Читати книгу - "Мама для дочки рятівника , ліліанаа"

Я вийшла з ванної і побачила як Девід виходив зі своєї кімнати "при параді". Я підійшла до нього

 - Ти куди зібрався? Ти Картера на мене покидаєш чи що? - не одобряючи оглянула його

 - У мене виникли термінові справи, до прибуття Картера і Ейворі встигну, обіцяю - він мені подарував одну з найбільших своїх посмішок і пройшов повз мене. Я обернулася і пропалювала його спину своїм поглядом поки він не зник з мого поля зору.

Я пішла до себе і відкрила шафу обираючи одяг. Я обрала костюм з шортиків середньої довжини і кофтинки на гудзиках голубого кольору. Коли я одягнулася я попрямувала на кухню, відкривши холодильник і оглядаючи його вміст я думала, щоб приготувати. Не довго думавши, я вирішила приготувати пасту з креветками у вершковому соусі.

Я вже майже завершувала, як крізь музику почула дзвінок у двері. Я витерла руки і вимкнула музику.

Якби це був Деві, він би не тиснув на дзвінок. Тому тут ясно хто стояв за дверима, я відкрила двері і побачила Картера який тримав ляльку дівчинки у руці і говорив до доньки. Він глянув на мене і його посмішка зникла з його вуст

 - Привіт, Авенір - перший заговорив Картер

 - Принцесо, привітайся до тітоньки Авенір - вона глянула на мене своїми очима і посміхнулася

 - Привіт - я посміхнулася і відійшла, щоб вони прийшли

 - Привіт принцесо, проходьте - в будинок забігла дівчинка і повз мене пройшов Картер і я відчула аромат його парфумів, це був декадентський і пряний шкіряний аромат, який мав п'янку хватку..

Я мов застигла від його аромату, він глянув на мене

 - Куди ми можемо пройти? - запитав він мене оглядаючи мене з ніг до голови. Господи, де ж цей Девід..

 - Можете йти у вітальню, сніданок майже готовий. А Девід ось ось з'явиться. Я краще проведу вас - я попрямувала до вітальні і чула за собою кроки Картера. Ну чоловік він великий, не менше 185 см в рості і спинка у нього як дві мене, це не чоловік, а ходяча мрія кожної жінки.

Я провела їх і він сів на диван спостерігаючи як дівчинка гралася лялькою яку він тримав декілька хвилин тому.

 - Якщо щось буде потрібно, я на кухні - він кивнув не дивлячись на мене і я повернулася на кухню.

Минуло хвилин 10, а в присутності Картера в другій кімнаті це здавалося вічністю. Ось я змішала пасту з креветками у вершковому соусі і поки, що наклала в 3 тарілки і накрила на стіл. Коли все було готово, я пішла кликати своїх гостей, але застала їх як вони разом граються з ляльками, це змусило мене посміхнутися. Він і справді хороший батько.

 - Все готово, ходімо на кухню - вони глянули на мене і я зрозуміла як сильно Ейворі схожа на Картера. Він піднявся перший і подав руку дитині, вона схопила його за руку і піднялася на ніжки. Ми зайшли на кухню і сіли за стіл. Картер глянув на пасту і на мене, він хотів щось сказати, але промовчав. Ейворі почала їсти з допомогою Картера, ну справді чим я думала коли готувала пасту для дитини, я відчула як мої щоки почервоніли. Поки ми з дівчинкою їли, її батько навіть не торкнувся до страви

 - Чому ти не їсиш? - не витримала і запитала його

 - Мені прикро, але у мене алергія на морепродукти. Я впевнений, що це смачно. Але не хочу ризикувати своїм здоров'ям. - я закрила обличчя руками

 - Мені так соромно перед вами, приготувала пасту яку Ейворі не може їсти без твоєї допомоги, бо вона довга. Тебе голодним залишила, бо у тебе алергія - я відчула тепло крізь кофтинку на передпліччі і глянула на Картера. 

 - Я поїм в кафе як будемо повертатися, а Ейворі ще дитина тому я зобов'язаний їй ще допомагати. - його рука ще досі мене тримала

 - Ми як в мультику - промовила дівчинка і Картер глянув на неї

 - Поясни принцесо

 - В мультику теж за столом сидить тато, мама і дитина - Картер відпустив мене, я побачила у його очах.. біль, смуток і..і страх. Він чогось боїться? 

На вилицях Картера заграли жовна, він стиснув кулак

 - Доню, але ти ж знаєш, що ми не у мультику і нажаль у тебе немає мами  - на останніх двох словах він глянув на мене. Дівчинка випила соку і глянула на мене

 - А чому Ава не може бути мені мамою? - її очі світилася цікавістю

 - Щоб вона стала твоєю мамою, треба щоб вона покохала мене, а я її. А цього не сталося, тому вона не може бути тобі мамою - Ейворі торкнулася пальцем своєї щічки і задумалася

 - То покохайте один одного

 - Якщо це потрібно, це станеться сонечко - сказала я і Картер шоковано глянув на мене. В його очах щось запалало, не знаю як пояснити. Але вперше таке бачила..

 - Тату, я хочу піти погратися ляльками - він допоміг їй встати з стільчика і вона побігла до вітальні. Він стояв біля дверей і дивився на мене

 - Пробач за її слова, але це я не в силах контролювати. Вона мене вбиває цим, я боюсь, що я ніколи не знайду жінки яка і мене кохатиме і мою дитину любитиме - він сперся спиною до стіни, я підійшла до нього і дивлюсь в його очі

 - Пробач мені за того листа, я надавила тобі на болюче згадуючи про матір Ейворі.

 - Ти ж не знала цього - зітхнув він

 - Дізналася від Девіда коли повернулася..

 - Авенні, це вже немає ніякої різниці. Моя дитина всі свої 2 роки не знає, що таке материнська любов.. - він назвав мене так як увісні.. Господи ніі, це ж не може бути знаком. Це лише збіг обставин, а Девід дурень що залишив мене тут з ними.

 - Мені дуже шкода її, справді. Якби я ж могла щось змінити заради цієї крихітки

 - Чому тобі не байдуже на неї? - холодний тон його голосу мов шкіру знімав..

 - Вона сподобалася мені, така приємна ніжна дівчинка. Та й сам згадай, я втратила свою неіснуючу дитину. - він заправив пасмо волосся за вухо і торкнувся моєї щоки. Вона палала від його ніжного ледь відчутного дотику. Я глянула на його губи і автоматично, не розуміючи того сама облизнула свої і помітила як він посміхнувся.

 - Ти дуже гарна дівчинка, але як казала моя колишня дружина, тобі ж не потрібен чоловік з тягарем. Тому ніколи не приїжджай до мене, вбережи себе від мого тягара - я глянула йому в очі і промовчала, що казати? Я щойно взагалі голову втратила, я не знаю що відбувалося зі мною. Ми так довго стояли мовчали, поглядами наче щось давали зрозуміти один одному і ось він нарешті випалює те, чого я не хотіла чути саме зараз..