Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

у кишеню.

Голден підійшов до трапа, який простягався вздовж кіля

кораб ля, і викликав ліфт. У дальньому польоті піратський

корабель-утікач міг витримати тільки близько однієї g, тому

Голденів пілот Алекс Камаль ішов курсом на перехоплення на

1,3 g. За прискорення вище однієї g користуватися трапом було

небезпечно.

За кілька секунд палубний люк із дзенькотом відчинився, і ліфт, стогнучи, зупинився біля його ніг. Голден ступив на нього

й натиснув кнопку машинного відсіку. Ліфт почав повільний

спуск шахтою. Палубні люки відчинялися з його наближенням

і зачинялися, щойно він проїжджав.

Еймос Бертон був у майстерні, на рівень вище машинного

відсіку. На верстаку перед ним лежав напіврозібраний прилад

складної конструкції, в якому Еймос щось паяв. Сірий

комбінезон, замалий на кілька розмірів, натягувався на його

широких плечах, коли він рухався. Стара назва корабля —

«Тачі» — досі вишита на спині.

Голден зупинив ліфт і сказав:

— Еймосе, камбуз не працює.

Не відриваючись від роботи, Еймос нетерпляче махнув

широкою рукою. Голден зачекав. За кілька секунд паяння Еймос

нарешті поклав інструмент і обернувся.

— Так, не працює, бо я висмикнув з нього цю малу

хріновину, — механік показав на прилад, який паяв.

— Можеш поставити її назад?

— Нє, поки нє. Не закінчив роботу.

Голден зітхнув.

— Невже так важливо вимикати камбуз, щоби полагодити це

прямо перед боєм із кровожерною зграєю космічних піратів?

У мене вже дуже болить голова, і я був би вкрай вдячний за

горнятко кави перед тим, як, ну, шариш, вступати у бій.

— Ага, важливо, — кивнув Еймос. — Тобі розжувати? Чи

повіриш на слово?

Голден кивнув. Хоча він не дуже сумував за роками служби

у земній піхоті, але ловив себе на думці, що тужить за

цілковитою повагою до ієрархії. На «Росинанті» посада капітана

мало значно туманніше визначення. Заміна проводки була

обов’язком Еймоса, і він опирався би думці, що повинен щоразу

інформувати про неї Голдена.

Голден не став наполягати.

— Добре. Але краще б ти попередив мене заздалегідь. Я буду

поскрипувати без кави.

Еймос розтягнув губи в посмішці й натягнув кепку на свою

майже лису голову.

— Ну то, кеп, бляха, я ж тебе підстрахував, — механік

розвернувся і взяв з лавки важкий металевий термос. — Тут

ензе. Наварив, перш ніж усе знеструмити.

— Еймосе, я прошу вибачення за все погане, яке щойно про

тебе думав.

Еймос відмахнувся й повернувся до роботи.

— Бери. Я вже чашку випив.

Голден заліз назад у ліфт і піднявся до командної палуби, затиснувши термос в руках, неначе рятувальний круг.

Наомі

сиділа

за

сенсорно-комунікаційною

панеллю,

відстежуючи перебіг переслідування піратів-утікачів. Голден

одразу ж помітив, що вони були значно ближче, ніж

передбачали надіслані йому попередні обчислення. Він

пристебнувся в колисці перед пультом бойових дій. Відчинив

найближчу шафку і, здогадуючись, що вони ось-ось можуть

опинитися за низької гравітації або взагалі у вільному падінні, витягнув питну колбу для кави.

Наповнюючи її через соску термоса, Голден поцікавився:

— Ми наздоганяємо надто швидко. В чому справа?

— Піратський корабель дуже сповільнився після початкового

прискорення в одну g. Вони загальмували до половини g на

кілька хвилин, а хвилину тому взагалі зупинили прискорення.

Комп’ютер підхопив якісь коливання у вихідній потужності саме

перед їхнім сповільненням, тому гадаю, ми надто старанно їх

наздоганяли.

— У них зламався корабель?

— Так, у них зламався корабель.

Голден зробив великий ковток із колби, обпікши язика, і не

звернув на це уваги.

— Скільки тепер до перехоплення?

— П’ять хвилин, не більше. Алекс чекав, щоб здійснити

остаточне гальмування, коли ти піднімешся й пристібнешся.

Голден натиснув кнопку загального зв’язку і сповістив:

—