Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 1. Вечори на хуторі біля Диканьки, Микола Васильович Гоголь"

Сюжетні колізії з комедій В.О. Гоголя, аж до текстуальних збігів, почасти перейшли до повісті М. Гоголя. Серед власне літературних впливів найбільш помітне відлуння «Гайдамаків» О. Сомова (опис ярмарку). Цікавим і цілком вірогідним є припущення про можливу трансформацію початкових рядків «Сорочинського ярмарку» — «Как упоителен, как роскошен летний день в Малороссии!» — у рефрен популярного музичного хіта кінця XX ст. «Как упоительны в России вечера!» (Соколов Б. Гоголь: Энциклопедия. — М., 2003. — С. 391).

Історію з червоною свиткою пояснюють як літературним походженням (Р.Ю. Данилевський зазначив подібний епізод у «Чарах кохання» Л. Тіка — див.: Данилевский Р.Ю. Людвиг Тик и русский романтизм // Эпоха романтизма: Из истории международных связей русской литературы. — Л., 1975. — С. 68‒113), так і демонічною семантикою червоного кольору, характерною для слов’янської демонології. Так, згідно з уявленнями українців, чорт одягав червону (або чорну) свитку (див.: Красный цвет // Славянские древности: Этнологический словарь под общей ред. Н.И. Толстого. — М., 1995. — Т. 1. — С. 151‒154).

Сорочинецька ярмарка // «Вечери на хуторі близь Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком». Написав Миколай В. Гоголь. Перевів з московського Ксенофонт Климкевич. — Львів. 1864. — Т. 1. — С. 15‒77.

Сорочинський ярмарок, із «Вечерів на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя / Пер. М. Старицький. — К.: Тип. М.П. Фрица, 1874. — 40 с.

Сорочинський ярмарок, із «Вечерів на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя / Пер. М. Старицький. — 2-гс вид., випр. — К.: Вид. Л.В. Ильницького. Тип. Г.Т. Корчак-Новицького, 1882. — 32 с. [На обкладинці: К., 1883].

Сорочинецкий ярмарок. Українське оповідане // Читальня. — 1893. — № 20. — С. 249^252; № 21. — С. 262‒265; № 22. — С. 273‒276.

Сорочинський ярмарок // Руска рада. — 1903. — № 38. — С. 300‒302; № 40. — С. 315‒319; № 41. — С. 324‒327; № 43. — С. 339‒340; № 44. — С. 349‒351.

Сорочинський ярмарок. — Чернівці: Руска рада, 1903. — 42 с. — (Видання Т-ва «Руска бесіда» в Чернівцях, № 172).

Сорочинський ярмарок / Пер. М. Старицький. — К., 1913.

Сорочинський ярмарок. Оповіданнє з «Вечорів на хуторі біля Диканьки» / Пер. М. Старицький. — Львів: Відродження, 1918. — 30 с.

Сорочинський ярмарок / Пер. Митрусь; Ілюстр. В. Дурново // Гоголь М. Сорочинський ярмарок; Страшна помста. — Полтава, 1920. — 39 с. [1-ша паг.]. [На тит. арк.: У Полтаві, 1919].

Сорочинецький ярмарок / Пер. А. Харченка. — К.: Книгоспілка, 1929. — 38+[2] с.: іл.

Сорочинський ярмарок / Пер. А. Харченка // Гоголь М. Твори: В 5 т. / Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1929. — Т. 1. — С. 9‒38.

Сорочинський ярмарок / Пер. А. Харченка // Гоголь М. Страшна помста та інші оповідання. — Львів, 1933. — С. 62‒94.

Сорочинський ярмарок// Гоголь М. Ніч перед Різдвом: Оповідання. — X., 1934. — С. 3‒31.

Сорочинський ярмарок / Пер. за ред. І. Маненка. — X.; К.: Література і мистецтво, 1934. — 39 с. — (Масова б-ка худож. літ.).

Сорочинський ярмарок // Гоголь М. Вибрані твори. — К.; X., 1935. — С. 13‒40.

Сорочинський ярмарок // Гоголь М. Вибрані твори. — К., 1946. — С. 3‒28.

Сорочинський ярмарок. — К.: Держлітвидав, 1948. — 37 с.: іл.

Сорочинський ярмарок / Пер. А. Хуторяна // Гоголь М. Вибрані твори. — К., 1948. — С. 3‒25.

Сорочинський ярмарок // Гоголь М.В. Вечори на хуторі біля Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К., 1950. — С. 10‒34.

Сорочинський ярмарок / Пер. А. Хуторяна // Гоголь М.В. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 68‒94.

Сорочинський ярмарок / Пер. А. Хуторяна. — К.: Худож. літ., 1953. — 32 с.

Вечір проти Івана Купала 

Під назвою «Бісаврюк, або Вечір проти Івана Купала. Малоросійська повість (з народної оповіді), розказана дячком Покровської церкви» без зазначення імені автора повість вперше надрукована у лютневому та березневому числах «Отечественных записок» за 1830 рік. Ця публікація зазнала втручання редактора журналу П. Свиньїна, який, наскільки можна судити з переказаного Рудим Паньком обурення Хоми Григоровича — оповідача «Вечорів», утрутився в стилістику твору:

« — Хто вам сказав, що це мої слова?

— …тут і надруковано: яку розповів такий-то дячок.

— Плюйте ж на голову тому, хто це надрукував! бреше, сучий москаль. Чи я ж так говорив? Що то вже, як у кого чортма клепки в голові!»

Ймовірно, саме П. Свиньїн змінив Гоголеву назву «Басаврюк» на етимологізоване ім’я «Бісаврюк», що мало підкреслити зв’язок персонажа з бісівськими силами. Невдоволення Гоголя редакторською правкою зрештою призвело до припинення співпраці з цим журналом, про що він повідомив матері, посилаючи примірник «Отечественных записок»: «У цій книжці, так само і в усіх наступних, ви не зустрінете вже жодної статті моєї» (3 червня 1830 р.). Гоголь був вимогливим і послідовно непоступливим у відстоюванні автентичності своїх текстів протягом усього життя.

У новій редакції, що суттєво різниться від журнального варіанта, змінено назву на «Басаврюк», скорочено описи безпутного життя бісівського персонажа, виключено мотиви скупості Петра, натомість з’явились монологи Петра й Пидорки, засновані на мотивах народних пісень, тощо.

У такому вигляді повість уперше вийшла друком у першому виданні «Вечорів» 1831 р.

В основу повісті покладено українські народні легенди та уявлення, пов’язані з Івановим днем.