read-books.club » Фантастика » Вкласти душу 📚 - Українською

Читати книгу - "Вкласти душу"

159
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вкласти душу" автора Генрі Лайон Олді. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 8 9 10 ... 13
Перейти на сторінку:
паршивець, тварюку цю випустив! А зараз ще й пасеш її! Через тебе весь острів без риби, половина сіток порвана, одні збитки…

Чорноока Емі щось хотіла сказати, але Флаксман виразно зиркнув на дівчину, і вона стрималася.

Тільки губу закусила.

— А хлопець вислухав мовчки, — вів далі Малий, — покосився на Х’ю, як тоді, з човна, щоки торкнувся, та й каже: «Раджу вам, містере Мак-Еванс, не виходити завтра в море. І тим паче — не полювати на акул.» Х’ю аж зблід, я-а-к вріже сучому сину — потім плюнув, обернувся і додому пішов. А наступного ж дня біда з братаном і трапилася…

* * *

Пориви вітру гнали свинцеві хвилі геть від острова, сіра пелена наглухо затягнула небо; дощ не квапився йти, але набряклі хмари могли вибухнути ним будь-якої миті.

Ялик Дурня-Пола стояв на тому ж місці, що і попередні два дні, і коли «Красунчик Фреді» проходив повз нього, Х’юго крізь зуби побажав хлопчиську благополучно перевернутися і чимближче познайомитися зі своєю шльондрою-акулою.

Позаду з горловини бухти виходив баркас Неда Хокінса — вітер увесь час змінював напрям і то доносив до вух торохтіння старого двигуна, то відносив звук геть. Здається, сьогодні тільки Мак-Еванси й відчайдушний Хокінс зважилися вийти в море.

Не рахуючи пришелепкуватого сина Гирявого Абрахама.

Що їм до тої погоди — ходили й у гіршу. Але хмара гнітючих непевних передчуттів висіла над Стрім-Айлендом, примусивши більшість рибаків залишитися вдома. До того ж, вночі над островом хвилями розкочувався скорботний ритм барабана Старого Лайка, голосніше, ніж зазвичай, і в снах стрім-айлендців коливалася синьо-зелена рівнина, поросла трикутними зубами.

Сни, ясна річ, то таке, а все ж на душі неспокійно…

Брати Мак-Еванси і Нед Хокінс вважали, що передчуття вигадали педики і старі, що з глузду з’їхали. Що ж до хлопчиська… хто його знає, що у поганця між вухами!

Ламберт стояв біля штурвалу, упевнено тримаючи курс, а Х’юго тим часом діловито закидав гачки. Не встиг він вивалити у воду відро приманки, як один із повідців сіпнувся, натягся, волосінь заходила з одного боку на інший, і Х’юго задоволено потер руки, запускаючи лебідку.

— Є одна! — крикнув брату. — З почином, Ягнятко!

Це була досить крупна мако. «Футів десять буде,» — оцінив на око Ламберт. Акула відчайдушно пручалася, але довго чинити опір лебідці вона не могла, і незабаром, конвульсивно здригнувшись, впала на палубу «Красунчика Фреді», від чого та аж загула.

Х’юго не став витрачати патрони: стачило кількох ударів калаталом по голові. Тварюка ще кілька разів сіпнулася і затихла. Малий Лемб заглушив двигуна, після чого спустився на палубу допомогати брату.

Якби в цей час на палубі опинився такий собі доктор іхтіології Александер Флаксман — він, звичайно, не забув би відзначити, що подібну мако, хіба трохи меншу, на спінінга спіймав на Багамах містер Ернест Хемінгуей; спіймав якраз того року, коли настирливий падре Лапланте мав честь спостерігати на Вату-вара обряд ініціації членів явуси На-ро-ясо.

Але на жаль, на палубі, окрім братів Мак-Евансів, нікого не було, і такі захопливі подробиці пройшли повз них.

Великий ніж вислизнув із піхов на поясі, гостро наточене лезо з хрускотом увійшло до світлого черева риби — зазвичай норовиста мако не подавала ознак життя. Х’юго вправно витягнув акулячу печінку, кинув скривавлений орган у відро і знову нахилився над тушею, щоб відрізати плавники, так високо поціновувані китайцями.

Жеруть, азіати, погань всяку…

І тут трапилося несподіване. «Мертва» акула плавно вигнулася, страшні щелепи справді МЕРТВОЮ хваткою вчепилися у гомілку Х’юго Мак-Еванса, і не встиг Ламберт схаменутися і кинутися братові на допомогу, як проклята тварюка пружиною злетіла в повітря і вивалилася за борт, прихопивши і чоловіка, який ледве встиг скрикнути.

Випатрана мако зі своєю жертвою майже відразу зникла у темній глибині, а приголомшений Ламберт стояв, не в змозі зрушитись з місця, і лише тупо дивився, як серед пінистих бурунів нуртує бура пляма…

«Раджу вам, містере Мак-Еванс, не виходити завтра в море. І тим паче — не полювати на акул,» — луною озвалися в голові Малого Лемба слова клятого хлопчиська.

* * *

Доктор Флаксман задумливо поплямкав губами і допив захололу каву.

— Буває, — кивнув коротун. — У анналах КДА зареєстровано випадок, коли випатрана піщана акула прямо на палубі відкусила руку рибалці, що білував її. І ще один, коли вирізавши в акули нутрощі і печінку, нажививши їх на гачок і зіпхнувши рибу за борт, рибалка із Піндімара (це в Австралії) зловив на своєрідну наживку… ту ж саму акулу!

— Вам видніше, док. Тільки на цьому справа не скінчилася, — Ламберт насилу підняв обважнілу від випитого джину голову і обвів слухачів каламутним риб’ячим поглядом. — Бо Нед зі свого баркаса бачив все, що сталося з Х’ю, і просто озвірів. Він витягнув на палубу ящик динаміту, став підпалювати гноти і кидати шашки у воду. Третя або четверта вибухнула дуже близько від його баркаса, і Неда викинуло за борт. Більше я його не бачив. І ніхто не бачив.

— А третім був сам Пол, — гнітючу тишу, яка запанувала у барі, розбив капрал Джейкобс. — Тільки якщо з Х’юго і Недом усе більш-менш ясно, то з хлопцем справа темна. Акули акулами, а… Гаразд, я вам обіцяв, док. Тепер моя черга. Того дня мені випало вечірнє чергування…

* * *

Ялик, що тихо погойдувався на передзахідних брижах і поволі дрейфував геть від острова, капрал помітив ще здалека. Крикнувши керманичу, щоб той змінив курс, Джейкобс з недобрим передчуттям узявся за бінокль.

Спочатку капралу здалося, що ялик порожній, але незабаром, навівши різкість, він побачив, що на кормі хтось лежить. «Мабуть, хлопець просто заснув, а наш мотор його розбудив,» — Джейкобс хотів було зітхнути з полегшенням, але придивився уважніше і скрипнув зубами. Ялик на очах заповнювався водою, просідаючи все глибше, і вода мала червонавий відтінок.

Така вода віщує натовп скорботних

1 ... 8 9 10 ... 13
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вкласти душу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вкласти душу"