Читати книгу - "Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття"

Л.Д.Дмитрієв вважає, що тут автор пам’ятки мав на увазі під “Мстиславичами” синів Мстислава Ізяславича – Романа, Всеволода і Святослава.[88] Проте на той час Святослав і Володимир вже померли, тому не можливо сказати кого, крім Романа і Всеволода, мав на увазі автор “Слова”. Виникає ще додаткова складність, оскільки в попередньому тексті вже згадувався князь Роман (цей фрагмент взято як епіграф до нашої книги!). Що стосується Інгваря та Всеволода, то тут більш-менш все ясно, оскільки в пам’ятці, незаперечно, йде мова про двоюрідних братів Романа Інгваря та Всеволода Ярославичів.

О.М.Рапов вважає Святослава молодшим братом Романа.[89] Проте текст літописних повідомлень під 1173 р., де вперше згадується цей князь,[90] свідчить, що він вже тоді відносно самостійно володарював у своєму уділі, отже досяг тоді вже достатньо зрілого віку. Цього не можна у такій мірі сказати про Романа стосовно цього ж часу.

Ми вже відзначали, що шлюб Агнеси та Мстислава можна орієнтовно датувати 1152/53 р., а дату народження Романа, ясна річ, після цього часу, вірогідно 1153/54 р. На момент приїзду до Переяславля польській княжні вже виконалося 14–15 років. Про вік князя Романа додаткову інформацію дає новгородський літопис, в якому розповідається про його перебування князем-посадником у Новгороді. Висвітлюючи події 6677 р. (лютий 1170 р.[91]), вказане джерело відзначає, що “князь Роман… еще бо тогда детеск”.[92]

Ясна річ, що прихильна до Романа літописна традиція применшувала вік князя, щоб відтінити його успіхи в північному місті. Згадаймо, що при описі Калкської битви (1223 р.) так само давньоруським книжником було охарактеризовано двадцятидвохрічного (!) сина Романа Данила.[93] Проте з контексту відомостей про перебування у Новгороді молодого князя випливає, що Роман там був далеко не у повній мірі виразником князівської волі, хоча форма “детеск” взагалі використовувалася для дітей до моменту ініціації, тобто до 12–13 років.

Ясно, що Роману вже тоді у 1170 р. було десь близько сімнадцяти років. Про такий вік Романа свідчить і та обставина, що майже разом з ним князями на Волині стали його молодші за віком брати. Більш того, молодший його брат Володимир помер у 1170 р., будучи князем у Бересті. Він, вірогідно, на момент смерті вже досяг чотирнадцяти–п’ятнадцяти років. Отже, все це дає підстави зробити цілком вірогідний висновок, що Роман народився у південноруському місті Переяславлі біля 1153 р.

Стан джерел не дає підстав для згоди з думкою Н.І.Щавелевої, що Володимир берестейський був самим молодшим з синів Мстислава та Агнеси. Скоріше за все наймолодшим в князівській родині був Всеволод. Якщо Володимир народився близько 1155 р., що витікає з факту його смерті в 1170 р., і того, що він певний час був хоча б номінально князем у Бересті, то дата народження Всеволода припадає логічно на більш пізній час. Можливо, на 1157 або 1158 рр.

Для розуміння обставин життя Романа Мстиславича дуже цікавим є розгляд, хоча б загальних рисах, питання про час, коли народився князь. В сусідній Польщі відбувалася жорстка боротьба між дядьками Романа Владиславом, який на цей час втратив престол і знайшов притулок при дворі германського імператора Конрада III, та Болеславом Кучерявим і Мешком. Зазначимо, що всі спроби Конрада, а з 1152 р. його спадкоємця Фрідріха I Барбароси підкорити Польщу закінчилися невдачею, хоча в 1157 р., після походу Фрідріха, Болеслав був вимушений погодитися на серйозні поступки новому германському монархові.

Головними подіями в міжнародному житті тогочасного європейського світу були хрестові походи. Ми вище вже згадували про спільну військову акцію в рамках другого хрестового походу польських та руських дружин проти прусів. Певний час безпосередньо в Палестині воював польський князь Генріх сандомирський, брат згаданих вище Болеслава та Мешка. Сам другий хрестовий похід (1147–1149 рр.), в якому вперше прийняли участь західноєвропейські монархи: французький король Людовик VII та згаданий вище германський імператор Конрад III, закінчився для хрестоносців повним фіаско.

Крім невдач на Сході (мусульманський володар Нур ед-Дін захопив у полон 6 тис. французів та німців, які згодом отримали волю завдяки втручанню візантійського імператора Мануіла Комніна), внаслідок цієї війни серйозної втрати у себе на батьківщині зазнав французький монарх, бо після подорожі в Палестину його дружина Елеонора Аквітанська в 1152 р. розлучилася з Людовиком, а згодом вийшла заміж за його суперника могутнього французького володаря Генріха, якому належали Нормандія, Анжу, Турені та Мена. Таким чином, той став самим могутнім феодалом Франції. В червні 1153 р. Генріх висадився в Англії і незабаром після смерті короля Стефана двадцятиоднорічний Генріх став володарем англійської корони (1154 р.). В Англії в цей час припинилася тривала громадянська війна, а місцеві феодали на чолі з новим королем Генріхом II “Плантагенетом” невдовзі розпочали експансію з метою підкорення Ірландії.

Крім Сходу та Прибалтики, релігійні війни точилися на Піренейському півострові, на півночі якого в середині XII ст. поступово зміцнювалися християнські держави. Приблизно за шість років до народження Романа в 1147 р. хрестоносці з Англії, Шотландії, Фландрії та Фрісландії – учасники другого хрестового походу – по дорозі в “святу землю” допомогли християнам на Піренейському півострові у боротьбі з маврами: 24 вересня того ж року вони захопити місто Лісабон, який з цього часу постійно перебуває в складі португальської держави.

Не дивлячись на посилення мусульманських володарів в східному Середземномор’ї, християнські володарі цього регіону також вели жорстку боротьбу між собою. На початку 50-х років, зокрема, візантійці воювали тут з норманами, володарям яких Рожеру II та Вільгельму I Злому належала Сіцілія та Південна Італія. Спроби згаданого вище грецького базілевса Мануіла Комніна підкорити собі південь Апеннінського півострова завершилися невдачею. Більш того, в 1154 р. сіцілійський флот підійшов до Константинополя і пришвартувався біля імператорського палацу. В 1155 р. між норманами та візантійцями було укладено мир.

Ім’я молодого княжича

Молода князівська пара назвала свого сина не дуже поширеним на той час на Русі іменем – Роман, що в перекладі з латинської “Romanus” значило – римський, римлянин.[94] Було б спрощенням думати, що поява цього імені пов’язана з польським походженням Агнеси, оскільки в її родині такого імені ми також не зустрічаємо. Зазначимо. що Романом був син чернігівського князя Святослава Ярославича, який загинув 2 січня 1079 р. Романами назвали своїх синів Володимир Всеволодович “Мономах” та полоцький князь Всеслав Брячиславич. Знаємо двох Романів і серед князів середини XII ст.[95] У більш пізній час ім’я “Роман” знайде значно більшого поширення, і є підстави стверджувати, що на його популярність вплинула персона нашого героя – майбутнього могутнього володаря Романа Мстиславича.

Розповсюдження імені Роман є свідоцтвом культурних контактів східнослов’янського світу із Заходом. Проте це ім’я, на нашу думку, має