Читати книгу - "Мама для дочки рятівника , ліліанаа"

Я стояла перед дзеркалом у ванній з тестом на вагітність у руках, який показував другу ледь помітну смужку. Ні, я завжди любила і хотіла дітей, я не могла знайти правильних емоцій, я не плакала, не сміялася, просто дивилася на тест і не знала як повідомити про це Тарло. Його реакції я навіть приблизної не могла знати, за три роки стосунків ми жодного разу не говорили про вагітність, та яка тут вагітність, якщо він навіть не хотів домашніх тваринок..

З хвилини на хвилину повинен повернутися Тарло, я вийшла з ванної і пішла у нашу кімнату. Я поклала тест у свою приліжкову тумбу і пішла у вітальню чекати його, вирішивши, ще нічого не казати.

Через 15 хвилин очікувань, я почула як відкриваються вхідні двері. Я підхопилася і підійшла до них, Тарло знімав свій верхній одяг. Він обійняв мене та поцілував в губи

 - привіт Авенір - посміхнувся він

 - привіт, я розігрію тобі поїсти - ми пройшли на кухню

 - добре, а я поки прийму душ - він вийшов з кухні, а я стала розігрівати їжу

Через двадцять хвилин я чую як Тарло кричить моє ім'я, я зриваюсь і біжу на його крик. Він був у нашій кімнаті біля тієї тумби де був клятий тест. Тарло був дуже злий, я й гадки не маю, що його так розізлило, я підійшла до нього і торкнулася оголених грудей які здіймалися від вдиху повітря та опускалися від видиху.

 - Що сталося? Ще двадцять хвилин тому ти був спокійний - я дивлюсь у потемнілі очі від злоби

 - Це що таке, Авенір? - грубо запитав він і показав мені тест..я зробила крок назад

 - І давно ти дозволяєш собі лазити в моїх речах? - тихо спитала я, не дивлячись на нього

 - У мене боліла голова, а у твоїй тумбі завжди були таблетки, але замість них я знайшов це! - прокричав він

 - Чого ти злишся? Це навпаки щастя, у нас буде малюк - я підняла на нього погляд, а його ніздрі ще більше роздувалися від агресії, він підійшов до мене впритул і взяв за шию тиснувши на неї

 - Не хочу я цієї дитини, завтра позбудешся її! - моєму страху не було меж, він вперше підняв на мене руку..

 - І не думай, я не вб'ю цієї дитини - відповіла йому я і тут же відчула ляпас на своїй щоці, від неочікуваності я впала на підлогу

 - ТИ ЗРОБИШ АБОРТ ІНАКШЕ Я ВБ'Ю ТЕБЕ!! - прокричав він мені в лице. 

Мені пощастило, що він не тримав мене. Я відпихнула його ногою, швидко піднялася, побігла швидко взулася і одягла якусь свою куртку і вибігла з дому.

Я бігла куди бачила, оглядалася назад чи не побіг він за мною.

Я зупинилася, щоб перевести дух, але помітила, наче хтось біг, я знову побігла. Я оглянулася назад і не помітила як вибігла на дорогу, переді мною гучно зупинилася машина, з неї вийшов молодий чоловік і щось кричав до мене

 - Ти геть сліпа? Не бачиш куди біжиш? - він підійшов до мене і я глянула на нього

 - допоможи мені, будь ласка.. - це все, що я змогла йому сказати. Потім я відчула як мої ноги мене підводять і я падаю, але він встигає мене спіймати. Далі все було як тумані, я відчувала як він саджає мене в машину і щось бурмоче собі під ніс, але очі відкрити не було сил..

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК

Мені тільки не вистачало проблем з цієї дівчиною, спочатку під машину кидається, потім про допомогу просить. Зараз взагалі без тями добре, що до лікарні не так далеко.

Коли ми були в лікарні і її забрали на огляд, згодом до мене підійшов лікар який її оглянув

 - Хто ви для пацієнтки? - запитав він, знімаючи окуляри

 - Ніхто, випадково зустрів її, а коли побачив, що їй погано відвіз в лікарню. А що з нею? - трохи змінив хід історії для цього чоловіка 

 - Взагалі я не можу розголошувати інформацію про стан пацієнтів незнайомим, але якщо ви її врятували, то коротко скажу, нічого серйозного. Сильно хвилювалася і чогось злякалася добряче, ось і результат такому.

 - Я можу з нею залишитися? Зв'язатися з родичами не вийде, у неї не було телефону. Може до ранку хтось відгукнеться про зникнення дівчини.

 - Ну в такому випадку можете залишитися.

 - А до неї можна?

 - Вона ще без свідомості, але якщо так хочете то не надовго. - я кивнув і він пішов по коридору ймовірно в свій кабінет, а я в палату незнайомки. Я підійшов до неї і глянув на її обличчя, наче десь бачив, або ж здалося..

 - Рятуючи тебе я не зміг потрапити додому до своєї дівчинки - тихо промовив я і відійшов до вікна писавши мамі повідомлення 

 - Мамо, я зараз в лікарні. Одну дівчину треба було рятувати, з її родичів немає тут нікого, тому залишусь з нею до ранку. Ейворі знову на тобі, мені дуже прикро, що я її на тебе скидаю, але по іншому ніяк.. - відповідь отримав відразу

 - Все добре, Картере. Ти ж знаєш як я люблю її, тому ніяких проблем, чекаємо тебе вранці - я легко посміхнувся її повідомленю і вимкнув телефон дивлячись на дівчину.