Читати книгу - "Таємниця. Замість роману"

Тільки не переконуй мене, що це випадковість.

Це — випадковість.

Ні, але як своєчасно — до секунди! Перебігла — і знову щезла! Як золотава примара. Почекаємо на неї тут? Може, вона знову з’явиться?

Не варто. Вдруге вони не з’являються. До того ж нам бажано дійти до озера, поки стемніє.

До озера? Ми йдемо до якогось озера?

Так. Я хочу показати тобі моє озеро. Ми перетнемо цей шматок лісу і вийдемо на шосе, а потім узбіччям шосе підемо ліворуч.

Тоді провадь мене, таємничий незнайомцю!

Тільки не наступай мені на п’яти, прошу тебе. Ми обов’язково знайдемо все, що тобі потрібно.

* * *

Яка тиша. Як солодко пахне трава.

Справді непогана. Якщо дивитися отак-о понад озером, то там на протилежному боці, трохи вище — екостанція. Ми обійшли її праворуч, коли виходили на цей берег.

Екостанція. Окостанція. Око — станція. Кайф.

А понад нею, на горі, ти бачиш кулясту білу споруду, так?

Ха, нагадує велетенський футбольний м’яч.

Передусім це мало б нагадувати обсерваторію.

Або білу мечеть. Що це таке насправді?

Ми ще піднімемося до неї. Це найвища в Берліні гора — 120 метрів над рівнем моря.

Просто Говерла якась! Як називається ця ваша Говерла?

Тойфельсберґ.

Чортова гора.

Саме так. Докурюй до кінця, я скручую ще одну.

А хочеш — я зараз піду по воді? Мене аж тіпає від самої лише думки, що всі тутешні озера це розталі скалки льодовика. Що це рідкий льодовик. Вода, напевно, жахливо зимна.

У цю пору так. Але влітку з неї процвітають лілії. Цілі острови латаття — отам і отам. Сонячними днями тут вилежується повно людей, переважно цілком голих.

Ах, ну звичайно — FKK! Засмаглі шістдесятниці з опущеними долу цицьками і сивими кущиками в міжніжжі, такі собі поморщені Дженіз Джоплін. І їхні партнери з довгими до колін, але вже безвладними членами, і з хвостами на потилицях а ля Френсіс Россі. Знаю, бачив.

І чого ти тільки не бачив?

Не насміхайся. Дай мені краще хоча б ковток. Жахливо пересохло в роті. Вічно так по курінні.

Потягни ще. Хто такий Френсіс Россі?

Який Френсіс Россі?

Ти щойно згадував якогось Френсіса Россі.

Ну так, щось дуже знайоме. Але хто він? Як називається це озеро?

Тойфельсзеє.

Чортове озеро.

Саме так.

Минулого літа я вибрав один з найжаркіших днів і приїхав сюди велосипедом.

Цікаво.

Я зовсім не сподівався, що тут виявиться стільки людей. Вони просто обліпили всі береги своєю голизною. Найстарші з них досить відверто займалися петинґом на он тій траві. Переважно сімдесятирічні дідусі з бабусями. Я називаю їх по-нашому шістдесятниками. Замолоду вони вирішили ніколи не ставати дорослими. Звідси й той привселюдний петинґ над озером. Забави старих дітей у райських садах проминання. Ні, все було б нічого, якби не облізла сивина генітальних зон.

Хіба це не твій випадок?

Мій випадок? Ні, не мій. Я годжуся їм у сини. Я молодий, ти ж знаєш.

Ти, здається, вирішив так само, як і вони. Ніколи не ставати дорослим.

Помиляєшся. Я вирішив дещо по-іншому. Ніколи не ставати старим.

А вони?

А вони справді ніколи не стали дорослими. Це їм вдалося. Але вони стали старими. І це прикро.

Це має який-небудь стосунок до вічності?

Тільки той, що мені зараз дуже хочеться спробувати піти по воді.

Ти не втримаєшся, запевняю тебе. Це не та ситуація, коли достатньо бути магом.

Я відмовився бути магом, не чіпай мене. Можливо, саме в цьому озері похований найперший доказ моєї відмови. На дні озера, всмоктаний чорним намулом.

Доказ твоєї відмови?

Подарунок від пані Крібидж з Америки. Вона впала на мене у червні, також минулого літа. Якось уночі, коли я випадково, з напівсну, провів рукою по її теплій спині, вона зненацька прокинулась і заговорила про те, що, виявляється, привезла мені один магічний подарунок. Він начебто дістався їй від певного ілюзіоніста в Лас-Веґасі.

Як його звали — Айрон?

Бачиш, ти і його знаєш!

Я просто вгадав. Це досить поширене серед шарлатанів прізвище. Себто прізвисько.

Anyway. Він начебто віддав ту штуку їй, пані Крібидж, бо під час його сеансу вона випромінювала стільки енергії, скільки він ще в житті… Словом, таких енергетиків, як вона, він ще ніколи не зустрічав.

Що то була за штука?

Ха, штучка, така малесенька штучка. Я відмовився на неї дивитися, коли вона рішуче видобула її звідкілясь із такого собі, завбільшки з пів сірникової коробки, футлярика.

То ти так і не знаєш, яка це штучка?

Тільки зі словесних описів пані Крібидж. Я волів не дивитися в той бік.

І що це було?

Дозволь мені не відповідати. Зрештою, спробуй вгадати сам.

М-м, я думаю, це була така мініатюрна людська рука з ледь розчепіреними пальцями.

Так, і на ній начебто проступали судини, і ними циркулювала кров. Страшенно тонка робота. За словами того гіпнотизера Айрона, її було виготовлено — ти будеш сміятися — у таємній лабораторії Третього Райху.

Навіщо?

Не знаю, не розпитував. Я робив усе, щоб покинути цю тему. Мені це абсолютно не подобалося. Тобі сподобалось би перебування вночі в одному ліжку з божевільною?

У чому виявлялося божевілля?

Вона постійно верталася до тієї руки. Що це її подарунок. Що я мушу прийняти його, бо володіння цією штукою дає страшенно багато сили. Це жах якийсь — вона тільки й повторювала те своє страшенно багато сили, шіт!

Але ти відмовився?

Знаєш, мені так добре без цього. Я не потребую ніякої сторонньої сили, розумієш? Я вже не потребую її. Я живу у згоді зі світом і мені в ньому світло, а не темно.

І тоді вона відчепилася?

Вона зникла кудись на цілий день, а увечері сказала, що викинула ту штучку в якесь озеро. Я досьогодні такий щасливий, що відмовився від цього.

Але не відмовився бути вічним, правда ж?

Про вічність ми знаємо тільки те, що вона жахливо холодна. Це спроба автоцитати. Насправді там якось інакше. Знаєш, мене в ній дуже непокоїть інше.

У вічності?

Так. Коли ми з Беатою Пінкернайль та її телевізійними хлопцями, оператором і звукачем, урешті знайшли на Янівському цвинтарі могилу Антонича, то з-за хмари якраз визирнуло сонечко. Я ненавиджу ці димінутиви, але тут по-іншому не скажеш. «Сонце» тут не скажеш — винятково «сонечко». Вони тричі знімали, як я підходжу до тієї могили і в цілковитому шоці гладжу обрубок Антоничевої шиї.

Обрубок? Шиї?

Там було встановлено