона не залишала, а впивалася у мозок розпеченим прутом. Я так хотіла повернутися додому. І що ж знайшла тут? Мій власний будинок здавався порожнім і незатишним, навіть незважаючи на те, що зараз в ньому знаходився той, з ким я встигла сильно зблизитися. Від цієї істоти йшов тільки холод, і він не міг заповнити порожнечу, яка ширилася не лише навколо, але і всередині мене.

– Добре, буду з тобою відвертий.

Аден підвівся і наблизився до мене. Зараз його неприродна заворожуюча краса особливо впадала в очі, але я сприймала її так відсторонено, ніби дивилася на картину, а не на живу істоту. Вона нічого не зачіпала в душі, не викликала якихось емоцій.

Вампір простягнув руку і провів нею по моїй щоці, опускаючись до губ. Обвів їх великим пальцем, потім потягнувся до мене.