Читати книгу - "Процес"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Зачини двері, Ґрето.
І коли Ґреґор знову опинявся у темряві, у кімнаті поряд із ним жінки змішували докупи свої сльози, або застигали непорушно, вдивляючись у стіл очима без сліз.
Дні і ночі Ґреґор проводив майже без сну. Іноді він думав про те, що коли двері відчиняться знову, він, як і раніше, займеться справами сім’ї; у його думках після тривалої паузи знову з’являвся його шеф і управитель, комівояжери і молоді практиканти, тупуватий двірник, двоє-троє друзів із роботи, покоївка одного з провінційних готелів – милий нетривкий спогад, касирка із капелюшної крамниці, за якою він упадав серйозно, але надто мляво – усі вони перемішалися у його спогадах із геть чужими або давно забутими людьми, але замість того, щоб допомогти йому і його родині, всі вони виявлялися недоступними, і він радів, коли вони зникали з його спогадів. А потім він раптом геть втрачав бажання піклуватися про свою сім’ю, відчував лише лють за те, що його так погано доглядають, і хоча він не уявляв, чого б йому хотілося, та і не відчував голоду, однаково планував, як би потрапити до комірчини з продуктами, щоб узяти там все, що йому належиться. Тепер сестра більше не роздумувала довго над тим, що Ґреґорові смакує, а що – ні, вона бігала на роботу вранці і після обіду, тож підсувала йому похапцем під двері ногою першу-ліпшу їжу, яку бачила перед собою, а ввечері змітала все у смітник, не зважаючи на те, чи страву з’їли, чи лише скуштували, чи, як це траплялося переважно, – взагалі не торкалися їжі. Прибирання у кімнаті, яке вона робила щовечора, важко було провести поквапніше. Уздовж стін тягнулися смужки бруду, то тут, то там лежали клубки пилюки і сміття. Спершу Ґреґор забивався в особливо брудні закутки, коли приходила сестра, щоб таким чином викликати у неї докори сумління. Але він міг би лежати там тижнями, це б ніяк не вплинуло на ситуацію; сестра добре бачила сміття і бруд, так само, як і він, але вирішила не чіпати його. Крім того, тепер у ній прокинулася особлива вразливість, і не лише у ній, а і в усіх решта домашніх, і вона хворобливо стежила за тим, щоб прибирання кімнати Ґреґора залишалося лише її обов’язком. Одного разу мати влаштувала у кімнаті Ґреґора генеральне прибирання, на яке їй довелося витратити чимало відер води – така кількість вологи, доречі, не сподобалася Ґреґору, і він, ображений і нерухомий, розтягнувся на дивані, – але кара для матері не забарилася. Увечері сестра зауважила зміни у кімнаті Ґреґора і побігла, страшенно ображена, до вітальні, де розпачливо заридала, попри те, що мати благально витягала їй назустріч руки – батько перелякано скочив зі свого крісла, і вони з матір’ю спершу безпорадно спостерігали за цією істерикою, але потім заметушилися; батько з правого боку докоряв матері за те, що вона не передала прибирання кімнати Ґреґора цілковито сестрі, сестра з лівого боку кричала, що їй, навпаки, ніколи більше не дозволять прибирати у кімнаті брата, а мати тим часом намагалася відтягнути батька у спальню, бо старий уже зовсім нетямився від розгублення і хвилювання; сестра, здригаючись у риданнях, тарабанила кулаками по столі, а Ґреґор голосно сичав від люті, дратуючись, що нікому з них не спало на думку зачинити двері і позбавити його цього галасу. Але навіть якщо замучена роботою сестра не опікувалася більше Ґреґором, як колись, а мати не могла її замінити, Ґреґор не залишався зовсім без нагляду. Адже була ще служниця. Ця стара вдова, яка вистояла найважче у своєму довгому житті завдяки сильному тілу, не відчувала до Ґреґора відрази. Одного разу вона випадково відчинила двері до його кімнати і здивувалася, побачивши Ґреґора; той, хоча ніхто його не ганяв, відразу ж почав квапливо повзати туди-сюди, а служниця продовжувала стояти у проході дверей, склавши руки на грудях. Відтоді вона не забувала щоранку і щовечора прочиняти двері до його кімнати і зазирати всередину. Спершу вона ще кликала його до себе словами, які, мабуть, вважала лагідними: «Ходи-но сюди, гидкий жук!» або «Ви тільки подивіться на цього гівнюка!»
На такі звертання Ґреґор не реагував, залишаючись непорушно лежати на своєму місці, так, ніби дверей і не відчиняли. Краще би цій служниці звеліли щодня прибирати
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Процес», після закриття браузера.