Читати книгу - "Пригоди в оргазмотроні"

13 січня 1941 року, о 15 годині 30 хвилин, Райх стояв на ґанку будинку Альберта Ейнштейна, нетерпляче очікуючи зустрічі, до якої готувався усю попередню ніч. Він прийшов на півгодини раніше. Райх вважав, що відкрив «уніфіковану теорію енергетичного поля», або ж теорію всього, яка на багато кроків випереджала відомих науковців{396}.

Чоловіки говорили впродовж майже п’яти годин. То була, як Райх захоплено писав у своєму щоденнику, «перша справжня й плідна наукова дискусія за десять років!»{397}. Райх показав Ейнштейну свою телескопічну трубку, чи то органоскоп, через який Ейнштейн мав нагоду спостерігати ту саму гру кольорів, що й Райх, коли вони вимкнули світло в кімнаті. «Але я не перестаю бачити мерехтіння, — аргументував Ейнштейн, коли вони знову ввімкнули світло. Ефект не зникав. — А чи не може бути, що справа в моїх очах?»{398}. Райх запевняв його, що якщо подивитись на промені крізь лупу, то вони збільшувалися, а отже, існували насправді. Неохоче, бо ж боявся, що Ейнштейн не повірить, Райх розказав йому про своє найбільш приголомшливе відкриття — неочікуване збільшення температури, яке він споглядав у акумуляторі.

Райх «повернувся дуже пізно тієї ночі, майже опівночі», — пригадує Ільзе Оллендорф:

«Я спеціально не лягала спати — чекала його. Він приїхав сповнений захоплення та вражень, і ми проговорили до самого ранку. Райх сказав мені, що розмова з Ейнштейном була дуже дружньою та сердечною, що Ейнштейн легко йшов на контакт, що говорили вони майже п’ять годин. Ейнштейн виявив бажання дослідити явище, яке йому описав Райх, тож нам треба було зібрати той спеціальний маленький акумулятор і відвезти йому. Райх сказав мені, що Ейнштейнові, вочевидь, сподобалося дивитися крізь органоскоп (мініатюрний інструмент, який Райх узяв із собою, у якому можна було спостерігати за маніфестацією оргонної енергії) і що він залишив його йому. Коли Райх розказав йому про найважливіше відкриття, температуру всередині та зовні акумулятора — власне причину Райхового візиту до нього — Ейнштейн сказав, що якщо це правда, то це буде «бомба». Райх був задоволеним, що після довгої розмови Ейнштейн сприйняв його за фізика, а коли сказав, що він — психіатр, то той запитав: “А чим ще ви займаєтеся?”»{399}.

Зважаючи на заклопотаність Ейнштейна гонкою атомних озброєнь та вірогідністю апокаліпсису, він також мав би відгукнутися про те, що Райх, можливо, винайшов машину вільної енергії, як про потенційну «бомбу»{400}. Перед від’їздом Райх запитав відомого ексцентричного фізика, чи той тепер розумів, чому люди вважають його божевільним. На це, Райх пригадує у своїй версії подій того дня, Ейнштейн вибрав двозначну відповідь: «Вірю вам»{401}.

Хай що він думав, Ейнштейн вирішив надати Райху презумпцію невинності в тому, що про нього говорили; колись, за десять років до того, Ейнштейн уже було організував публічне слухання ідеї «ментального радіо» Аптона Сінклера (телепатія){402}. Райх, як і обіцяв, зібрав маленький акумулятор і через два тижні відвіз його до Принстона. Не гаючи часу, Райх та Ейнштейн змонтували акумулятор у погребі Ейнштейна, помістивши його на маленький столик із контрольним термометром, що висів за три або чотири фути над ним. Райх попередив Ейнштейна, що не варто проводити більше аніж годину в кімнаті з приладом й одразу виходити на свіже повітря після контакту з ним.

«Через деякий час і він, і я могли бачити, що температура над акумулятором зросла майже на один градус за температуру навколишнього повітря, — писав Райх. — Ми обидва дуже зраділи. Він хотів залишити акумулятор у себе протягом 2 чи 3 тижнів, а потім написати мені, що й до чого. Приблизно через 10 днів мені прийшов лист».

Ейнштейн написав, що провів декілька днів за прискіпливими експериментами над приладом і, разом зі своїм асистентом, встановив, що існував згусток тепла від стелі до поверхні столу. Вони розібрали акумулятор і вивідали, що різниця в температурі між зонами над та під столом була незалежно від присутності чи відсутності у кімнаті акумулятора, доводячи, що сам акумулятор тепла не виробляв. Тóму, що спостерігав Райх, на думку Ейнштейна, було звичайнісіньке пояснення: то був результат циркуляції повітря й тепловіддачі всередині кімнати. «Крізь цю призму проведених експериментів, — писав Ейнштейн, — я вважаю питання цілковито вичерпаним»{403}.

Райх сподівався, що Ейнштейн доповість про його відкриття до Академії фізики і запросить долучитися до ексклюзивного Інституту перспективних досліджень у Принстоні, де, на його думку, він нарешті опиниться серед рівних. Він манірно експериментував із акумулятором упродовж усієї наступної ночі, аби ще раз довести собі свою правоту, і написав Ейнштейнові листа обсягом 26 сторінок, ще раз запевняючи його у вірності своїх заяв й надаючи детальну інформацію, яка підсумовувала той потік відкриттів, які траплялися на його науковому шляху від 1934 року. Потім він благав Ейнштейна допомогти із правильною теорією, що б принесла необхідний порятунок для його винаходів та глузду. «Я знаю, що це не так уже й легко сприйняти: все й одразу, — писав Райх, — усе це звучить “божевільно”, і я не