Читати книгу - "Земля Не пухом. Історія одного геоманта, Сергій Бобрицький"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Ооо! Оце вже веселіше! Сподіваюся, хоча б один уламок потрапив недоумку в те місце, яким він думав, самовпевнено виступаючи боротися проти тебе.
– Не знаю, але, судячи з голосіння на тому боці арени, все може бути…
– Згідно з запевненнями сторони, що викликає, конфлікт можна вважати вичерпаним! – Це знову прорізався голос у розпорядниці дуелі, яка до цього пару хвилин щось обговорювала у компанії секунданта Леона Д'Альбон, мілорда Мудіні і винуватця конфлікту, що сумно стогнав. – Тому, якщо викликана сторона не має зустрічних претензій до віконта Д'Альбон, то дуель можна вважати завершеною на користь Його Високомагічності Грегора Грейткіллс!
Грегор подивився на переможеного супротивника, що лежав на землі. Магічним чуттям, не інакше, віконт відчув погляд, обернувся і, зустрівшись поглядом зі своїм візаві, відправив ментальне послання: «Добий, ну ж бо! Якого демона вони всі тут тріщать?! Добий мене, трясця, й усе!»
– Обійдешся, Д'Альбон, – відправив відповідний посил Архімаг Землі, – ти мені не кровник. І не суперник. Непоганий маг, але, на жаль, зарозумілий ідіот, як і багато хто. Власне, як і твій покійний брат. Як бачиш, мені не було потреби якось його заманювати в пастку або довго готуватися до бою, застосовувати підлі прийоми та інше. Він просто так само, як і ти, думав, що най… на думку більшості, найповільніша і найслабша в атаці стихія не зможе мені допомогти в зіткненні з ним. До останньої хвилини він не вірив у те, що бачить. А в тебе є можливість побачити і зрозуміти. Що не варто зверхньо дивитися на Повелителів Землі.
– Ну, з урахуванням того, що я зараз валяюся на підлозі практично без кінцівок, а ти – все ще на своїх двох, гадаю, у мене не вийде дивитися на тебе зверхньо, шановний Архімаг Землі. – У цьому отруйному повідомленні, принаймні, Грегор уже зміг відчути невелику краплю поваги.
– Згоден, важко дивитися хоч на когось згори, коли на тебе зараз зверхньо навіть бродячі пси можуть подивитися. Але що там вже, допоможу тобі трохи. Вважай це моїм компліментом за те, що в тобі було трохи більше мізків, ніж у твоєму братові. Магія Землі завжди досить тісно пов'язана із зціленням. Я, звичайно, не цілитель, але без кінцівок не залишишся. Тримай.
З цим мисленим посланням одночасно Грегор відправив і досить посереднє зцілююче заклинання, проте, насичене життєвою силою Архімага Землі. А це – дуже гримучий коктейль.
Секунданти і розпорядниця відстрибнули від віконта, як від чумного, коли той задимився, загорлав ще дужче і злетів прямо з лежачого положення вертикально вгору метрів на п'ять. Щоб потім приземлитися на вже відновлені ноги і обмацати себе не роздробленими руками.
– Альтруїзм адептів Землі до всього живого, включаючи власних супротивників, мене завжди вражав… – Похитала головою Владислава Бургундська.
– Не можу сказати, що це було моє найприємніше зцілення, Ваша Високомагічність. – Видавив із себе пародію на усмішку Леон Д'Альбон.
— Хочете сказати, майстре, — почав Грегор, що повільно підійшов до колишнього супротивника, — що вам не вперше користуватися послугами цілителів після дуелей?.. Тоді змушений повідомити, що вам терміново потрібно змінити хобі. З нинішнім ви щось не вгадуєте.
Швидкість, з якою учасників дуелі, їхніх секундантів та розпорядницю накрив непроникний Купол Тиші, могла б змагатися з блискавками віконта. Після чого вибухнув гомеричний регіт. Беззмінний лектор Фріданського Університету, вкрай шанована людина і один із найбільш довгоживучих магів королівства іржав найбезсовіснішим і найгучнішим чином. Втім, через пару секунд, до нього приєдналася, дрібно хихикаючи, герцогиня Бургундська. А секундант віконта Д'Альбон, що так і залишився не представленим Грегору, відчайдушно закашляв. Проте було надто очевидно, що за покашлюванням чоловік намагається стримати регіт.
– Добре, панове… Радий, що зумів вас розвеселити! – Гнівно роздмухав ніздрі віконт. Хоча потім здувся, разом із ніздрями. – Гадаю, я сьогодні здобув дуже цінний урок. І я вмію визнавати поразки! Що ви скажете на те, щоб, наприклад, за півгодини зустрітися у віп-залі ресторану «Фортуна Імператора» та відсвяткувати закінчення дуелі без смертей?
– Правду кажучи, віконте, навіть не знаю, це якось незручно… – Почала говорити герцогиня Бургундська, але її безсовісно перервали.
– Незручно, майстрине Бургундська, створювати пожежу магією Води! А ми, Ваше сіятельство, із задоволенням приймаємо ваше запрошення! Правда ж, майстре Грейткіллс?
– Мабуть, не відмовлюся пропустити стаканчик-другий до свого відбуття на землі баронства. – Чемно посміхнувся геомант.
– Ото вже… Баронство Грейткіллс… Тут двома стаканчиками не обмежишся… – Протягнув ректор Університету, втупившись у нікуди порожнім поглядом.
– Але дозвольте, пане ректор! – Наче прокинулася від розмірковувань Владислава Бургундська. – Можна ж, зрештою, використовувати гарячі водяні пари! Наприклад, закляття Перегар Дракона!
– Які пари?.. – Не зрозумів Мудіні.
– Ну, ви казали про створення пожежі за допомогою води…
– Владислава, ріднесенька, ну куди ви зі своїм Світлом у тонкощі Води… Пробував я, про-бу-вав! Гаряча пара – це довго, нудно та безперспективно!
– Добре, а якщо закляття Їдучих Вод?
– Ну, Їдучих Вод їй подавай! – Сплеснув руками Веніціан Мудіні. – Тоді я просто розчиню все до демонової матері в радіусі кількох десятків метрів. Але жодної іскорки вогню так і не дістану. Не говорячи вже про пожежу!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Земля Не пухом. Історія одного геоманта, Сергій Бобрицький», після закриття браузера.