Читати книгу - "Людина. що підводиться, Абір Мукерджі"

— Дідько мене забери, якщо знаю. Якась місцева отрута, яку Не Здавайся придбав на розі вулиці. Моя провина, мав би й сам сходити. Хлопець геть нічого не тямить у алкоголі.

— І ви його навчаєте?

— Можна сказати й так.

Я налив їй. Вона взяла, осушила до денця і поставила порожню склянку на стіл. Оце так! Рідина ж на смак як бензин! У мене сльози з очей бризнули, коли я перший ковток зробив, а бідолашний Не Здавайся мало не впав зі стільця. Я налив ще.

— Більше тижня від вас ні чутки, ні звістки.

Так, правда. Я уникав її з тієї ночі, коли загинув Дігбі.

— Був зайнятий.

— Бачу, Семе. Чудова у вас тут квартирка.

— Так,— погодивсь я.— Вирішив обмежитись одним слугою. Може, пам’ятаєте його. До речі, звідки ви дізналися адресу?

— Від вашого приятеля, сержанта Банерджі,— відповіла вона.— Приїхала до вас на Лал-базар. Мені сказали, що ви у відпустці, але сержант може передати повідомлення. Я запитала, де ви мешкаєте, і він дуже люб’язно відповів. Але ані слова не сказав, що теж сюди переїхав.

— Мені подобається, коли друзі поруч.

Вона витягла пару сигарет зі срібного портсигара і простягнула одну мені. Я взяв і запалив обидві. Вона затягнулася і видихнула.

— Чи не скажете мені, що я зробила не так, Семе?

Я зазирнув у її очі. Навіть зараз важко було не втратити від неї розум.

Я взяв свою склянку і вийшов на балкон. Говорити легше, якщо повернутися до неї спиною.

— Ви мусили мені розповісти,— сказав я.

— Про що?

— Про Бучана.

Мені здавалося, що вона почне брехати, але вона була не такою. Натомість підійшла і стала поруч.

— Як ви дізналися?

— Занадто багато він знав про розслідування. Знав, що я вважаю Сена невинним. Хтось передав йому інформацію. Спочатку я підозрював Дігбі. Але то був не він. Ви.

Вона нічого не сказала.

— Тієї ночі, коли на мене напали, ви були в нього, чи не так?

— Мак-Олі був його другом,— відповіла вона.— Він попросив мене тримати його в курсі подій. Я не шкодую про це.

— А що він пообіцяв вам натомість? Дружиною його вам точно не стати. Чи вам вистачить бути його коханкою?

Вона розмахнулась і дала мені ляпаса.

— Він запропонував мені гроші,— відрізала вона.— Безпеку. Більше цього ніхто не може гарантувати. Може, ви не помітили, Семе, але Калькутта для напівкровок — не клумба з трояндами.

Щоку пекло.

— Скільки грошей?

— Вистачить, щоб поїхати звідси і почати все заново.

— Вистачило, щоб зрадити мене?

Вона похитала головою.

— Вас я не зраджувала.

— Спали з ним?

— Вас це не стосується.

Власне, вона має рацію.

— Куди поїдете?

— Іще не вирішила. Думала про Бомбей. Може, навіть до Лондона.

— Тільки не в Лондон,— відповів я.— Повірте, вам там не сподобається. Щодо Бомбея... Ніколи там не був, але йому далеко до Калькутти. Знаєте, усе життя тут.

Попри все своє небажання, вона посміхнулася.

— У Калькутті я завжди можу залишитись.

— Подумайте про це, міс Ґрант,— кивнув я.— Можете залишитися сьогодні тут і добре поміркувати. Я вам допоможу.

Вона подивилася на мене, замислилася на мить, а тоді піднесла руку до моєї почервонілої щоки.

— Ні, Семе. Не допоможете.

Подяка

Цієї книги ніколи б не побачили у світі без підтримки та підбадьорювання багатьох людей. Найперше, це Елісон Геннесі, Сем Коупленд, Бетан Джоунс, Джон Сток і Річард Рейнолдс, судді письменницького конкурсу газети «Дейлі Телеграф». Особлива подяка Елісон, яка стала моїм редактором, за досвід і поради, за терпіння, з яким перетворила бухгалтера на письменника; Сему, моєму агенту, за невтомне підбадьорювання, постійну підтримку і почуття гумору; і Джону за поради та розкриття секретів авторських мук.

Дякую також усім у «Гарвілл Секер» — у підрозділі видавничої компанії «Рендом Хауз», особливо Пенні Ліхті, Саймону Родесу, Крісу Поттеру, Ровені Скелтон-Волліс, Віллу Донохоу, Анні Редман і Вікі Вотсон.

Дуже вдячний своїй сестрі Елорі та Шеррі Стейн за їхній здоровий глузд, гострі очі та мудрі слова; Алану Саймону, найкращому ментору і вчителю англійської; Аміту Рою за його коментарі, поради й інформацію щодо Бенгалії, за його підтримку пригод Сема і Не Здавайся; Даррену Шарма, який знає все про все; Алоку, Гашу і Ніраджу, моїм партнерам у фінансово-консультативній компанії «Ґютон Стріт Кепітал», за розуміння і терпіння; добрим людям у «Ґленфаркалс Дістіллері», виробнику шотландського віскі за пляшки, особливо ті, яким 25 років, такі неоцінимі для творчого процесу.

Дякую Бапу і Ma за те, що дозволили одружитися зі своєю дочкою.

Особлива подяка моїй мамі Сушитрі Мухерджі за віру і вічну любов, і батьку, якого не стало минулого року і без підтримки, любові і поради якого з мене нічого б не вийшло, який навчив мене, що краса, привабливість і розум набагато цінніші за важку працю.

І звісно, найбільша подяка моїй дружині Сонал за її терпіння, непохитну підтримку і кохання, за що я і дякую їй щодня.

Про автора

Абір Мухерджі — виріс на заході Шотландії. Коли йому було п’ятнадцять, найкращий друг умовив його прочитати роман Мартіна Круза Сміта «Парк Горького», і відтоді хлопець став найзавзятішим фанатом детективів. Народився він у родині іммігрантів з Індії. «Людина, що підводиться» — його дебютний роман, до написання якого його надихнуло бажання більше дізнатися про критичний період англо-індійської історії, який зараз є майже забутим. Твір виграв письменницький конкурс, проведений сумісно видавництвом «Гарвіл Секер» і агенцією «Дейлі Телеграф», і став першою книгою серії романів про капітана Сема Віндгема і Не Здавайся Банерджі. Роман відзначений премією Асоціації детективних письменників «Історичний кинджал» і увійшов до короткого списку номінантів на престижну премію «Найкращий детективний роман року „Текстонс Олд Пек’юліер“». Абір мешкає в Лондоні з дружиною і двома синами.

Кращий історико-кримінальний роман 2017 року в Англії

Номінація на престижну британську премію «Едгар» за кращий роман

Премія «Індевор»

Абір Мухерджі — нащадок Індійських емігрантів, який народився в Англії. Ще в юності він захопився жанром кримінального роману, й обидві його дебютні книги — «Людина, що підводиться» та «Необхідне зло» — натхнені прагненням розібратися в одному з найбільш гострих і маловивчених періодів англо-індійської історії — початку 20-х років минулого століття. У