Читати книгу - "Пісня Соломона"

Купила також білу блузку й нічну сорочку — жовтувато-коричневу з облямівкою барви морської піни. Тепер потребувала тільки косметики.

У відділі косметики її оповила хмара ароматів. Агар кидала жадібним оком на багатообіцяльні етикетки. Царство запахів для первісної жінки. Вона створить окремішній світ ніжности, у якому буде один-єдиний житель — її чоловік. Ще будуть «Повітря часу» Ніни Річчі, «Чуття» Ярдлі, «Нектарома» Тюваше, «Збудження» Д’Орсе. Будуть «Скандал» Робера Піґе, і «Каліпсо», і «Віза», і «Бандит». «Шантільї» Убіґана, «Примхливі квіти» й «Лоджія» Карона. Агар вдихала на повні груди це солодке повітря, що струменіло над скляними прилавками. Ходила біля них усміхненою сновидою. Біля цих кришталево прозорих прилавків, заставлених пляшечками, тоненькими кружками, круглими коробочками, тюбиками й фіалами. У білих м’яких руках губна помада висовувалася з футлярчика, як блискучий червоний член щеняти. Персикова пудра й молочні лосьйони стояли розставлені перед яскравим плакатом з усміхненими обличчями. Екстаз. Знемога по спізнаній спокусі. Агар здавалося, що могла б дожити кінця віку серед цього гранованого скла, що мерехтіло персиками, вершками й атласом. В багатстві. В розкоші. В коханні.

О пів на шосту Агар вийшла з крамниці, міцно обхопивши дві торбини, вщерть повні розмаїтих пакуночків. Перепочила від ноші допіру, коли прийшла до салону краси.

— Ми вже не приймаємо замовлень, золотце, — зиркнула на неї з-понад умивальника Ліллі, власниця салону.

— Мушу зробити собі зачіску. Я дуже кваплюся, — відповіла Агар, задивившись на хазяйку.

Ліллі глянула на Марселіну. Завдяки Марселіні заклад процвітав. Молодша, зовсім недавно й по-новому навчена, вміла робити легкий і тривкий перманент. А Ліллі досі гріла старосвітські щипці й виливала на голову зо дві ложки олії. Хоч і незадоволені, замовниці таки трималися цієї майстрині. А тепер вона звернулася до Марселіни:

— Ти б не взяла її? Я не можу, ти ж знаєш.

Марселіна втупилася в потилицю клієнтки.

— Я й не гадала, що доведеться працювати допізна. Маю ще двох замовниць. Сьогодні обслуговую вже восьму.

Запала мовчанка. Агар пасла очима Марселіну.

— Гаразд, — озвалася Марселіна, — це тільки задля вас. Будьте тут о пів на дев’яту. Голова помита?

Агар кивнула.

— То ми домовились, — сказала Марселіна. — На восьму тридцять. Але не сподівайтеся на щось вишукане.

— Дивуюся з тебе, — хихикнула Ліллі, коли Агар вийшла з салону. — Ти ж тільки що відмовила двом клієнткам.

— Що ж, мені дуже не хотілось, але не хочу зачіпатися з цією дівкою. Хто його зна, що тій Агар встрілить до голови. Навіть на родича замахувалась, а що вже казати про мене?

— То це та, що гуляє з синочком Мейкона Деда? — звела голову з-над умивальника клієнтка.

— Так, саме та. Встидалися б обоє. Вони ж рідня!

— Щось їм там не дуже складається, якщо рветься його вбити.

— Здається, він виїхав з міста.

— Що ти кажеш!

— Не хочу з нею задиратися. Хай хто інший задирається.

— Та вона нікого й не чіпає. Тільки його.

— Як не вона, то Пілат мене зачепить. Дізнається, що я потурила Агар, то й буде мати зуба на мене. Аж так розцяцькати дитину...

— Ти замовила рибу в сусідів?

— Ціла кучма волосся. Надіюся, що вона не захоче чогось фантазійного.

— Поклич-но сусіда. Я зголодніла.

— Отака вона і є. Приперлася сюди без замовлення. Без нічого. Пізня година, а вона хоче щось особливе.

Треба було, мабуть, десь переходити, а тоді вернутися додому й надійти до Ліллі на восьму тридцять. Але її підганяло за інерцією — все разом. Відколи глянула на себе у дзеркальце рожевої пудернички, не могла спинитися. Вдихнула — і не сміла видихнути, поки вся сила, вся міць не втілиться у красу. І ця краса має його осліпити. Тим-то, вийшовши з салону, Агар не дивилася ні направо, ні наліво. Йшла поперед себе, не зважаючи на людей, на автомобілі, на вогні світлофорів. Не зважала на те, що небо засунули грозові хмари. Промокла до нитки, перш ніж зауважила, що ллє як з відра і що прорвалася одна з торбин. Глянула вниз — і до неї дійшло, що біла з барвистою облямівкою спідниця лежить, акуратно складена, у калюжі край дороги, а до дому дуже й дуже далеко. Агар поставила торби на землю й, підкасавши поли, підібрала спідницю, струсила з неї пісок. Скоренько зложила її й засунула в торбу, але та геть розпоролась. Поки Агар, схилившись, пробувала дати раду з цими речами, дощ періщив по спині й потилиці, дощівка змивала голову й стікала за комір. Агар видобула пакунок з комбінаціями, трохи менший — з рукавичками фірми Ван-Раальте, і ще один — з нічною сорочкою, кокетливо короткою й з облямівкою кольору морської піни. Запхала ці пакуночки в іншу торбу. Рушивши, відчула, що завеликий тягар, як на одну руку, й взяла в оберемок обидві торби. Пройшла якихось десять кроків — і посипалося все, що було всередині. Агар наступила на помаду «Червоні джунглі», на тон-пудру «Дівоча суміш». І побачила, на свою превелику досаду, що коробочка пудри «Сонячне сяйво» вивернулася в калюжі. Агар підібрала «Червоні джунглі» й «Дівочу суміш», але годі було щось вдіяти з «Сонячним сяйвом». Оте сяйво, згубивши накривку, вистрілювало персиковими хмариночками від кожної краплі дощу. Агар зсипала пудру, скільки вдалося, в поліетиленовий мішечок і всунула його в торбу.

Поки добралася до Любої вулиці, довелося двічі збирати розсипані на землі манатки. І ось вона стала на порозі рідної домівки, безвольна, похолола й промокла, судомно притискаючи до себе все куплене добро. Втішена Реба кинулася до дочки, міцно обійняла її. «Шантільї» й «Бандит» упали на долівку. На мить заціпенівши, Агар отямилась і відштовхнула матір.

— Нема часу, — шепнула вона, — треба поспішати.

Лишаючи мокрі відбитки, ронячи краплі з волосся, не випускаючи з рук усього накупленого, вона ввійшла у спальню й зачинила за собою двері. Пілат і Реба ані не рушилися за нею.

Агар роздяглася догола. Не тратячи часу, не обтираючи обличчя, волосся й ніг, вона стала наряджатися. Біла, з барвистою каймою спідниця, відповідна блузочка, модний бюстгальтер, панталончики, безколірні нейлонові панчішки, дамський пояс і — комбінація. Сівши, стала наводити красу на лице. Обвела повіки темними тінями «для молодих округлих очей», натерла щоки рум’янами