Читати книгу - "Волден, або Життя в лісах"

31

Докладніше про це див., напр.: Менжулін В. І. Біографічний підхід в історико-філософському пізнанні: моногр. / В. Менжулін. — К.: НаУКМА; Аграр Медіа груп, 2010. — 455 с.

32

Торо та інші трансценденталісти (такі, скажімо, як Емерсон або Марґарет Фулер) надавали величезного значення автобіографії, зокрема порівняно з біографією. Міркування щодо вищості автобіографії проти біографії трапляються також у німецького філософа-романтика Фридриха Шляєрмахера, а згодом — у Вільгельма Дильтая та представників його школи, зокрема Георга Міша. Торо формулював цю настанову, зокрема, так: «Якщо я — не я, тоді хто буде мною?» (Thoreau Н. D. A Week on the Concord and Merrimack Rivers / H. D. Thoreau. — New York: Dover Publications, 2016. — P. 98).

33

Наприклад, завершуючи опис свого усамітнення наприкінці розділу «Весна», Торо твердить: «Так завершився мій перший рік у лісах, і другий рік був схожий на нього». Однак з інших джерел відомо, що були й відмінності: Торо втратив урожай бобів, помідорів, кабачків та картоплі через несподівані приморозки в червні, а також разом з іншим філософом-трансценденталістом Еймосом Бронсоном Олкотом побудував літній будинок для Емерсона й побував у штаті Мен (див.: Thoreau Н. D. Walden: A Fully Annotated Edition / Н. D. Thoreau; Jeffrey S. Cramer (Ed.). — New Haven: Yale University Press, 2004. — P. 308). Однак така «вільність» в описі власного існування мала своє методологічне обґрунтування: Торо, як і американські трансценденталісти загалом, вважав, що існування має два виміри — актуальний та ідеальний. Перший він вважав цариною розуму, а другий — уяви, причому віддавав перевагу саме другому: «Я вважаю, що актуальне є значно менш реальним для мене, ніж уявне» (Thoreau Н. D. Journal II: 1850 — September 15, 1851 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 8. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 43).

34

До роботи за гроші Торо ставився у цілому негативно. В есеї «Життя без принципу» він написав: «Шляхи, якими можна заробити гроші, майже всі без винятку ведуть униз… Якщо ви заробляєте гроші як письменник або лектор, мусите бути популярним, а це веде просто вниз» (Thoreau Н. D. Live without principle / Н. D. Thoreau // Civil disobedience, and other essays (Dover thrift editions) / H. D. Thoreau; P. Smith (Ed.). — New York: Dover Publications, 1993. — P. 77). На відміну від абсолютної більшості сучасників та краян, які віддавали життя виснажливій праці заради зростання матеріального достатку, Торо, як сказав про нього Емерсон, вирішив стати багатим через зменшення своїх потреб і завдяки цьому «мав вигляд єдиної людини в місті, що мала дозвілля» (Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — Р. 14, 17). Випускний есей, прочитаний ним на церемонії завершення навчання в Гарвардському коледжі 30 серпня 1837 року, мав назву «Комерційний дух нових часів, розглянутий з точки зору його впливу на політичний, моральний та літературний характер нації» («The Commercial Spirit of Modem Times, considered in its Influence on the Political, Moral, and Literary Character of a Nation»). Там ішлося й про те, що біблійний порядок (шість днів — робота, сьомий — відпочинок) слід замінити на зворотний, згідно з яким працювати доведеться лише один день на тиждень (див.: Thoreau Н. D. Walden: A Fully Annotated Edition / Н. D. Thoreau; Jeffrey S. Cramer (Ed.). — New Haven: Yale University Press, 2004. — P. 66). Разом з тим Торо вмів заробити собі на життя. Окрім занять землемірством, він також доволі успішно допомагав батькові керувати підприємством з виробництва олівців, а у 1859-му, після смерті останнього, навіть його очолив. Порівняно з літературною діяльністю, яка за життя Торо прибутків майже не приносила, розроблювана шахта з видобутку графіту для олівців була комерційно успішнішою. І все ж таки як одне з найстисліших і найвлучніших формулювань його життєвого кредо може бути наведено таке речення з «Висновків» до «Волдену»: «Понад любов'ю, грошима й славою я волію істину».

35

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 21.

36

Tauber А. І. Henry David Thoreau and the Moral Agency of Knowing / A. I. Tauber. — Berkeley: University of California Press, 2001. — P. 121–122.

37

На земельній ділянці, що належала Емерсону, і з його дозволу.

38

Зокрема, соціальна утопія, сконструйована в романі відомого психолога-біхевіориста Береса Фредерика Скінера з нібито проторівською назвою «Волден-2» (Skinner В. Walden Two / В. Skinner. — New York: Macmillan, 1948). Однак вона насправді істотно відрізняється від того, про що йшлося в Торо.

39

«Мене турбує негуманність науки, — писав Торо в своєму „Журналі“ від 28 травня 1854 р., — оскільки заради встановлення виду рідкісної змії, лишається спокуса її вбити. Мені здається, це не той спосіб, у який отримуємо істинне знання» (Thoreau Н. D. Journal VI: December, 1853 — August, 1854 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 12. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 311).

40

«Я заперечую проти тваринної їжі, бо вона нечиста; а крім того, коли я ловив, чистив, готував і їв рибу, вона мене, по суті, не насичувала. Цей харч видавався дрібним і непотрібним, і втрачав я від того більше, ніж набував. Скибка хліба і кілька картоплин нагодували б мене незгірше, а мороки й бруду від них менше. Як і багато сучасників, я роками майже не вживав тваринної їжі, чаю, кави й такого іншого — не тому, що зауважив погані наслідки, а тому, що вони не узгоджувалися з моєю уявою. Відраза до тваринної їжі — плід не досвіду, а інстинктів. Мені здавалося, що краще жити просто й без витребеньок, і хоча я не досягнув цієї цілі остаточно, все ж зайшов достатньо далеко, аби задовольнити уяву. Я певен, що кожен, хто прагне зберегти свій вищий чи поетичний хист у щонайкращім стані, схильний утримуватися від тваринної їжі зокрема й від надлишку їжі взагалі».

41

У наведеному там списку праць, присвячених Торо, також домінує екологічне спрямування, зокрема в двох монографіях, виданих у Києві: Борейко В. Е. Эссе о дикой природе / В. Е. Борейко. — К.: Киев, эколого-культурный центр, 2000. — 143 с.; Борейко В. Е. Философы зоозащиты и природоохраны / В. Е. Борейко. — К.: КЭКЦ, 2012. — 179 с.

42

Thoreau Н. D. Walking // Civil disobedience, and other essays (Dover thrift editions) / H. D. Thoreau; P. Smith (Ed.). —