Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

.

Брандо не втримався, щоб не зробити глибокий вдих і натиснути на гаманець. На щастя, у нього все ж був найбільший козир. Хоча це було несподівано, ситуація все одно була під контролем.

Подумавши про це, він заспокоївся.

?

Погляд старого також зупинився на ньому, і через деякий час він відкрив рот і сказав: Юначе, чи є у тебе кваліфікація, щоб успадкувати все від мого онука?

.

Це речення змусило тіло Брандо злегка затремтіти.

,

. Ця глава і наступні кілька глав досягнуть кульмінації. Я вклала багато емоцій у ці розділи і плакала, коли їх писала. Сподіваюся, вони сподобаються всім.

Зі сльозами на очах, будь ласка, порекомендуйте їх.

47

Розділ 47

Брандо був сильно вражений, це була його найбільша таємниця в цьому світі. Незважаючи на те, що вони з Брандо були одним цілим, все одно було важко пояснити, звідки взялися спогади про два життя. Хоча він все прийняв, у його серці неминуче виникне вузол.

Хто б міг подумати, що цю таємницю, заховану в його серці, розірве Золоте демонічне дерево. Це неправильно, але він одразу похитав головою. Дух Золотого Демонічного Дерева не міг так швидко проникнути в його серце. Це чудовисько користувалося своїми звичками. Чому дідусь Брандо говорив щось подібне?

.

Брандо раптом зрозумів, мабуть, тому, що думав, що старий скаже щось подібне. Тільки люди зрозуміють, чого вони бояться, а в цьому світі його ворогом був він сам.

!

Він заплющив очі і глибоко вдихнув. Коли він зрозумів, що його Лінія Духовної Оборони не перейшла з рук в руки, відчуття викриття перед ворогом зникло, і він швидко заспокоївся. Перша атака Золотого Демонічного Дерева була випадково нейтралізована ним, використовуючи свій попередній життєвий досвід, і його дух став ще більш стійким. Він не міг стриматися, щоб не скрикнути з полегшенням.

Він витягнув Колючку Світла і відповів: Чи маю я кваліфікацію, чи ні, ми дізнаємося після тесту.

Старий кивнув: Непогано, це більше схоже на людину з родини Деймонів. Однак у цьому світі дуже багато людей, які говорять багато, і я не хочу, щоб мої нащадки були такими некомпетентними людьми.

Серце Брандо перестало битися. Це не було випробуванням, реакцією діда Брандо було самоствердження Брандо. Це означало, що його впевненість у собі поступово відновлювалася, і це було ознакою того, що його дух досягає піку стабільності.

.

Це був добрий знак.

. -

Брандо дав знак дідусеві, щоб той зробив перший крок. Навіть якщо це був сон, він все одно стояв перед власним старшим. З ввічливості і впевненості в собі він також повинен бути ввічливим.

Уві сні Золотого Демонічного Дерева сліпе виконання першого кроку було ознакою того, що чиясь сила взяла гору, а скоріше непомітною пасткою, яку зла істота влаштувала для одного. Тільки оберігаючи кожну слабкість своєї людської природи, можна не дозволити їй скористатися ними.

?

Старий знову кивнув. Він зробив крок вперед лівою ногою і поклав меч за ліву руку. Брандо не міг не відчути, як поколює його шкіра голови, коли він побачив це. Навіть сам він тоді ще не досяг такого рівня фехтування. Що ж до Бреттона, Фреї та інших, то їхнє фехтування було ніщо в порівнянні з цим. Брандо, ким був твій дідусь?

?!

Коли ця думка промайнула в його голові, Брандо відчув, як меч у його руці став важчим. Він не міг не вилаятися вголос. Його страх насправді був спійманий Золотим Демонічним Деревом. Як він мав жити?!

!

Він також зайняв оборонну позицію. Оскільки у нього не було інших навичок володіння мечем, він вибрав більш зрілу оборонну позицію з військових навичок володіння мечем. Перед таким досвідченим фехтувальником для нього не було сенсу вдягати в ефір фехтування високого рівня, яким він користувався в минулому. Без накопичення досвіду просто влаштовувати ефіри перед дідусем Брандо було рівнозначно тому, щоб сказати, що він сповнений недоліків.

Як досвідчений воїн, Брандо глибоко розумів цей момент.

Старий нічого не сказав і, спалахнувши мечем, напав. Брандо виявив, що дідова меч не швидкий, але він стійкий, настільки стійкий, що лякав. Використовуючи слова професійного воїна, щоб описати це, здавалося, що з фронту зовсім не було недоліків. Це явно був звичайний удар мечем, але відчувалося, що всі прогалини в мечі знаходяться в межах досяжності контратаки суперника.

Він вдихнув ковток холодного повітря. Це було фехтування, яке Брандо запам'ятав зі спогадів свого діда? Не дивно, що він зміг отримати медаль «При свічках». Не дивно, що цей жахливий фехтувальник, талант Брандо в фехтуванні був таким видатним. З'ясувалося, що вони походять з одного роду. Він не міг не думати, що якби походження цього старого було трохи кращим, йому б прямо присвоїли звання лицаря.

.

У Брандо не було простору для контратак, тому він міг лише закрити супернику простір для подальших атак. З брязкітом два мечі зіткнулися. Така сильна сила, Брандо був таємно шокований. Але перш ніж він встиг оговтатися від шоку, він відчув, як меч його супротивника став важчим.

!

До біса Золоте демонічне дерево твоєї матері!

.

Звичайно, Брандо знав, що відбувається. Це було просто безпроблемно. У порівнянні з цим, Золоте демонічне дерево в грі було просто як іграшка. Яким був майстер маніпулювання людьми? І все. Але в цей момент Брандо зовсім не відчував страху. Натомість він відчував сильне бажання воювати.

Він дивився в очі дідусеві. Вираз обличчя старого завжди був спокійний, як вода, але він ніби бачив наскрізь серця людей.

Брандо раптом відчув, що це дуже дивно. Чому такий видатний дідусь був таким байдужим у серці Брандо? Коли він вперше побачив цього старого, йому навіть довелося покластися на свої дитячі спогади, щоб підтвердити, що це дійсно його дідусь.

.

Це було явно ненормально.

.

Він шукав у власних спогадах. Спогади Брандо про дідуся, здавалося, полягали в тому, що він був суворим і неусміхненим. Потім були медаль «При свічках» і важкий ореол ветерана Листопадової війни. А інші спогади про цього діда навіть не були такими глибокими, як старий будинок і картина маслом.

?

Але як дідусь і онук, які були разом кілька років, могли стати чужими, коли зустрілися знову? Навіть голос і зовнішність діда потроху згасали. Брандо не здавався такою людиною.

.

Він ще раз заблокував меч старого. Дзвін! Пролунав звук зіткнення металу. Він відчув, як меч у його руці став важчим, і він ледь не