Читати книгу - "Дев’яносто третій рік"

40

Сен-Жюст, Антуан-Луї (1767–1794) — член Конвенту і Комітету громадського порятунку, відігравав видатну роль в організації оборони революції від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Гільйотинований після перевороту 9 термідора.

41

Тальєн, Жан-Ламбер (1769–1820) — комісар Конвенту в Бордо; авантюрист, його діяльність дискредитувала революційний уряд. Відіграв певну роль в падінні Робесп’єра. Брав активну участь у термідоріанському перевороті.

42

Директорія — уряд, встановлений 26 жовтня 1795 р. Часи правління Директорії відзначаються процвітанням спекуляції і збагаченням буржуазії.

43

Рицарі кинджала. Після 9 термідора банди чорносотенної «золотої молоді» прилюдно палили революційну літературу, громили друкарні, де друкувалися революційні газети, вбивали якобінців у театрах, кофейнях і на вулицях.

44

Мірабо, Оноре-Габрієль-Рікетті (1749–1792) — діяч Французької буржуазної революції. Один із керівників великої буржуазії і ліберального дворянства.

45

Варле, Жан (нар. 1746 р. в Парижі, рік смерті невідомий) — діяч Французької буржуазної революції; один із вождів «шалених», що обстоювали інтереси міської і сільської бідноти.

46

Четверте серпня 1789 р. — В ніч на 4 серпня 1789 р. Установчими зборами були формально скасовані феодальні права. Остаточно й без викупу їх ліквідував Конвент.

47

Фурньє, Клод (1745–1821) — активний учасник революційних подій, не раз був заарештований, востаннє в зв’язку з розкритою змовою проти Бонапарта.

48

Лафайєт, Марі-Жозеф (1757–1834) — маркіз, генерал. У 1797 році був начальником Національної гвардії. Ліберальний політичний діяч, прибічник конституційної монархії. Після повалення монархії емігрував з Франції.

49

Анріо, Франсуа (1761–94) — діяч французької буржуазної революції, якобінець. Син бідного селянина, служив писарем у паризькій митниці. У 1793 р. був призначений командувачем Паризької Національної гвардії. 28 червня 1794 р. (10 термідора) був страчений разом з Робесп’єром та іншими його прибічниками.

50

«Пер Дюшен» — політична газета, яку видавав Ебер.

51

Шнейдер, Євлогій (1765–1794) — одна з найпохмуріших постатей революційної епохи. Монах, придворний проповідник, гультяй, розпусник і садист. 1793 р. став прокурором Революційного трибуналу в Страсбурзі і фактичним господарем в Ельзасі. Був заарештований і відправлений у Париж, де його гільйотинували.

52

Ебер, Жак-Рене (1757–1794) — вождь лівих якобінців (див.), член ради Паризької комуни, видавав газету «Отець Дюшен», що була дуже популярна серед населення передмість. Певної продуманої програми ебертисти не мали. Коли з’ясувалося, що ебертисти мають на меті «чистку» Конвенту і утворити новий уряд, робесп’єристи та дантоністи добивалися гільйотинування їх у березні 1794 р.

53

Мінос, Еак і Радамант — за старогрецькими переказами, судді підземного світу. Автор уподібнює цим казковим фігурам Марата, Робесп’єра і Дантона.

54

Гора, або монтаньяри. — Ще в Установчих зборах Робесп’єр і інші ліві депутати сиділи на верхніх місцях. Звідси назва лівої опозиції в Конвенті — Гора; «монтаньяр» по-французькому «горянин».

55

Дантон, Жорж-Жак (1759–1794) — адвокат і оратор, член Конвенту. Фактично керував першим Комітетом громадського рятунку. Відіграв значну роль в організації нищівної відсічі іноземним загарбникам, але щодо повсталих департаментів та жірондистів вів занадто м’яку політику. Хотів помирити Гору з Жірондою, був проти арешту жірондистів. Після обрання 10 липня 1793 р. другого Комітету громадського порятунку, очоленого Робесп’єром, Дантон, що представляв інтереси великої буржуазії, вимагав ліквідації революційного порядку управління.

5 квітня 1794 року Дантон разом з його друзями був гільйотинований.

56

Palloy fecit — роботи Паллуа.

57

На весь голос присягаються тінями (лат.).

58

Ромм, Шарль-Жільбер (1750–1795), — видатний математик, член Конвенту. Виступав проти звірств термідоріанців, навесні 1795 р. вимагав визволити заарештованих учасників голодного бунту і забезпечити бідноту хлібом. Засуджений разом з п’ятьма іншими монтаньярами військовим судом до страти за «участь у бунті», заколовся при виході з судового залу.

59

Дюмур’є, Шарль-Франсуа (1739–1823) — генерал, політичний авантюрист. Спочатку приєднався до революції, а потім перейшов на бік монархії.

60

Національна гвардія — організоване в 1789 р. громадянське ополчення з виборним командним складом. Національна гвардія в різні епохи життя Франції виступала то як революційна, то як реакційна сила. Відіграла значну революційну роль в період з 1870–71 року. Після розгрому Комуни Національна гвардія була скасована.

61

Бріссо, Жан-П’єр (1754–1793) — видатний діяч Французької буржуазної революції. Вождь і теоретик жірондистів. Після повалення монархії почав вести боротьбу проти паризької революційної Комуни. За вироком революційного трибуналу 31 жовтня 1793 року гільйотинований.

62

Петіон де-Вільнев, Жером (1756–1794) — адвокат, з кінця 1790 р. — член Національних зборів, з 1791 р. — мер Парижа. Обраний до Конвенту, пристав до жірондистів, боровся проти якобінців. Після вигнання жірондистів емігрував.

63

Комітет громадської безпеки — орган, на який Конвентом було покладено обов’язок — провадити боротьбу з контрреволюцією і нагляд за ворожими революції й ненадійними елементами.

64

Клуб Кордельєрів — виник у 1790 р. під назвою «Товариство друзів прав людини», Назву дістав від об’єднання монархів, якому раніше належало приміщення клубу. Хоч до цього клубу належали Дантон і Демулен, однак тут був центр найбільш «лівих» революціонерів — Марата, Ебера, Шометта.

65

Шеньє, Марі-Жозеф (1764–1811) — поет і драматург, співчував якобінцям.

66

Патріоти. — До революції «патріотами» називалися громадяни, віддані єдиній республіці, противники королівської влади.

67

31 травня 1792 р. — початок активного руху паризької бідноти, що гуртувалася круг Комуни, за вигнання жірондистів, посилення революції і боротьби з контрреволюціонерами.

68

Дам’єн, Робер-Франсуа (1715–1757) — майстровий, що зробив замах на життя Людовіка XV. Був четвертований на Гревській площі.

69

Вереснева розправа. — В перших числах вересня 1792 року було страчено кілька тисяч контрреволюціонерів (переважно дворян і священиків), ув’язнених у тюрмах. Приводом до цього послужили чутки про змову роялістів, що розраховували на допомогу австро-прусських військ.

70

Солдати Шатов’є — солдати Шатов’євського полку. Після повстання в Нанті (1790 р.) були засуджені на тридцять років