read-books.club » Дитячі книги » Скоґландія 📚 - Українською

Читати книгу - "Скоґландія"

160
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Скоґландія" автора Кірстен Бойє. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 89 90 91 ... 112
Перейти на сторінку:

— Господи, зараз вона зомліє! — промурмотіла Нагіра. — Довго вона так не витримає.

Просто перед обличчям Ярвен з’явився мікрофон.

— Ваша високосте! — вигукнув якийсь запопадливий репортер. — Чи не розповіли б ви нам коротко про те, чого ви зазнали, коли вас викрали?

— Вона йому не відповість, — сказала Нагіра. — Вони, певна річ, заборонили їй розмовляти, ось побачите.

Ярвен схлипнула, й Норлін роздратовано відштовхнув мікрофона вбік.

— Годі! — кинув він. Тоді поклав руку на плече Ярвен і пригорнув її до себе. («Цікаво, — подумала Нагіра, — хто ще, крім мене, помітив, як відсахнулась Ярвен?») — Бачить Бог, принцеса й так стільки всього зазнала! Тепер їй потрібен насамперед спокій. — Він погладив Ярвен по її тепер білявій голові. — Двір ще сьогодні видасть бюлетень, — провадив віце-король. — Ми звертаємося до населення з проханням не дуже лякатися, коли тепер у країні повсюди стане видно присутність нашої армії. Вона покликана захищати всіх нас. Мені дуже не хочеться нагадувати про це, але кожен громадянин має усвідомлювати: Скоґландія перебуває у стані війни. Війни проти бунтарів із півночі.

На екрані знову з’явилася телестудія, і журналіст відрекомендував свого співрозмовника.

— А тепер вони влаштують невеличку дискусію, — прокоментувала Нагіра. — Комусь дозволять вказати на те, що провина лягає не на всіх північних скоґланців, що не всі північани — бунтарі, що всі законослухняні південці дуже шкодують, адже на півночі доводиться страждати й тим, котрі, власне, завжди лишалися вірними прихильниками півдня. Що, однак, усі ці теракти були б неможливі, якби бунтарі не мали підтримки серед широких верств звичайнісіньких громадян на півночі, й саме тому, мовляв, таким звичайнісіньким громадянам на півночі й доводиться страждати. Але ні, цього нам уже не конче вислуховувати!

Тілокі вимкнув звук і спитав:

— І що тепер?

— Тепер нам лишається тільки чекати, — відповіла Нагіра. — Поки Ярвен подасть нам сигнал. Інук каже, холодильник, морозильник і винний погрібець повні. Хто бажає поласувати фазаниною? Скуштувати вина нам, на жаль, зась. Ми мусимо мати світлі голови й бути до всього готові.

— Фазанина! — промовив Йоас. — Я не куштував її вже цілу вічність!

Загалом Йоасаві було цілком байдуже, що їсти. Просто він мав що-небудь робити, щоб не так стомливо було чекати.

* * *

Тіна штовхнула двері поліційного відділку. Поки дівчина їхала сюди на велосипеді, пустився дощ, але знімка вона сховала під куртку.

— Добридень! — привіталася Тіна й зачекала, поки із задньої кімнати вийшов літній чоловік у синьому форменому светрі поліцейського. — Я хочу подати заяву про пропажу людини.

Чоловік звів брови й перепитав:

— Ти? Що ж, викладай.

Тіна розгладила на перегородці знімок, повернула його так, що Ярвен усміхалася вже до поліцейського, й пояснила:

— Це моя подруга Ярвен. Пропала у понеділок.

— Тоді чому ж її не шукають батько й мати? — спитав поліцейський.

— Таж і вона зникла! — відповіла Тіна. — Її мати. — І розповіла про те, що сталося. — А оце щойно знов увімкнула новини, дивлюсь — і знову Ярвен! — вигукнула дівчина. — Ладна заприсягтися, що то вона! Але вигляд у неї був такий… ну геть ніякий. Може, вони її там мордують? Ви повинні це з’ясувати! Ви повинні забрати її зі Скоґландії!

Поліцейський привітно всміхнувся й промовив:

— Ну, а тепер про все це ще раз. Тільки не поспішай, щоб я встиг записати. Отже, в понеділок твоя подруга Ярвен — оце вона тут на знімку — не прийшла до школи й відтоді не дає про себе знати. На телефонні дзвінки не відповідає. І матері її вдома теж вочевидь немає. Поки що так?

Тіна кивнула головою.

— Водночас по телебаченню в новинах тобі вже вдруге на очі трапляється дівчина, навдивовижу схожа на твою темноволосу, смагляву подругу. Щоправда, та дівчина білява й голубоока, а крім того — вона принцеса Скоґландська. Поки що правильно?

Тіна знов кивнула головою.

— Сьогодні починаються шкільні канікули й уся країна кудись виїздить, — промовив поліцейський. — А дехто має бажання виїхати ще заздалегідь, хоча в школах дають дозвіл на це не дуже охоче. Що ти мені відповіси, якщо я скажу тобі таке: твоя подруга з матір’ю вже тишком-нишком вибрались у відпустку, й тому немає жодної причини морочити собі голову? У ці дні таких випадків — тисячі, якщо не більше.

— Так каже й моя мати, — спантеличено відповіла Тіна. — Але ж хіба випадково те, що точнісінько в цей самий час з’являється ота принцеса, тютінька в тютіньку схожа на Ярвен?!

Поліцейський покрутив у руках знімка й привітно проказав:

— Усяк буває… усяк буває… Моя дружина розуміється на цьому, либонь, краще, вона одразу могла б сказати

1 ... 89 90 91 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скоґландія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скоґландія"