Читати книгу - "Калейдоскоп часу"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Володарка магічного медальйону верзла звичайні марудні дурниці про широкий шлях, про руку в руці, про те, що пліч-о-пліч, про те, що нова родина – щаслива країна, я вже втомилася це перекладати. Більш за все мене хвилював мій чоловік. Він був такий блідий, здавалося: от-от – і гепнеться від нервового перенапруження. Я так задивилася на Вітовського, що не помітила, як переклала: «У принципі вона говорить усе належне та доречне лайно, яке зазвичай проголошується в таких урочистих випадках». Емілія подивилася на мене з повагою та запитала: «Ріаллі?» – «Ще б пак», – відповіла я. – «Зараз вам треба підійти до них, вони будуть вам вклонятися». – «Не треба мені вклонятися, за кого ви мене маєте? Це феодалізм!» – обурилася Емілія Гуїллім. «А що поробиш?» – запитала я і без зайвих слів випхала її до наречених. А сама підійшла, щоб долонями підтримати чоловіка. Вітовський усміхнувся мені більш упевнено.
А потім українська частина запрошених верещала «Гірко!», чим вганяла в прострацію британців – вони не годні були збагнути, чого це нам усім раптом стало гірко. Навіщо це взагалі потрібно? Але це слово та особливо дія, яку воно викликало, засмакували їм швидко, і вони почали з ентузіазмом вигукувати: «Гірко, гірко, гірко!» А тоді рахувати поцілунки. Усі пили шампанське, дарували квіти володаркам чарівних медальйонів. Я з Вітовським захотіла усамітнитися, він заспокоївся та виглядав щасливим. «Знаю, знаю, поводився як пришелепуватий ідіот». Ми принишкли в кутку та цілувалися, аж поки не почули, як «гіркують» та рахують нам, а Макс, веселий та несамовитий, утопивши вуха у кришталеві бокали, суне до нас із відкоркованою пляшкою шампанського, що стирчить із його кишені, а поруч верещить Гаель, яка теж наближається до нас із фотоапаратом.
Ми цього не помічаємо. Ніколи не помічаємо, не вистачає часу, проникливості та спостережливості. Можливо, ми це помітимо тільки в старості, коли сидітимемо, роздивляючись старі фотокартки, що в щастя – дівочий сміх дорослої жінки, його вуха поглинають шампанське з кришталевих келихів, а його очі – то очі дорослого хлопчика, який довіряє іншим, вірить собі та вчиться жити своїм життям.
2006
Примечания1
«Depeche Mode» (у перекладі з франц. «Вісник моди») – популярний британський гурт. (Тут і далі прим. ред., якщо не зазначено інше.)
(обратно) 2Подяки, поцілунки, танці (англ.; прим. автора).
(обратно) 3Звертання до жінки незалежно від матрімоніального статусу.
(обратно) 4Дьюті-фрі (англ. duty-free) – місця безмитної роздрібної торгівлі.
(обратно) 5Аристотель Онассіс (1906–1975) – грецький підприємець-судновласник, мільярдер.
(обратно) 6Строфа з поезії С. Єсеніна «Не жалею, не зову, не плачу…».
(обратно) 7Рослина, поширена переважно в пустелях і степах.
(обратно) 8Ян (Жан) Сібеліус (1865–1957) – один із найславетніших композиторів світу.
(обратно) 9Жорсткий нашийник.
(обратно) 10Коєць – клітка для птахів.
(обратно) 11Перепрошую, та я сьогодні вельми заклопотана (англ.).
(обратно) 12Гаразд, дівчинко. Та не забувай про відпочинок (англ.).
(обратно) 13Марочний коньяк Ужгородського коньячного заводу.
(обратно) 14Шаплик – невисока широка дерев’яна посудина, що має вигляд зрізаної бочки.
(обратно) 15Ласкаво просимо (франц.).
(обратно) 16Символічно, чи не так? (франц.)
(обратно) 17Я хочу, то й усе! (франц.)
(обратно) 18Гра слів: вислів «вот-вот» (рос.), який вживають для підтвердження згоди зі словами співбесідника, звучить подібно до англ. «what» у значенні «що» й, повторений двічі, передає емоційно підсилене запитання «что-что?» (рос.).
(обратно)Оглавление Передмова Нехрестоматійна проза Калейдоскоп часу Топінамбррр Светрики Попутниця
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Калейдоскоп часу», після закриття браузера.