Читати книгу - "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська"

Торіан усміхнувся кутиком вуст.

– Це мій обов'язок, рятувати даму серця, – звісно він не мав на увазі, що кохає дівчину. Але симпатію до неї чоловік все ж відчував. Хоча ще можна було б подумати, що в ерцгерцога вибору немає, окрім як рятувати Ессі, бо він боїться її дядька і його розплати. Але про це він взагалі не подумав ще жодного разу.

Ессі ж від його слів закотила очі і розірвала зоровий контакт, ображено відвернувши обличчя в іншу сторону.

Чоловік нахмурився.

– Що трапилось? Чому ти від мене тікала?

– Не хотіла бачити того, хто має звичку рятувати деяких дам серця від самотності, – в'їдливо сказала Ессі і зло подивилась Торіану прямо в його темні очі.

– Ти про що? – вигнув брову.

– Будь ласка, не треба корчити із себе дурника, – його густі темні брови різко злетіли догори, – я бачила, як з твоїх покоїв виходила леді Арелья! Вигляд у неї тоді був не надто пристойний, як для леді! То як ти казав? Ти їй жодного натяку не давав? Аякже! А сам дозволив їй лишитись тут і потім в покої тягаєш! Ще й вірності хотів! Та тобі значення цього слова, мабуть, не відоме! - останні сили дівчина витратила на сварку, різко відвернулась і злісно видихнула через ніздрі, ніби розгніваний бик. Ох, як її бісила та Арелья! Вийшла тоді з покоїв, помітила Ессі і така ж по її обличчю бридка усмішка розповзлась. Спеціально підійшла до остовпілої ерцгерцогині. Нависла над нею, усім своїм виглядом демонструючи свою перевагу.

– Ну що, Ваша Високосте, – їдко прошипіла ця зміюка, – я ж казала, що він обере мене.

О, і цей погляд справжньої переможниці! Ессі аж сміятись тоді захотілось від її самовдоволеної міни.

– Обере, як кого? Як безкоштовну повію? – о-о-о, як же спалахнула ця відьма!

– Та як ти смієш, гадино?! – верескнула Арелья і замахнулась на Її Високість. Та Ессі явно була спритнішою за цю розніжену леді і боляче вчепилась в її зап’ясток.

– Якщо не хочеш решту ночі провести в компанії тюремних щурів, то раджу тобі тримати свої руки при собі, – загарчала Ессі. Чорнява хвойда хотіла продовжити їхнє протистояння, але з-за повороту вийшла пара вартових і вона, злісно пирхнувши, вирвала свою руку і швидко понеслась далі коридором. Ессі ж запевнивши варту в тому, що все гаразд, пішла в протилежну сторону до виходу з палацу.