Читати книгу - "Американська пастораль"

душі, інакше це його доб’є. Він не може змиритися з тим, що сталося, й телефонує до єдиного брата, який у нього є. Якби був другий, він звернувся б і до нього. Та брат лише один — це Джеррі, і в Джеррі тільки один брат — це він. І Меррі — дочка-одиначка. І в неї один-єдиний батько. І цього ти ніяк не оминеш. Як не крути, нічого тут не поміняєш.

П’ятниця, опів на шосту. Джеррі у своєму кабінеті оглядає післяопераційних хворих. Але так, може поговорити. Хворі почекають. То що трапилося?

Щойно почувши голос Джеррі, різко-самовпевнений, з нотками нетерпіння, він розуміє: користі з їхньої розмови буде мало.

— Я знайшов її. Щойно від Меррі. Вона в Ньюарку. Недалеко звідси. Знімає конуру. Я був у неї. Що вона пережила, на кого вона схожа, як живе — ти не можеш собі уявити, навіть приблизно. — І він починає розповідати, безупинно, намагаючись дослівно передати все, що вона говорила про свої поневіряння, про те, як жила і що з нею стало, — розповідає, бо хоче, щоб усе це вклалося в його власній голові, хоче знайти всьому цьому місце у своїй свідомості, хоча в його свідомості не може вміститися навіть та тісна халабуда, у якій вона мешкає. Розповідаючи, як її двічі зґвалтували, він ледве стримує сльози.

— Усе? — запитує Джеррі.

— Що?

— Якщо це все, то скажи, що ти збираєшся робити. Що робитимеш, Сеймуре?

— Я не знаю, що тут можна зробити. Це вона влаштувала вибух у Гемліна, через неї загинув Конлон. — Язик не повертається сказати ще про трьох загиблих в Орегоні. — Це все її рук справа.

— Так, звичайно, її. Чорт! Ми ж так і думали. Де вона зараз? У тій конурі?

— Так, там жахіття.

— То візьми й забери її звідти.

— Не можу. Вона не піде. Просить дати їй спокій.

— Плювати на її прохання. Сідай, йолопе, в машину, їдь і витягни її з цієї чортової халабуди за патли. Всипи. Зв’яжи. Але вивези звідти. Послухай, та ти сам не свій! Я не вважаю, що найважливіше в цьому житті — зберегти родину, але так вважаєш ти. Тож їдь і забери її!

— Не вийде. Я не можу тягти її силоміць. Це набагато складніше, ніж ти думаєш. Навіть якщо я зціплю зуби й затягну її в дім — що далі? Можна бравувати і діяти силою — але далі що? Так все заплутано, дуже заплутано. Не вийде по-твоєму.

— Тільки по-моєму й вийде.

— Вона вбила ще трьох. Вона чотирьох людей убила.

— Та й чорт із ними всіма! Що з тобою? Ти пасуєш перед нею, як усе своє життя пасував перед батьком і взагалі перед усім на світі.

— Її зґвалтували. Вона звихнулася, вона божевільна. Це видно з першого погляду. Її двічі ґвалтували.

— А ти чекав чогось іншого? Чого дивуєшся? Не зґвалтувати її не могли. Тож обирай: або відірви свій зад від крісла і їдь по неї, або її зґвалтують утретє. Ти її любиш чи ні?

— Як ти таке питаєш!

— Ти мене змушуєш.

— Не треба, тільки не тепер; не добивай мене, не позбавляй останніх сил. Я люблю дочку. Над усе.

— Як річ.

— Що?

— Як річ, ти її любиш, як річ. Так, як любиш дружину. Господи, чи дійде коли-небудь до тебе, чому ти робиш те, що робиш? Знаєш чому? Здогадуєшся? Тому, що боїшся справити погане враження! Боїшся випустити звіра з клітки!

— Про що ти? Якого звіра? Що за звір?

Ні, він не чекав справжнього співчуття, але щоб так накидатися? Чому він накинувся на нього, навіть не удав, що співчуває? Після того як Швед усе розповів, і Джеррі знає, як усе обернулося — у тисячу й тисячу разів гірше, ніж вони думали.

— Знаєш, що ти таке? Ти той, хто постійно все згладжує. Вічно стриманий. Помреш, але не скажеш правду, якщо вона, на твою думку, когось зачепить. Завжди готовий до компромісу. Завжди безмежно прекраснодушний. Завжди й у всьому бачиш світлі сторони. Вихований. Терплячий. Ходяча добропорядність. Хлопчик, який ніколи не порушує моральний кодекс. Суспільство каже: «треба», ти — руки по швах і — «так точно!». Порядність, пристойність. Тільки порядності зазвичай плюють в пику. За тебе плюнула твоя дочка. Четверо вбитих, кажеш? Серйозна така критика порядності…

Якщо він кине слухавку, то відразу залишиться сам у тому коридорі, за спиною хлопця, який чекає своєї черги після другого, що вже навалився на Меррі; він побачить усе, чого не хоче бачити, дізнається все, що нестерпно знати. Не може він сидіти і вкотре прокручувати в голові всю цю історію. Якщо він кине слухавку, то ніколи не почує, що скаже Джеррі, коли скінчить говорити все те, що йому з якоїсь причини треба сказати, — про звіра. Якого звіра? Джеррі не накидається, це його повсякчасна манера поводитися, він з усіма такий — Джеррі є Джеррі. Такий вродився. Ми з ним живемо по-різному. Брат — а ніби і не брат зовсім. Я запанікував. Це паніка. Я зателефонував до людини, яка найменш до цього пасувала. Цей хлопець заробляє на життя, орудуючи ножем. Зціляє, орудуючи ножем. Вирізає гниль. Я зломлений, зі мною трапилося те, з чим ніхто не може впоратись, а для нього це черговий хворий, і він прикидає, де встромити в мене ніж.

— Я не виродок, — каже Швед. — А ти — виродок.

— Ні, ти не виродок, це точно. Ти все робиш правильно.

— Не розумію. Ти вимовляєш це, як образу. — Швед аж розсердився. — Що поганого в тому, щоб робити правильні речі?

— Нічого. Нічогісінько. Тільки твоя дочка все життя розбиває об це своє чоло. Ти ховаєшся за ширму, Сеймуре. Ніколи не розкриваєшся. Ніхто не знає, чим ти є насправді. От об це вона й б’ється — об твій фасад. Об твої бісові норми. Подивися гарненько, як відважно вона з ними поквиталася.

— Не розумію, чого ти хочеш від мене. На жаль, я не такий розумний. Більше нічого не хочеш сказати? Це все?

— Ти виграєш усі призи. Завжди чиниш, як треба. Всі тебе люблять. Одружився не з кимось — з «Міс Нью-Джерсі». І тут варто замислитись. Чому, власне, ти з нею одружився? Бо виглядає, як картинка. Навіщо взагалі ти