Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Вираз обличчя старого став серйозним, ніби він був дещо незадоволений.

Десять років, а я все ще не пара дідуся.

Брандо не міг не прочитати послання у своєму серці. Не годиться, я сумніваюся в собі! Він був шокований. У його захисній лінії духу з'явилася тріщина, і його атаки ставали все більш безладними. Він фактично був повалений на землю нападом старого. У нашого головного героя похололо серце, і він квапливо виліз з трави.

.

Але коли він виліз і озирнувся, трави не було. Це явно був сірий будинок. Правильно, це був старий будинок Бучче. Тієї ночі він прокинувся тут і прийшов у цей світ.

Чоло Брандо було вкрите холодним потом. Це означало, що вторгнення Золотого Демонічного Дерева поглибилося. Він не міг не потягнутися до своєї сумки, в якій був ключ до виходу з цієї ситуації. Але він вагався. Чи варто йому вдаватися до хитрощів?

.

Він раптом відчув небажання. Він підвів голову і подивився на обличчя старого. Це було обличчя діда Брандо. Обличчя старого все ще було серйозним, а зморшкувате обличчя мало відтінок розчарування.

.

Це розчарування глибоко пронизало його.

Здавалося, що двадцятирічні спогади Брандо раптом прояснилися. Вони наче хотіли покинути його тіло і битися з дідом наодинці.

Я можу це зробити. Дозвольте мені це зробити.

.

У нього раптом з'явилася така думка. Він знав, що саме емоції Брандо впливають на нього. Він уже інтегрувався в цей світ, у спогади своєї родини.

Але він похитав головою. Ні, може, це Золоте Демонічне Дерево скористалося своєю слабкістю? Він повинен був негайно скористатися цим прийомом, щоб покинути цю мрію. Але коли він поклав руку на цю позицію, то не міг не бути шокований.

.

Тому що він бачив, як розчарування на обличчі старого ставало все більш очевидним.

Ні, я не можу покинути Бренделя.

Але ви повинні розуміти, що Золоте Демонічне Дерево користується слабкістю Брандо

,

Але, незважаючи на це, це все одно частина мене

У вас нічого не вийде

Але відмова від своєї слабкості не означає, що ви перемогли самі себе

.

Брандо раптом заспокоївся.

!

Він раптом зрозумів, чому дід Брандо не сказав жодного слова з моменту нападу. Хоча у старого було багато шансів повністю зруйнувати психологічний захист Брандо, і хоча обличчя старого було наповнене розчаруванням, він нічого не сказав.

Але старий нічого не сказав. Він просто спостерігав і мовчки чекав.

,

Брандо раптом відчув, як блискавка пронизує його душу, освітлюючи кожен темний куточок серця. Він раптом зрозумів, що це не тому, що Золоте Демонічне Дерево зглянулося над Брандо.

Ні, це тому, що той юнак ще оберігав останній клаптик чистої землі у своїй душі!

?

Тоді чому?

Брандо не міг не підняти голову, щоб подивитися на урочисте, злегка зітхаюче обличчя старого. Те обличчя, заховане в тіні старого будинку, здавалося, щось приховує. Чи було це розчаруванням?

.

Це було розчарування.

.

Все його тіло раптом затремтіло. Чого чекало це розчарування? Це була невисловлена надія, Брандо. Таким був дідусь у спогадах Брандо. Цей суворий і глибокий погляд був сповнений розчарування щодо зростання цього юнака, але це глибоке розчарування було не винним, а надією, що одного разу Брандо зрозуміє, зрозуміє сімейну любов, що стоїть за цією надією.

.

Сім'я ніколи не звинуватить вас по-справжньому. Вони будуть тільки чекати, чекати того дня, коли ти зрозумієш. Можливо, одного разу вони постаріють, можливо, одного разу їх більше не буде в цьому світі, але вони все одно залишаться у вашому серці, чекаючи того дня, коли ви зрозумієте.

.

Чекають, коли ви зрозумієте їхню любов до вас.

Брандо підвів голову, міцно стиснувши меч рукою. Він підвів голову, стримуючи сльози. Він завжди думав, що зрозумів цей світ, але ніколи не думав, що нічого не розуміє.

Брандо, ти ще пам'ятаєш, що я тобі казав? Ваш хребет повинен бути прямим, як ваш меч. Як чоловік сім'ї Деймонів, ви повинні жити з високо піднятою головою. Ти мій онук. Ти найкраща в моєму серці. Старий знову підняв меч у руці.

Ходімо, дозвольте мені подивитися, чого ви навчилися за десять років після мого від'їзду.

Брандо кивнув, його обличчя вже наповнилося сльозами. Це були слова його діда, але це теж не так. Це була відповідь, яку він дав собі у своєму серці. Це був шлях, якого прагнув Брандо.

.

Він глибоко вдихнув.

Два мечі схрещені

?

Вставай, Брандо. Як чоловіки з сім'ї Деймонів можуть бути такими слабкими?

?

Чого ти плачеш? Чи може подряпина вбити вас?

Скажи мені, як ти хочеш, щоб я покарав тебе цього разу?

На його пам'ять дідусь повинен бути тим, хто суворо сидів в позі батька, мовчазний, і дивився на нього розчарованим поглядом.

У його пам'яті дідусь повинен бути тим, хто завжди був незадоволений усім, що робив.

Однак старий в його пам'яті нарешті закінчив останню путь у своєму житті. Брандо стояв перед дерев'яним ліжком, відчуваючи, як дідова рука ніжно кладеться йому на голову, як у дитинстві біля річки Бреггс. Однак врешті-решт дідова рука втратила силу і пройшла по його молодому обличчю.

Це було так важко, але це змусило людей відчути, що вони можуть покластися на нього. Чи було це зітхання зрештою розчаруванням, чи це була велика відповідальність і надія?

,

Брандо відчував, що дідова мрія розпадається навколо нього, і тримав у руці медаль при свічках, яка зникала в порошинках. Він довго нічого не говорив.

Спасибі тобі, старий.

Спасибі тобі, дідусю.

!

Запит на голосування! Запит на голосування!

48

Розділ 48

.

Прокинувшись від дідусевого сну, Брандо розплющив очі і відчув, що лоб у нього холодний. Він дивився на похмуре небо і не міг стриматися, щоб не зітхнути. У грі існували способи покладатися на спорядження та навички, які могли миттєво збільшити силу волі, щоб вирватися з клітки сили волі. Наприклад, його вроджений талант був одним з них.

.

Але він вважав, що це не найкращий спосіб вирішення проблеми.

Незважаючи ні на що, той, хто злився зі спогадами Брандо, не міг відмовитися від іншої частини своєї душі. Він був не просто одним з двох, а всією душею, представленою Софі і Брандо. Якби він не міг поглянути на слабкість Брандо, одного разу він не зміг би подивитися на власну слабкість.

.

Тільки правильно зрозумівши