read-books.club » Фантастика » Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік 📚 - Українською

Читати книгу - "Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік"

199
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чи мріють андроїди про електричних овець?" автора Філіп Кіндред Дік. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 8 9 10 ... 61
Перейти на сторінку:
слушності моїх слів.

«Боже,— подумав Рік.— Вони нізащо не поступляться». Але все ж таки знічев’я видобув із кишені куртки зігнутий удвоє каталог «Сідні», погортав його, поки не знайшов «Страус», «самці-самки», «старі-молоді», «хворі-здорові», «нові-вживані» і почав проглядати ціни.

— Новий, самець, молодий, здоровий, — провадив своє продавець. — Тридцять тисяч доларів. — Він також розгорнув свій каталог «Сідні». — Тож ви бачите, що ціна зі знижкою на тисячу доларів. Отже, ваш перший внесок становитиме...

— Я ще подумаю, — сказав Рік. — Я передзвоню, — і вже збирався покласти слухавку.

— А як вас звати, сер? — запитав стривожено продавець.

— Френк Меррівелл, — відповів Рік.

— Ще, будь ласка, скажіть свою адресу, містере Меррівелл? На випадок, якщо мене не буде в магазині, коли ви зателефонуєте.

Він вигадав якусь адресу й поклав слухавку відеофону на важіль. «Круглу суму вони правлять», — подумав він. Але люди все одно купують; видно, мають гроші. Підійнявши знову слухавку, він різко сказав:

— З’єднайте мене із зовнішньою телефонною лінією, міс Марстен. І не підслуховуйте; розмова конфіденційна, — він сердито зиркнув на неї.

— Так, сер, — проказала міс Марстен. — Уже можете набирати номер, — вона вийшла з мережі, а він залишився наодинці із зовнішнім світом.

По пам’яті набрав номер магазину, що продавав підробних тварин, де він і придбав оту ерзац-вівцю. На екрані з’явився чоловік, одягнений у біле, наче ветеринар.

— Доктор Макрі, — промовив чоловік.

— Це Декард вам телефонує. Скільки у вас коштує електричний страус?

— Як для вас, то навіть менше, ніж вісімсот доларів. І за який час ви хотіли б отримати страуса? Нам треба буде його ще складати; у нас рідко замовляють страусів...

— Гаразд, про це згодом, — перебив Рік і поглянув на годинник — доходило пів на десяту. — Усе, до побачення.

Він швидко поклав слухавку, підвівся і за мить уже стояв біля дверей кабінету інспектора Браєнта. Пройшов повз дівчину з приймальні — привабливу, з довгою до пояса косою блискучого волосся, а тоді повз Браєнтову секретарку — отого доісторичного монстра з юрського періоду, холодну та лукаву, немов якась архаїчна примара при вході до замогильного світу. Ніхто з жінок до нього не обізвався так само, як і він до них. Відчинивши внутрішні двері, він кивнув своєму начальникові, який саме розмовляв телефоном; усівшись, Рік вийняв принесену із собою специфікацію «Нексус-6» і заходився її переглядати, поки інспектор Браєнт з кимось спілкувався.

Рік почувався пригніченим. Але якщо подумати логічно, то з огляду на несподіване сходження зі сцени Дейва, він мав би щонайменше бути обережно-оптимістичним.

Розділ 4

«Мабуть, переживаю, — здогадувався Рік Декард, — щоб зі мною не сталося того самого, що з Дейвом. Анді, що зумів продірявити його лазером, з таким же успіхом продірявить і мене. Але, здається, справа в чомусь іншому».

— О, ти навіть захопив із собою оту недолугу специфікацію нової розробки мозку, — промовив інспектор Браєнт, поклавши слухавку відеофону.

— Так, до мене вже дійшли деякі чутки, — відповів Рік. — І скільки маємо тих анді? Про що дізнався Дейв?

— Поки що — вісім, — проговорив Браєнт, глянувши на дошку-планшет. — Перших двох Дейв уже встиг уколошкати.

— А решта шестеро тут у нас, у Північній Каліфорнії?

— Наскільки нам відомо. Дейв каже, що в нас. Я саме з ним і говорив відеофоном. Маю його записи; знайшов у його столі. Він каже, що це вся інформація, яку йому вдалося роздобути, — Браєнт постукав пальцем по купі аркушів паперу. Але поки що інспектор начебто і не збирався передавати Ріку записи; з якихось міркувань він сам їх гортав, насупившись і облизуючи губи.

— Наразі в мене жодного невідкладного завдання, — проявив ініціативу Рік. — Готовий узяти на себе анді Дейва.

— При перевірці підозрюваних Дейв використовував модифіковану шкалу Войґта-Кампфа, — провадив замислено Браєнт. — Ти ж розумієш, принаймні маєш розуміти, що вона не розроблена конкретно для цього нового типу мозку. Для цього типу мозку немає тесту; три роки тому шкалу Войґта удосконалив Кампф, і це все, що ми маємо, — він зробив паузу, розмірковуючи. — Дейв каже, що шкала точна. Можливо, що й так. Але я хочу, щоб до того, як ти візьмеш на себе отих шістьох... — він знову постукав пальцем по купі аркушів паперу. — Словом, тобі треба полетіти до Сієтла і переговорити з людьми з «Корпорації Роузен». Попроси їх надати тобі для тестування зразок нового мозку «Нексус-6».

— А тоді перевірити його за шкалою Войґта-Кампфа, — сказав Рік.

— Це тільки здається, що так просто, — промовив Браєнт більше сам до себе, ніж Рікові.

— Прошу?

— Думаю, поки ти летітимеш, я поговорю з керівництвом «Корпорації Роузен»,— він зиркнув мовчки на Ріка. Важко зітхнув і взявся було обгризати ніготь, але за мить уже знав, що має сказати. — Хочу поговорити з ними про можливість залучення до тестування кількох людей разом із їхніми андроїдами. Але ти цього не знатимеш. Це буде моє рішення, узгоджене з виробником. Сподіваюся залагодити справу ще до твого прибуття, — він тицьнув пальцем у Ріка, а його обличчя набрало суворого виразу.— Тобі вперше доведеться виступити в ролі старшого мисливця за головами. Дейв дуже багато знає; за спиною — багаторічний досвід.

— У мене також, — сказав Рік напружено.

— Раніше ти отримував завдання від Дейва; завжди він вирішував, що передати тобі, а що залишити для себе. Тепер ти маєш усіх шістьох, з якими він хотів упоратися сам, без твоєї допомоги, але один із них виявився спритнішим за Дейва. І його, — Браєнт повернув до Ріка аркуш паперу, щоб він міг бачити, — звати Макс Полоков. — Принаймні так він себе називає. Зрозуміло, якщо тільки Дейв не помиляється. Усе ґрунтується на припущеннях. А от модифіковану шкалу Войґта-Кампфа він застосовував тільки щодо перших трьох: до тих двох, з якими Дейв уже покінчив, а також щодо Полокова. Він саме проводив тестування; тоді Полоков і пропалив Дейва лазером наскрізь.

— Що й доводить правоту Дейва, — відказав Рік. — В іншому разі навіщо було б йому застосовувати лазер; він не мав би жодного мотиву.

— Отже, зараз ти летиш до Сієтла, — підсумував Браєнт. — Ні про що їм не повідомляй заздалегідь; я візьму це на себе. Але

1 ... 8 9 10 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік» жанру - Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік"