Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 63

Ішов після пар до гуртожитку. Скучив за Мією. Мені фізично її не вистачає. Хочу відчувати її кожною клітиною свого тіла. Душа тягнеться до неї.

Маленька ще ображається...

Битий час вигадую привід, щоб перевести її речі до себе у кімнату. З ректором я домовлюся, але як домовиться зі своєю відьмочкою. Або краще називати її хоч в умі перевертницею.

Чи зможе вона колись обернутися? Відчути світ, як перевертні. Відчути нічим не порівнянне поєднання зі звіром...

Запитання, запитання і жодної відповіді.

Ще це її захопленість мінарами.

Бачив, як вона дивилася на них, як на божество.

Добре, що вона спілкувалася лише з дівчиною, підійшла б до хлопців бійки не оминути. Не можу контролювати себе.

Боюся, що налякаю її власними замашками, але це інстинкти. Наш зв'язок ще надто слабкий...

Який у неї солодкий запах... Ммм...

Здається мені він скрізь.

Зупинився і втягнув повітря. Ні не здається... Мія тут, скучила?

Пішов слідом, але він вів мене не в мою кімнату. Невже знову Матвій, але ні. Згорнув ще на проліт і зрозумів, що вона й не до нього прийшла, тоді до кого?

Ревнощі стягнули груди, мислити здорово стає з кожною секундою все складніше.

Підходжу до дверей і чітко відчуваю, що вона там. Якого?

Вибиваю двері з ноги, не хвилює хто тут живе, розберуся, де вона?

Озираюсь, очі відразу знаходять мою маленьку, вона сидить на ліжку того хлопця з ким я сьогодні бився. Що вона тут робить?

Подивився на неї ще раз і відзначив, що Мія нервує, натягнуто посміхається та не рухається.

Виступили ікла, подовжились пазурі і я загарчав.

-- Якого тут відбувається Мія? - гарчу, як поранений звір. Кривава пелена перед очима. Вб'ю цього мінару нахер.- Іди сюди! - гаркнув, не дай боже вона зараз брикне, тоді мене ніхто вже не зупинить.

-- Марку, заспокойся будь ласка. - весь його вигляд показує, що секундне уповільнення і він кинеться на Кіріана, цього не можна допустити. Хлопець і так не дуже радий нашому візиту. Підходжу до нього впритул і заглядаю у вічі. Якось страшно стає, вони божевільні. Одним рухом він засовує мене за свою широку спину. Навіть не дивиться у мій бік.

-- Що моя дружина робить у тебе в кімнаті? – прогарчав на хлопця. Той стоїть і мовчить. Сестра теж його в шоці, не знає, що сказати. Мія смикає мене за руку, не реагую. Тоді вона знову постає переді мною.

-- Марк я тобі зараз все поясню. - як підібрати слова. Є речі, які не можна розголошувати. Закушую губу і не знаю, що вигадати.

-- Давайте ми всі тут заспокоїмося. – беру слово. Те, що я прочитала в думках цього перевертня. Краще зараз не йти на прямий конфлікт. Він готовий розірвати Кіріана. А це я сюди привела Мію.

– Я з ним розмовляю. - загарчав та знову засунув Мію за спину.

-- Мені тобі відповісти нема чого. – спокійно промовив Кіріан. Ситуація цікава. І нічого не зробили поганого і правду розкривати не бажано.

-- З тобою я поговорю згодом і без дівчат. – розвертаюсь, закидаю Мію на плече та йду до своєї кімнати. – Зараз краще мовчи. - Звертаюся до Міє і ляскаю по попі. Вона заверещала, але примирливо мовчить.

За той час, поки ми йшли, намагався взяти себе у руки. Треба просто побалакати, я довіряю їй. Приводу сумніватися не було.

Але зараз вже питати не буду, зберу її речі і вона сьогодні ж переїжджає до мене. Нехай лише слова проти скаже. Б'ю ще раз по сідниці.

Поки ми йшли кілька перевертнів з мого клану потрапили нам на шляху. Бачачи мій стан вони відсахнулися.

Чутки поповзуть одразу. Хотів почекати, але усе буде у прискореному темпі. Наступна наша дію це знайомство зі зграї.

Заходжу до кімнати і скидаю Мію на ліжко. Вона розгубилася, дивиться на мене круглими очима. Підходжу повільно, не поспішаючи. Сідаю на ліжко і тягну Мію собі на коліна. Ложу її животом на них. Відьмочка охнула та завмерла.

Тишу кімнати зруйнував перший ляпас по попі.

-- Ай.. – я мовчала поки ми йшли коридором, змовчала, коли він вдарив по попі, але зараз, це скидається на покарання, але я не дитина, щоб мене по попі бити. Спробувала підвестися, Марк придавив мой поперек своєю величезною рукою. Тепер вона здавалася мені безрозмірною. - Дай мені все пояснити. Що ти робиш?

-- Виховую! - загарчав та відважив ще один ляпас. – Щоби більше не бачив тебе у кімнаті незнайомого хлопця. - ляпанець. - Знайомого теж. - ляпанець. – Я казав, щоб ти не заперечувала мої дії за сторонніх? - ляпанець. – Якщо не казав, то зараз кажу. - ляпанець. Мія принишкла і її трясло. Перекинув її на ліжко та навис зверху. - Зараз розповідай, що ти в нього забула? – не зміг приглушити гарчання.

– Ми там були у справі. – не думала, що він такий ревнивий. Я навіть приводу не давала. Непомітно перша сльоза скотилася по щоці.

-- Яка Мія справа, ти була в нього у кімнаті? Не можна вирішити справи у коридорі? - бачу, що вона починає схлипувати, але треба довести розмову до кінця, щоб більше не повторювати. Переступаю через себе у цей момент. Так хочу зацілувати всі її сльозинки, але толку тоді.

-- У нас були справи з Аделією, але у неї не вийшло, ось вона запропонувала звернутися за допомогою до свого брата. - такі емоції він ще ніколи не спрямовував на мене. Бачила як він вміє придушувати одним лише голосом, але на собі не разу не відчувала. Пересмикнула плечима . – Вони саме обговорювали, коли ти увійшов.

-- Які в тебе справи з ними? – трохи заспокоююсь, зараз вона все пояснить, ми розберемося з усім разом. Але чому вона мовчить? Закусила губу і мовчить.

-- Мія не виводь мене, я ледь заспокоївся, які справи?

– Аделія запропонувала свою допомогу… – ось тут найскладніше сказати так, щоб він не ставив запитань. Але це ж Марк він гнутиме до останнього. - Визначити, як зв'язали мого звіра. - ось сказала і все. Далі таємниця не моя.

-- Як вона тобі допомогла? - змінюю тактику. Натисну більше просто закриється. Говорю ласкаво, повільно. Немов тиха річка.