Читати книгу - "Долина богів. Історії з Кремнієвої долини"

років, але коли заговорив, його глибокий голос і британський акцент створювали враження, ніби Прауду п’ятдесят. Його презентація була пізніше. Він переїхав до Пало-Альто ще перед зарахуванням на програму. Джеймс, який займався програмуванням, не виходячи зі своєї спальні більшу частину навчання у школі, повідомив батькам, що не хоче йти до коледжу задовго до того, як з’явився варіант зі стипендіальною програмою Тіля. Прауд любив ходити на музичні концерти, та не міг знайти жодного вебсайту, де зазначали б усі шоу, які він хотів відвідати. Тож його ідеєю було створення GigLocator, що об’єднає всі велики й малі шоу на єдиному застосунку.

Після презентацій стипендіати та їхні батьки рушили до Тілевого великого будинку, що виходив на морську бухту в районі Маріна в Сан-Франциско. Інвестори, які сподівалися стати наставниками Бернема, оточили юного фіналіста. Він розкошував увагою і пітчив ідею одному венчурному капіталісту за другим з апломбом досвідченого актора на червоному килимі. Чимало з присутніх уже інвестували у приватну ракетну компанію SpaceX, дітище Ілона Маска, тому хотіли дізнатися, чи теорія Бернема насправді спрацює. Барні Пелл — засновник Powerset, а згодом співзасновник і віце-президент Moon Express — засипав підлітка запитаннями. Хоча Джон жваво включився в розмову, він, як і чимало вже успішних підприємців на цьому заході, сам не ставив багато запитань про інших. Це було його шоу, і він був щасливий перебувати в центрі уваги.

«Ви маєте астероїд, який посилаєте на орбіту, так? — пояснював він уважній групі. — Ви мусите бути пильним, посилаючи його на орбіту».

«Як ти збираєшся послати його на орбіту?» — запитав батько Лори Демінґ Джон.

«Ну, я маю послати його на ту орбіту, на яку хочу», — відповів він.

«Але досі не відповів на запитання, — сказав містер Демінґ. — Коли це насправді може відбутися?»

«Коли світ не готовий до вашої ідеї, існує легке рішення, — сказав Бернем. — Заждіть». Цю відповідь він уже давав, і вона водночас комічна та обережна. Він самовдоволено всміхнувся їм, позаяк вони не мають відповіді або кращої ідеї.

Сивочолий наставник, що стояв поруч, запитав Джона, що той думає про SpaceX. «Я чув, що Ілон Маск проти буріння астероїдів, — сказав чоловік. — Чув, він ігнорує питання астероїдів і зосереджується на висадці на Місяць».

«Я не знаю, чого б Ілону Маску бути проти астероїдів, — відповів Бернем. — Адже їхня місія — потрапити на Марс, а для того, щоби потрапити на Марс, потрібні астероїди». Ніхто не сперечався з ним. Він знав так багато езотеричних фраз про космос, і загальновідомими фактами їх неможливо було спростувати.

«Повірте, це буде щось на кшталт золотої лихоманки, — захопливо нахвалював Бернем ідею буріння астероїдів заради цінних металів. — Існує астероїд під назвою Ерос, — пояснював він товариству довкола. — Золото та платина варті щонайменше сотні мільярдів доларів. Це як ракетне паливо».

«Буріння астероїдів не лише відкриє космос, а буде ще й прибутковим», — вів далі Бернем, мовби було не­зрозуміло, що ніхто досі ніколи не думав про це. Яки­мось чином пафосні заяви 18-річного підлітка здавалися привабливими. Було в ньому щось, що підштовхувало його підтримувати. Дивлячись в його осяйні блакитні очі, спостерігаючи енергійну експресію та постійну усмішку і слухаючи, як добре він розуміється на матеріалі, можна було б уявити, як одного дня ви читаєте його ім’я на перших шпальтах газет і думаєте: «Я знав його ще молодим».

Компанія на мільярд доларів, що «змінить світ», була в Кремнієвій долині версією уоллстритівської «цифри» — цифри, яку банкіри кидали в розмовах про те, скільки грошей планують заробити. Однак тут така пристрасть була шляхетним прагненням. Ідея створення чогось, що завоює індустрію або вплине на майбутнє, була чимось, що гості в тій кімнаті вже зробили, наприклад Люк Носек, який допоміг у заснуванні PayPal, або Шон Паркер, який заснував Napster. Їм було легко говорити про вплив на майбутнє в буквальному сенсі слова.

Зрештою, коли Тіль проголосив у 1998 році: «Я збираюся створити віртуальні гроші», тобто PayPal, йому це вдалося. Заява в цих стінах, що ви зупините старіння або займетеся бурінням астероїдів, давала зелену вулицю. Фіналісти — усі розумні над свої роки і маніакально зосереджені на проектах — несамовито вірили у свої ідеї. Спитай хай кого з них про обід або вечерю, і, як у випадку з Тілем, відповідь буде односкладовою, та якщо запитати їх про те, яку компанію вони сподіваються заснувати, почнеться монолог. Залежно від слухача промова оберталася або чотиригодинною дискусією і, можливо, новим стартапом, або пошуками найближчого виходу.

Через кілька тижнів Бернем і його батьки їхали до Нью-Йорка. Вони збиралися на обід в Aureole — величезний тризірковий ресторан, що здебільшого був нагадуванням про чистоплюйську розкіш Східного узбережжя, великою мірою підупалу через фінансову кризу.

Бернем щойно довідався, що здобув стипендію, і був збуджений. Обід влаштували для стипендіатів з цього регіону, обраних, але ще не прийнятих. Це була кампанія Фундації Тіля із заспокоєння їхніх батьків.

Якраз перед полуднем бадьорої весняної суботи завсідники ресторану Aureole із подивом побачили зграйку підлітків, що заповнили окрему кімнату за стійкою адміністратора. Це був порожній, офіційний простір, з вигляду як бенкетна зала, де завершувалися оборудки й святкували підвищення по службі. Фундація Тіля організувала для переможців та їхніх батьків зустріч за обідом, коли вони вирішили, чи приймати пропозиції. Тепер, після перемоги дітей у конкурсі, деякі батьки непокоїлися щодо їхнього переїзду на Західне узбережжя, заснування компаній і пошук житла.

Фундація Тіля не могла їх поселити, але взялася щотижня забезпечувати суспільно-культурні заходи, обіди та лекції, а також допомогу з фінансовою логістикою. Співголова Фундації Тіля та директор-розпорядник Clarium Capital Джеймс О’Нілл разом зі своєю командою взявся організовувати ознайомчі курси та семінари.

Високий і худорлявий чоловік трохи за тридцять, О’Нілл мав стиль вченого-ґіка, характерною особливістю якого були ексцентричні краватки-метелики, поверх двох сорочок з комірцями. На вечірки він часто вдягав червоний штруксовий піджак. Того дня він представився і сказав, що він і його тодішня дружина живуть в окрузі Марін із трьома дітьми, яких навчають вдома.

Батьки Джона Бернема — Стівен і Крися Бернем — схвалили цю ідею, сказавши, що їхній син більше навчався поза школою,