Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

Я була згодна. Тільки от… а коли мене визнають невинною?

— Мене судитимуть?

— Ні. Я закрию справу, тому що… через брак доказів та мотивів злочину. Деніель був хворий і це підтвердив його лікар. Тут я навіть чути нічого не бажаю. До речі, лікар і наша магічна лабораторія підтвердила його природну смерть.

— Перед смертю Деніель сказав, що мій справжній ворог не Алія, — згадала я його слова і поділилася з чоловіком.

— Навіщо це було сказано?

Я знизала плечима. Його рука лежала у мене на лікті, і я мимоволі погладжувала її.

— Чому ти не казав мені, що Л’архай, його темна енергія пов'язані з болотяним демоном?

Мені здалося, що Тейрен навіть перестав дихати. Його тіло напружилося і стало кам'яним.

—  З чого ти взяла…

— У книзі прочитала історію дир’єсів.

— Прокляття, Еріеле! – спалахнув чоловік. – Тобі зайнятися не було чим? Навіщо ти… як ти взагалі знайшла цю книгу?

— Ти сховав її?

— Про що ти? Ні, звичайно! Але я вважав, що її вже давно прибрали з нашої бібліотеки!

— То ти даси відповідь на моє запитання? - наполягала я.

Чоловік різко видихнув, але обійми не розтискав.

— Це все… нісетниця. У тій книзі немає жодного слова правди!

Я обернулася і подивилася з докором на чоловіка. Він виглядав таким сердитим, але водночас милим і таким рідним. Я торкнулася його щоки і м'яко промовила:

— Через це маги визнали, що я розбудила болотяного демона? Вони відчули темну енергію? Виходить, це я справді розбудила його?

— Виходить, що Деніель. Саме він наказав тобі покликати сили Л’архая. І неодноразово, - хмурячись, промовив Тейрен.

— Деніель. Деніель. Деніель. Що він взагалі за гру вів із усіма нами? Таке відчуття, що він знав наперед! І пробудження демона – теж входило до його планів?

Я відвернулась і порожнім поглядом дивилася на озеро. Я абсолютно нічого не розуміла! У голові було розкидано десятки уламків, які не підходили один до одного, щоб зібрати їх докупи. Я згадала всі видіння, але вони теж ніяк не могли допомогти відтворити повноцінну картину!

— Я тільки не можу зрозуміти, як Деніель міг побудувати такий точний ланцюжок подій і знати, що він приведе до якоїсь кінцевої точки, — задумливо промовив Тейрен.

— І головне, що ми зробимо всі правильні кроки! Саме так, як йому потрібно! - додала я.

Я тиждень розбирала чергові символи та складала головоломку прокляття Тейрена. Іноді здавалося, що вона просто вивернута навиворіт. Але й таке бувало серед проклять. Тому я не знала, скільки часу потрібно було, щоб зрештою не те щоб розшифрувати його, а й повністю звільнити чоловіка від нього.

Через кілька днів я поверталася як завжди з бібліотеки. Проходячи через величезний хол, я почула голоси, а потім побачила і принцесу в оточенні невеликого почету. Я пройшла повз них, не привертаючи увагу. Але коли піднялася на другий поверх, то завмерла, невідривно стежачи, як слуги заносять в одну з кімнат манекен з дуже ніжною, гарною весільною сукнею.

Дорогою я зайшла до кабінету Тейрена. Він був один і вже збирався повертатися до мене.

— Призначено весілля? – поцікавилася я.

Чоловік відвів погляд, і навіть жовна заграли на його щоках.

— Еріеле ...

— Я все розумію. Просто поцікавилася.

— Ні, кохана, ти не можеш нічого розуміти, - підійшовши до мене, з болем у голосі промовив він і посадив мене на свій стіл.

Я поклала руки йому на плечі і пальчиками пройшла по його шиї, злегка лоскочучи. Він упіймав їх і підніс до своїх губ.

— Алія наполягає на цьому шлюбі навіть попри прокляття. У її імперії почалося повстання проти батька. Рада тисне на мене, Еріеле.

— А як справи з північчю?

— З кожним днем ситуація погіршується. Поки ми стримуємо їх, але...

— А як же болота? Адже ти казав, що вони поширюються на північ. Хіба вони не зможуть їх затримати? – поцікавилася я.

— Вони… припинили свою активність. Тепер вони нам не зможуть допомогти.

— І як це розуміти? Демон… знову заснув? З книг я прочитала, що…

— Вкотре тобі повторювати, що в книзі немає жодного слова правди? - грізно прошипів чоловік і різко відсахнувся від мене.

Я простежила за ним кілька секунд, намагаючись зрозуміти, чому його так дратує згадка про ту книгу. Адже факт існування демона він не заперечує? Ні.

Але раптом чоловік знову підійшов до мене, взяв мої руки у свої та притиснув до своїх грудей.

— Еріеле, прошу тебе, присягнись, що ти залишишся зі мною. Так, як коханка... або ж...

— Або ж що?

Останнім часом я відчувала, що чоловіка щось хвилює значно більше, ніж весілля, імперія, війна.