Читати книгу - "Вождь червоношкірих (Збірник)"

Веб стояв на протилежному кінці веранди, віддаючи накази управителям різних таборів і стійбищ, які заїхали на ранчо по інструкції.

— Доброго ранку! — відразу перейшов до справи Бад. — Череду, яку сьогодні поженуть до міста, продати Барберу, як завжди?

Відповідь на такі запитання була прерогативою королеви. Її вправні пальчики тримали всі ниточки ділових справ — продаж, купівлю, операції з банківськими рахунками, — в той час як усе, пов'язане безпосередньо з худобою, було у віданні Веба. За життя Короля МакАлістера Санта виконувала роль секретарки і помічниці; зараз вона мудро і з вигодою продовжила батькову справу. Але того ранку, ще вона не встигла відповісти, вирішив озватися принц-консорт:

— Відвезеш череду до загонів Циммермана і Несбіта. З Циммерманом я про все домовився.

Бад хутко розвернувся на високих підборах.

— Стій! — швидко вигукнула Санта, з подивом зупинивши на чоловікові погляд непроникних сірих очей.

— Ну, і що ти хочеш цим сказати, Вебе? — тоненька зморшка з'явилася на її чолі. — Я не веду справи з Циммерманом і Несбітом. Уже п'ять років Барбер отримує всіх корів і бичків із нашого ранчо.

Я не збираюсь розривати з ним угоду… — Королева обернулася до Бада Тернера. — Худоба вирушає до Барбера, — твердо підсумувала жінка.

Бад зосередився на спогляданні глечика з водою, переступив із ноги на ногу і пожував мескітовий листочок.

— Я хочу, щоб ця череда опинилася у Циммермана і Несбіта, — повторив Веб, і його блакитні очі взялися кригою.

— Дурниці, — Санті потроху уривався терпець. — Тобі слід вирушати, Баде, якщо думаєш дістатися водопою Маленький В'яз до обіду. Скажеш Барберу, що наступну партію вибракуваної нагульної худоби ми відішлемо йому за місяць.

Бад крадькома скосив оком у бік Веба. Останній сприйняв вибачення за вияв співчуття.

— Ти відправиш череду… — сказав він похмуро.

— Барберові, — обірвала Санта чоловіка на півслові. — Питання вирішене. Ти хотів щось запитати, Баде?

— Ні, пані! — відповів Бад, але не пішов відразу. За час його зволікання корова не раз могла махнути хвостом; ось що значить чоловіча солідарність — навіть філістимляни, певно, добряче поміркували, перш ніж знешкодити Самсона руками Даліли.

— Ти чув наказ господині! — вигукнув Веб, не приховуючи злої іронії. З цими словами він скинув капелюха і вклонився дружині так низько, що головний убір черкнув підлогу.

— Вебе, — у голосі Санти пролунав докір, — тобі самому твоя поведінка не здається дурнуватою?

— А що ви хотіли від придворного блазня, ваша величносте? — у навмисне повільно вимовлених словах Веба читався підтекст. — Чого ви хочете від мене? Давайте я поясню. Я був мужчиною до того, як одружився з королевою товару. А хто я тепер? Посміховисько для всієї околиці?! Я хочу знову стати мужчиною!

Санта уважно подивилася на чоловіка.

— Вебе, не дурій, — сказала вона спокійно. — Я ніколи тебе не зневажала. Хіба я хоч раз давала тобі поради у справах, пов'язаних із худобою? А ділове життя нашого ранчо я знаю краще за тебе. Мене навчив цьому тато. Будь розумником.

— Володіння королев і королів не влаштовують мене, якщо я маю виконувати чорну роботу. Я бабраюся з худобою, а ти носиш корону. Гаразд. Я ліпше буду лорд-канцлером стійбища, ніж десятим королівським підлизою. Ранчо належить тобі; Барбер отримає корів.

Кінь Веба стояв у стійлі. Чоловік зайшов у будинок і виніс звідти в'язку ковдр, які брав лише у далеку дорогу, а ще дощовик і найдовше ласо з плетеної сиром'ятної шкіри, після чого почав повагом прилаштовувати своє добро до сідла. Трохи зблідла Санта стояла поруч.

Веб хитнувся в сідлі. На його суворому, чисто виголеному обличчі не відбилося жодної емоції, якщо не рахувати впертого блиску в очах.

— Біля водопою Ондо на річці Фріо є череда корів і телят, яку треба відігнати подалі від лісу. Вовки зарізали трьох телят. Накажи Симсу про це подбати.

Санта поклала руку на вуздечку і подивилася Вебові просто у вічі.

— Ти мене кидаєш, Вебе? — тихо запитала жінка.

— Я хочу знову стати чоловіком.

— Що ж, бажаю тобі успіху в такій похвальній справі! — холодно відповіла Санта і пішла до хати.

Веб Їгер поїхав якнайдалі на південний схід. Коли він доїхав до того місця, де на обрії небо зустрічається з землею, то продовжив шлях у безмежній блакиті неба. Тим часом дні, очолені неділями, об'єднувалися в загони тижнів; місяць збирав із тижнів команду, яка щільно змикала ряди із войовничим криком «Час летить!»; місяці марширували вперед на просторих плацах років, а Веб Їгер не повертався до володінь своєї королеви.

Одного дня якийсь там вівчар Бартоломео з низов'я Ріо-Гранде спішився перед ранчо Нопаліто, беззахисний перед нападом голоду. За якийсь час він уже сидів за обіднім столом у гостинному королівстві. Мова лилася з нього, наче вода з дірявого глечика, він був ніби земля, що зазнала удару Ааронової палиці, — ось вам добрий пастух, який отримав шанс виговоритися перед вдячнішою аудиторією, ніж та, в якої віддаль між вухами густо поросла вовною.

— Місіс Їгер, — белькотів старий, — в околицях Ідальго, на ранчо Секо, я зустрів чоловіка з тим самим прізвищем, що й у вас, — Веба Їгера. Його саме найняли управителем. Якщо в двох словах, то він високий і світлочубий. Може, це якийсь ваш родич, що ви на це скажете?

— Веб — мій чоловік, — радо повідомила Санта. — Господарям ранчо Секо пощастило. Містер Їгер — один із найкращих скотарів на Заході.

Зникнення принца-консорта навряд чи здатне зруйнувати королівство. Королева Санта призначила управителем на ранчо достойного хлопця на ім'я Ремзі, котрий належав до відданих васалів її батька. І мало що тривожило