Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

Розділ 18

Вівторок, 29 березня — середа, 30 березня

Всі три паралельні розслідування вбивства в Енскеді і далі собі йшли. Констебль Бубла мав ті переваги, що їх надає державна система. На перший погляд здавалося, що справа не становить труднощів: у слідства є підозрюваний, зв’язок між підозрюваним і знаряддям убивства встановлено. Також було відстежено безперечний зв’язок з першою за часом жертвою і можливий зв’язок з двома іншими жертвами — через Мікаеля Блумквіста. Для інспектора Бубланськи завдання практично зводилося до того, щоб заарештувати Лісбет Саландер і доправити її до Круноберґа, в камеру попереднього ув’язнення.

Розслідування «Мілтон сек’юриті» формально підпорядковувалося слідчій групі поліції, але були в нього і свої власні завдання. Особисто Драґан Арманський збирався якось захистити інтереси Лісбет Саландер: знайти істину, причому бажано у вигляді пом’якшувальних обставин.

«Міленіум» у порівнянні з тими двома був у найскрутнішому становищі. Журнал абсолютно не мав у своєму розпорядженні тих ресурсів, якими могли користатися поліція та Арманський. Але, на відміну від поліції, Мікаель Блумквіст не надто замислювався над мотивами, які нібито змусили Лісбет Саландер вирушити до Енскеда і вбити двох його друзів. У великодні вихідні він якоїсь миті остаточно вирішив для себе, що не вірить у її винність. Якщо Лісбет Саландер якось і причетна до цього вбивства, то картина має бути геть не такою, якою вона уявлялася офіційному слідству: або зброєю скористався хтось інший, або там сталося щось незалежно від Лісбет Саландер.

Всю дорогу від Шлюзу до Кунгсхольмена Ніклас Ерікссон їхав мовчки. Він ще не отямився від потрясіння, зрозумівши, що цілком несподівано потрапив до числа учасників справжнього поліцейського розслідування. Покосившись на Сонні Бомана, він побачив, що той знову перечитує резюме Арманського. І тут він раптом посміхнувся.

Отримане завдання несподівано дало йому змогу здійснити давню мрію, про яку навіть не здогадувалися ні Сонні Боман, ані Арманський. Раптом у нього з’явилася нагода прикрутити хвоста цій Лісбет Саландер. Він сподівався, що зуміє посприяти її пійманню і що вона дістане довічний термін.

Усі знали, що серед співробітників «Мілтон сек’юриті» Лісбет Саландер не була в пошані. Більшість тих, кому коли-небудь доводилося мати з нею справу, тікали від неї потім як від чуми. Проте ні Боман, ні Арманський навіть не здогадувалися про те, як глибоко зненавидів її Ніклас Ерікссон.

Життя обійшлося з ним несправедливо. Він мав приємну зовнішність і розвинений інтелект, до того ж був у самому розквіті сил, але, попри все це, був назавжди позбавлений можливості добитися того, про що він завжди мріяв, а саме стати поліцейським. Причиною всіх його нещасть стала мікроскопічна дірочка в серцевій сумці, яка посвистувала і ослабляла один із шлуночків серця. Йому зробили операцію і довели серце до ладу, проте через вроджений порок його раз і назавжди було виведено з гри і визнано людиною другого сорту.

Коли йому запропонували роботу в «Мілтон сек’юриті», він зітхнув з полегшенням і погодився, проте без найменшого ентузіазму. Для нього «Мілтон сек’юриті» був чимось на кшталт звалища, куди викидають невдах, зокрема підтоптаних поліцейських, уже не здатних справлятися зі своєю роботою. І ось він теж опинився серед цих покидьків, причому не з власної вини.

Його першим дорученням у «Мілтон сек’юриті» стала аналітична розробка необхідних умов для забезпечення безпеки охоронюваної особи. Цією особою була всесвітньо відома немолода співачка, що потерпала від погроз своїх аж надто гарячих шанувальників, серед яких значився і один пацієнт психіатричної клініки. Це доручення було частиною його навчання на новій роботі. Співачка жила сама на віллі в Сьодертьорні, і співробітники «Мілтон сек’юриті» встановили на її віллі систему спостереження, сигнальне устаткування, а свого часу забезпечували також і охоронця. Якось уночі пристрасний поклонник спробував удертися в будинок. Охоронець швидко скрутив порушника, якого потім було засуджено за неодноразові погрози і вторгнення в житло і направлено до психіатричної лікарні.

Ніклас Ерікссон упродовж двох тижнів неодноразово бував на віллі разом з іншими службовцями «Мілтон сек’юриті». Змарніла співачка здалася йому гордовитою і нелюб’язною старенькою бабцею, яка тільки здивовано поглянула на нього, коли він спробував її зачарувати. Раділа б краще, що хтось узагалі звернув на неї увагу!

Йому було огидно дивитися, як запобігає перед нею персонал «Мілтон сек’юриті», але, певна річ, він жодним словом не обмовився про свої почуття.

І от одного разу, напередодні того дня, коли було спіймано поклонника, він робив у будинку знімки вікон і дверей, які потрібно було зміцнити, а двоє інших співробітників працювали в цей час біля невеликого басейну у дворі будинку. Він переходив з кімнати в кімнату і, зайшовши до спальні, не зміг утриматися, щоб не заглянути в комод. Там він побачив десяток альбомів з фотографіями 1970—1980-х років, коли вона була на вершині слави і роз’їжджала зі своїм оркестром по всьому світу. Трапилася йому і коробка з надзвичайно інтимними фотографіями артистки. Фотографії були порівняно невинні, але, пофантазувавши, можна було побачити в них «знімки еротичного характеру». Треба ж бути такою дурною коровою! Він викрав з коробки п’ять найризикованіших знімків, зроблених, очевидно, котримсь із коханців і збережених нею з особистих причин.

Зробивши копії, він повернув оригінали на місце, а потім, виждавши кілька місяців, продав знімки англійському таблоїду. Операція дала йому дев’ять тисяч фунтів, і публікація наробила багато галасу.

Він так і не дізнався, які розслідування тоді провела Лісбет Саландер, але невдовзі після публікації фотографій вона заявилася до нього додому. Вона знала, що це він продав знімки, і пригрозила, що викриє його перед Арманським, якщо він ще коли-небудь дозволить собі щось подібне. Вона б, звичайно, виказала його, коли б у неї були докази, та їх, очевидно, не було. Проте від цього дня він відчував, що вона за ним стежить. Досить було йому обернутися, як він ловив на собі погляд її поросячих очок.

Він почувався загнаним у куток і безпорадним, але не мав іншого способу їй помститися, окрім як підривати довіру до неї, розпускаючи плітки в кав’ярні. Проте навіть цей метод виявився не дуже дійовим. Він боявся надто висовуватися, бо Арманський з якихось незрозумілих причин протегував їй. Ніклас Ерікссон сушив собі мізки, яка така зачіпка у неї може бути в «Мілтон сек’юриті» — хіба що