Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Рівень життя в Üмперії підскочив до небес, у хмарах яких часто ховалася Голка. Якісніше зажили й фелонійці. Ті, хто був проти та посмів висловити свою думку, — зникли. Інші, підкоряючись інстинкту самозбереження, мовчали. Були й ті, хто щиро радів, що тепер належить Великому Вождю. В їхніх будинках і до цих знаменних подій були присутні üСкріни, які пізніше переобладнали у ньÜзруми. Щойно Фелонія стала частиною Üмперії, ньÜзруми подарували тим, хто «не міг собі цього дозволити», — тобто всім іншим. Встановили Екрани й на кожній вулиці. Про це із соковитими подробицями без угаву розповідали ЗМІ. Незабаром üПопуляція впевнилася, що врятувала бідних фелонійців.
— Über! Можемо повторити! Über! — кричав з усіх üСкрінів і рупорів на стовпах директор Департаменту інформації та друку Міністерства закордонних справ Üмперії Сімон Ян-Закхаров.
— Über! Можемо повторити! Über! — не могла натішитися «переможна ДНК», відгукуючись.
А Хоупландію, згідно з новинними продуктами «Єдиного Правдивого», розірвали міжусобні війни та повстання проти коричнево-чумного уряду: «третя країна світу занурилася в глибокий хаос», «конфлікти розростаються з неймовірною швидкістю», «Хоупландія розвалилася на окремі провінції». Öсобини беззастережно повірили.
Спадщина Хоупландії все ще хвилювала уми üмперців. Ще й тому, що, за твердженнями ЗМІ, нульовий пацієнт, з якого почалася «серцева пандемія» на планеті, з’явився саме на хоупландській землі. В результаті більшу частину нейтральних територій тепер населяли «інфіковані навіжені öсобини з прискореним серцебиттям».
— Über! Їхня ліквідація — питання часу. Боятися не варто, — заспокоювали популяцію üмперські експерти. — Навіть не думайте про це. Наші вчені разом з військовими давно розробили план «Нейтральне знезараження», який застосують, якщо üПопуляції загрожуватиме небезпека. А ось в Unación — катастрофа, — твердили üмперські фахівці. — Вони ледь утримують пандемію під контролем. Їхня держава тримається на чесному слові і як ніколи раніше близька до поразки. Über!
Öсобини спали особливо спокійно після новин такого роду.
У церемоніальній залі нарешті з’явився президент телецентру Юрій Світков.
– Über! Дорогі колеги, з днем приєднання Фелонії вас! Хочеться почати день з позитивних емоцій. На столах, як дехто з вас уже помітив, шампанське і тістечка. Пригощайтеся, будь ласка! Сьогодні я зібрав вас тут, шановні öсобини, для того, щоб поділитися враженнями про надану мені честь. Я бачив Його! Особисто! Своїми очима! — президент сяяв променистою усмішкою і підстрибував на кожному слові. — З цієї нагоди я записав відеоролик-враження від зустрічі з Великим Вождем. Цей ролик сьогодні й завтра прикрашатиме наш ефір. Але перш ніж його побачить уся Üмперія, я б хотів, щоб його подивилися ви, мої дорогі öсобини. Вслухайтеся в кожне слово. Можливо, коли-небудь і вам пощастить. Über! — Світков не йшов зі сцени, безсумнівно очікуючи чогось.
Присутні в натовпі телевізійників редактори по гостях відреагували професійно — голосно зааплодували, засвистіли, завдаючи твердих ударів по боках і спинах колег, що стояли поруч. За хвилину весь натовп шалено аплодував президентові Світкову. Вельми задоволений, він розкланявся. У залі пригасили освітлення. На Екрані спалахнула лискуча від жиру фізіономія Юрія Світкова. Його маленькі припухлі губки розпливлися в усмішці. Він сидів у шкіряному кріслі, на стіні позаду висів значних розмірів портрет лідера Üмперії. В ногах президента телецентру лежав робопес (усі знали про «слабкість» Великого, що мав усі, які тільки існували, моделі робособак). На Екрані великими літерами заграв напис: «Про силу особистості Великого Вождя». Зазвучав мрійливо-солодкий голосок важливої öсобини, продубльований субтитрами.
— Über! Коли Він зайшов до зали, здавалося, лампи засвітилися яскравіше. Ми всі встали. Я відчув, як мимоволі на моєму обличчі розтягнулася усмішка. Немов це був мій найближчий родич, з яким ми не бачилися аж сто років. Виникло бажання підійти й обійняти Його, міцно потиснувши руку. Я непомітно озирнувся і подивився на присутніх — така ж реакція. В усіх щасливі усмішки на обличчях. Він сів. Ми сіли. Він заговорив. Тієї ж секунди я почув, як від хвилювання голосно задихали öсобини навколо мене, і я разом з ними. Повітря наелектризоване до межі. Але такий стан тривав кілька хвилин, до першого Його жарту й усмішки. Потім напруга і зовсім минула. Присутні настільки розслабилися, що стали завзято тягнутися за мікрофоном, часом навіть вихоплюючи його з рук. Я намагався уважно слухати Великого Вождя і всі питання до Нього. Я старанно тягнув руку, але мозок у перші хвилини зустрічі був вражений якимось… вірусом щастя, чи що. Я не міг повірити, та й уявити собі, що ось Він — найзвичайніший üмперець, який сидить за три метри від мене, своєю волею, твердістю і професіоналізмом виконав нашу фелонійську мрію. Це Він почув наші голоси, це Він прийняв остаточне рішення, це Він повернув Фелонію додому в Üмперію. Безмірна вдячність! Сон. Ущипніть мене! Über! — президент телецентру закотив очі вгору; в кадрі з’явилася рука, яка ущипнула Світкова за плече, після чого він продовжив.
— Über! Сила. Колосальна, потужна überсила виходила з Нього. Попри Його доброзичливий погляд, жарти та настрій, здавалося, ніби Він випромінює з потужністю термоядерного реактора таку добру і могутню енергію у Світ, що всі присутні можуть у секунду вилікуватися від найстрашніших невиліковних хвороб. Ця неймовірна енергетика Великого Вождя — явище незрозуміле. Не всі до неї можуть бути готовими. Ця сила є тільки у Великих. І Він, безумовно, один із них. Він може одним поглядом спопелити будь-якого ворога і похвалити союзника. Саме Його термоядерна сила потрібна зараз фелонійцям, üмперцям, усій Üмперії, та й усьому Світу, звичайно. На Нього весь Світ і дивиться, не відриваючи поглядів. Хтось із тваринним страхом, хтось із повагою, хтось із ненавистю,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «TÜK, Арт Антонян», після закриття браузера.