Читати книгу - "Скоґландія"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Тіна мовчки втупилася в поліцейського й нарешті спитала:
— То ви, отже, нічого робити не хочете?
— Зробити я не можу анічогісінько, навіть якби й хотів, — відповів поліцейський. — А надто за таких обставин. Інша справа, якби до нас прийшла її мати.
Тіна схопила знімок і сховала його до кишені.
— «Поліція — твій друг і помічник»! — кинула вона.
І тієї ж миті пошкодувала, що не прикусила вчасно язика. Не конче ж отак без потреби дражнити поліцію! Тим більше, що інколи вона, Тіна, катається на велосипеді без фари.
Ярвен проспала цілий день. Вона неодмінно мала добре відпочити й бути готовою до того, що їй належало тепер зробити. Про це їй настійливо нагадувала Нагіра.
— Я, коли чогось боюся, нізащо не можу заснути! — відповіла тоді Ярвен, але Нагіра лише засміялася.
До вечері вона весь час сиділа біля вікна. Десь там, на протилежному пагорбі, має стояти будинок, у якому Нагіра, Малена та Йоас тепер очікують на її сигнал. Ярвен намацала в ногах ліжка кишеньковий ліхтарик, навряд чи більший від кулькової ручки, — вона сховала його там одразу, щойно ступила до кімнати. Певна річ, потім вони обшукали її одяг. («У тебе лиш один шанс: відразу його сховати», — наказувала Нагіра.) Телефонувати, надсилати есемески — марна праця. Вони вже довели, що її мобільний телефон тримають під контролем.
Ліхтарик лежав ще там, куди вона його й засунула. Вони все обговорили, детально спланували, сумнівів Ярвен не мала.
Її проймав трепет. Вона надіслала ще одне повідомлення на мамин номер — адже було б неприродно, сказала Нагіра, якби за таких обставин вона знов і знов не намагалася б зв’язатись із матір’ю. Відповідь Ярвен навіть не читала: бозна, хто її написав. Досі вони грали з нею в їхню гру; тепер вона грала з ними в гру свою.
Уздовж огорожі походжали охоронці з гвинтівками через плече. Прощаючись, Нагіра попередила, що після втечі Ярвен так і буде. «Але тоді, — додала Нагіра, — їм доведеться вибирати: або охоронці, або собаки, бо з тими й тими водночас нічого не вийде, якщо вони не хочуть, щоб ті тварюки пороздирали їхніх охоронців на шматки».
— Вони не тварюки! — заперечив Йоас. Він уже приготувався до зустрічі з ними.
До кімнати ступила Тяркс — тихо, щоб не розбудити Ярвен, якщо та ще спить, — і майже з полегкістю зітхнула. Усе складалося навіть краще, ніж можна було сподіватись.
— Ну, то як тобі ведеться тепер? — спитала вона; в її голосі Ярвен і досі ввижалося співчуття. — Виспалась?
Ярвен кивнула головою. І знову завважила, що, як тільки пробувала розмовляти, на очі їй усе ще відразу накочувалися сльози. Та дарма. Адже у викрадачів вона так настраждалася!
— Тоді ходімо вечеряти, — сказала Тяркс. — У нас в Естерлінді тим часом уже навіть завели кухарку — віце-король наполіг. Він хоче, щоб ти набралася сили, адже ти стільки часу майже нічого не їла! Та й для нас усіх це теж, звісно, приємна новина, тепер ми на кожен обід чи вечерю можемо сподіватись якоїсь невеличкої лакоминки! А сьогодні на вечерю — лящ у винній підливі.
— Гаразд, — тихо мовила Ярвен.
У просторій банкетній залі вже сиділи Норлін, Больштрем і Гільґард. Цього разу стіл був накритий, мов на свято; під стіною на сервірувальному столику в тарелях щось парувало, стояли повні таці й супові миски, повітря сповнював дух прянощів і вина.
— О, Ярвен! — промовив Норлін. — Тепер вигляд у тебе кращий! — І, знов обернувшись до Больштрема, швидко доказав: — Тому перевозити його, на мою думку, — абсолютно зайве! То просто випадковий збіг — те, що її також…
— Про це можна буде побалакати потім, — різко урвав віце-короля Больштрем, і в його погляді, як здалось Ярвен, промайнуло застереження. — Що ж, маленька Ярвен, вигляд у тебе справді такий, ніби ти вже трохи оклигала після всіх отих митарств.
Ярвен кивнула головою й прошепотіла:
— Я поспала.
Больштрем зробив знак, і від сервірувального столика підійшла дівчина в білій блузочці й чепчику. Вона поставила перед ними таріль і завмерла біля Норліна, чекаючи дозволу покласти йому страву — віце-королю першому.
Норлін її не помічав.
— Бідолашна дівчинка! — мовив він і поклав долоню на руку Ярвен, але тільки на хвильку.
Ярвен відчула, як до горла їй знов підкочується нудота, а в очах виступають сльози.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скоґландія», після закриття браузера.