Читати книгу - "Вʼячеслав, Ірина Скрипник"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Натиснувши на розумні окуляри з іншого боку, він відчув вібрацію у скроні. В голові залунала заспокійлива музика, яка почала поступово розслаблювати його. Мелодії м'яко огортали його думки, дозволяючи на якийсь час забути про все на світі.
Проте тієї ж ночі, вже вдома, Максим почув дзвінок. Його сон був неглибоким і неспокійним, і дзвінок швидко повернув його до реальності. Піднявшись з ліжка, він майже миттєво одягнув окуляри і натиснув кнопку «Прийняти виклик».
Біля його ліжка миттєво з'явилася голограма Богдана. Вона почала ходити по кімнаті, нервово кусаючи себе за пальці. Цей образ був ще більш тривожним і безпорадним, ніж зазвичай. Максим вдивлявся в образ друга, відчуваючи, як його серце стискалося від жалю.
——— Ти точно віддаси мені PlayStation, якщо я буду вчасно на твоєму весіллі? — запитав Богдан тремтячим голосом.
——— Так, — позіхнув Максим, намагаючись зберігати спокій.
Він знав, що повинен залишатися твердим в своєму рішенні. Збирався вже завершити виклик, але голограма раптом сіла поруч, вдивляючись йому в очі:
——— А до того часу що мені робити? Чим я маю займатися ці три дні?
В голосі Богдана несподівано прозвучала безнадійність. Він шукав розради і підтримки. І Максим задумався на мить, а потім відповів, злегка знизавши плечима:
——— Не знаю, спробуй для початку відіспатися. Можна ще погуляти на вулиці або почитати щось. Ти не повіриш, але до того, як з'явилась PlayStation люди багато читали. Кажуть, це весело.
Після цього він натиснув кнопку на окулярах і поклав їх у футляр. Ліг у ліжку, роздумуючи про слова, які щойно сказав Богдану. Відчував, що зробив правильний крок, але в душі залишалися деякі сумніви.
Тож він лежав, вдивляючись у темряву, коли на порозі кімнати з'явилася гарна жінка. Вона була його нареченою і її обличчя випромінювало неймовірну ніжність, коли вона дивилась на нього.
——— З ким ти розмовляв так пізно? — запитала вона тихим і лагідним голосом.
——— Та ні з ким, — знову позіхнув Максим, намагаючись приховати турботу. — Номером просто помилились. Лягай спати
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вʼячеслав, Ірина Скрипник», після закриття браузера.
