Читати книгу - "Життєписи дванадцяти цезарів"

Така ж доля спіткала й моє волосся, та я стійко терплю, що для моєї чуприни наступила старість ще замолоду. Будь певен: ніщо не є таким прекрасним та чудовим, і водночас таким коротковічним.

19. Не завдавав собі жодного труду: навіть не ходив пішки через місто, а в походах і строю рідко виступав на коні — частіше в лектиці. Не вправлявся у зброї, хоча захоплювався стрільбою з лука[829]. Багато хто був свідком, як він під час відпочинку в своєму помісті, що в Албані, зумисне вбивав сотні диких звірів, а деяких навіть так, що двома пострілами в голову ставив наче два роги. Часом наказував стояти неподалік хлопчині-прислужннику, виставивши перед собою долоню правої руки з розчепіреними пальцями, і він так влучно пускав стріли, що вони проходили поміж пальцями.

20. На початку свого правління нехтував усіма вільними науками, проте не пошкодував коштів на відновлення бібліотек після пожежі[830] — вишуковував усюди копії втрачених книг, посилав писарів до Александрїї переписувати їх та звіряти. Ніколи не виявляв цікавості ані до історії чи поезії, ані до витонченості власного стилю. Нічого не читав, окрім спогадів та постанов Тиберія Цезаря; для листів, промов та едиктів послуговувався талантом інших. Проте мова його не була зовсім недолугою, часом вставляв навіть цікаві вислови, наприклад, сказав колись: “Хотів би я бути таким гарним, як Мецій собі здається”; побачивши чоловіка з рудим волоссям, пересипаним сивиною, назвав його “снігом, политим медом”.

21. Говорив, що доля правителів жахлива, бо навіть якщо вони й розкриють змову, то їм ніхто не повірить, поки їх не вб’ють. У вільну годину розважався грою в жеребки, навіть у будні та в ранковий час; купався посеред дня, снідав так багато, що на обід нічого більше не споживав, хіба лиш матіанське яблуко[831] та трішки вина із пляшечки. Влаштовував часті й розкішні бенкети, але закінчував їх рано: ніколи не затягував пиятику довше, ніж до заходу сонця, а після цього завжди прогулювався наодинці перед тим, як піти на спочинок.

22. Розпуста його не знала меж: постійні свої розваги, наче вправляння, називав “змаганнями в ліжку”; були навіть чутки, що він власноруч вищипував у наложниць волосся та купався з найвульгарнішими повіями. Коли брат пропонував йому одружитися із своєю донькою, ще дівчиною, вперто відмовлявся, посилаючись на заручини з Доміцією, однак звабив її одразу ж після того, як вона вийшла заміж, ще коли Тит був живий. А після смерті її батька і чоловіка палко кохав, та згодом спричинився до її смерті, примусивши позбутися плоду, зачатого від нього.

23. Його вбивство народ сприйняв байдуже, але воїни підняли шум, намагаючись проголосити його божественним, готувалися навіть до помсти, проте не знайшлося достойного вождя: сталося це дещо пізніше, коли врешті домоглися покарання головних зачинщиків убивства. Сенатори, навпаки, так втішилися, що поспішили до курії, і там вже не стримувалися наділяти померлого найганебнішою і найобразливішою лайкою: наказали негайно принести драбини і тут же позривати щити й картини, що зображали імператора, і розбити їх об землю в них на очах. Врешті, постановили стерти всі написи на його честь та знищити будь-які спогади про нього. 2. За кілька місяців до вбивства ворон прокричав на Капітолії: “Усе буде добре”, і деякі витлумачили це знамення так: “Не міг ворон із Тарпейської[832] скелі сказати, що є добре, тому й сказав, що буде добре”. Говорять, що Доміціанові наснилося, наче на спині в нього виріс золотий горб — і він не сумнівався, що це було певним знаком покращення і процвітання республіки після його смерті, як згодом і трапилося завдяки стриманості та поміркованості наступних правителів.

Інформація видавця

УДК 94(37)

ББК 63.3(0)323

С 24

Переклав з латинської

Павло Содомора

Редактор

Маркіян Кульчицький

Велику подяку за підтримку видання висловлюю українській громаді міста Г’юстон штату Тексас, США.

Перекладено за виданням:

G. Suetonius Tranquillus. G. Suetonii Tranquilli Opera. Maximilian Ihm, ed. Leipzig: Teubner, 1907.

Гай Светоній Транквілл. Життєписи дванадцяти цезарів / Перекл. з латинської П. Содомори. — Львів: Сполом, 2012. — 280 с.

ISBN 978-966-665-616-5

© П. Содомора, 2012

© Вид-во «СПОЛОМ», 2012

ЗМІСТ

Від перекладача …4

1 Божественний Юлій …7

2 Божественний Август …46

3 Тиберій …96

4 Калігула …132

5 Божественний Клавдій …164

6 Нерон …190

7 Ґальба …221

8 Отон …232

9 Вітелій …238

10 Божественний Веспазіан …247

11 Божественний Тит …259

12 Доміціан …265

Гай Светоній Транквілл

ЖИТТЄПИСИ ДВАНАДЦЯТИ ЦЕЗАРІВ

Переклад з латинської

Переклав з латинської Павло Содомора

Відповідальний за випуск — Олег Дук

Редактор — Маркіян Кульчицький

Підписано до друку 17.11.11.

Формат 60x84/16. Папір офсетний.

Ум. друк. арк. 16,27. Зам. № 425/4-01

Видавництво «Сполом»

79008 Україна, м. Львів, вул. Краківська, 9

Тел./ факс: (380-32) 297-55-47

e-mail: spolom@mail.lviv.ua

Свідоцтво держреєстру: серія ДК, № 203 від 02.02.2005 р.

Друк ФОП Гуменецький М.В.

81630 Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Гонятичі, вул. Польова, 10

Свідоцтво держреєстру: № 083613 від 18.08.2008 р.

Гай Светоній Транквілл.

Життєписи дванадцяти цезарів / перекл. П. Содомори. — Львів: СПОЛОМ, 2012. — 280 с.

ISBN 978-966-665-616-5

Примітки до електронної версії

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

С. 56: Великих неславних [поразкок] => поразок зазнав лише двічі, і то лиш у Германії — Лолія та Вара.

С. 57: Марку Агриппі після перемоги у морській [битви] => битві в Сицилії подарував голубе знамено.

С. 92: Якось, рік після смерті цього Масгаби, Август з вікна їдальні звернув увагу на великий натовп народу зі смолоскипами на його могилі, й [одраз] => одразу склав чіткого вірша: <…>

С. 151: Коли ж нарешті вичерпався, то вдався до відвертих грабунків, не [гербуючи] => гребуючи