read-books.club » Детективи » Нічний адміністратор 📚 - Українською

Читати книгу - "Нічний адміністратор"

230
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Нічний адміністратор" автора Джон Ле Карре. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 8 9 10 ... 163
Перейти на сторінку:
його не цікавлять. Вони існують, вони всі не менш елегантні, вони крутяться десь на периферії навколо центрального світила — містера Річарда Онслоу Роупера з Нассау, столиці Багамських островів. Отже, вони лише фон. Джонатан завершує свою екскурсію визначними місцями «Вежі». Йому час вже йти. Ґречний помах руки, люб’язне побажання: «насолоджуйтеся кожною хвилиною, проведеною у нас», і за звичайних умов він преспокійно спустився б на перший поверх, залишаючи своїх підопічних наодинці, щоб вони могли сповна насолоджуватися життям за п’ятнадцять тисяч франків за ніч, включно з податками, обслуговуванням і континентальним сніданком.

Але сьогодні все було по-іншому. Це була ніч Роупера, ніч Софі, і якимось дивним чином роль Софі сьогодні грає Роуперова жінка, чиє ім’я, як виявилося, було Джед, лише Роупер називав її Джедс — містер Онслоу Роупер любив примножувати свої статки. Сніг усе ще падає і найгіршу людину на землі неабияк тягне до вікна, немов у танці сніжинок він розглядає своє дитинство. Роупер стоїть у центрі кімнати, під захистом своєї армії, обличчям до високих вікон і засніженого балкону. В одній руці він тримає розгорнутий зелений каталог «Сотбі» так, ніби це збірник церковних пісень, які він от-от почне виконувати, а іншу руку тримає припіднятою — немов хоче подати сигнал якомусь інструменту в глибині оркестру, щоб той нарешті озвався. На ньому окуляри для читання, які надають йому вченого вигляду.

— Солдат Борис зі своїм братчиком дали добро на зустріч в обід у понеділок, — вигукує Коркоран з їдальні. — То як, понеділок підходить?

— Хай буде, — відповідає Роупер, одночасно перегортаючи сторінку каталогу і дивлячись на сніг поверх окулярів. — Лишень подивіться. Проблиски вічності.

— Я в захваті щоразу, коли сніжить, — щиро зізнався Джонатан.

— Ваш друг з Маямі, Апетит, пропонує перенести все в Кроненгаллє — там смачніше годують, — знову озвався Коркоран.

— Надто людно. Пообідаємо тут або хай приносить з собою канапки. Сенді, у скільки тепер обійдеться добротна конячка Стаббса[10]?

З-за дверей вигулькнула голова симпатичного чоловіка з хвостиком.

— Розмір?

— Тридцять на сорок дюймів.

Гарненьке обличчя насупилося.

— На аукціоні «Сотбі» минулого червня був непоганий варіант — «Заступник на фоні пейзажу», підписаний і датований 1779 роком. Першосортна штука.

— Quanta costa?[11]

— Ви сидите?

— Ой, Сендс, я тебе прошу!

— Мільйон дві. Плюс комісійні.

— Фунтів чи баксів?

— Баксів.

З дверей навпроти чути ниття майора Коркорана.

— Шефе, ті брюссельські парубчиська хочуть половину готівкою. По-моєму, взагалі страх втратили.

— Скажи їм, хай забудуть, — відрубав Роупер. Вочевидь, він таким тоном тримає Коркорана на відстані. — Пайне, що там, готель?

Роуперів погляд усе ще прикований до темних вікон, за якими продовжували кружляти сніжинки.

— Світловий маяк, містере Роупер. Щось на кшталт навігаційного приладу, наскільки мені відомо.

Бронзовий позолочений годинник repa Майстера пробиває годину, але Джонатан, незважаючи на свою звичну спритність, не може ступити і кроку у напрямку до свого порятунку. Його лаковані черевики застигли у м’якому килимі вітальні, немов у цементі. Він не може відірвати свого м’якого погляду, який зовсім не пасував до його боксерських брів, від Роуперової спини. Але Джонатан його майже не бачить. Він зараз не в апартаментах «Вежі», а в пентха-узі Софі, на верхньому поверсі каїрського готелю «Цариця Нефертіті».

Софі також стоїть спиною до нього, і спина її така ж гарна, якою він завжди її уявляв, — сніжно-біла на фоні білизни її вечірньої сукні. Вона дивиться у вікно, але не на сніг, а на великі вологі зорі каїрської ночі, на щербатий місяць, що висить над безмовним містом. Двері в сад на даху прочинені, вона там вирощує лише білі квіти — олеандри, буген-віллеї, агапантус. Аромат арабського жасмину пролітає повз неї і наповнює кімнату. На столі біля неї стоїть пляшка горілки, і вона явно напівпорожня, а не напівповна.

— Ви дзвонили, — нагадав їй Джонатан з усмішкою в голосі, граючись у покірного слугу. «Можливо, це буде наша ніч», — думав він.

— Так, я дзвонила. І ви відповіли. Ви люб’язний. Упевнена, ви повсякчас такий.

Він відразу ж зрозумів, що ця ніч не стане їхньою.

— Мені потрібно поставити вам запитання, — сказала вона. — Ви зможете дати мені чесну відповідь?

— Якщо зможу. Звісно.

— Ви маєте на увазі, що можуть бути обставини, які не дадуть вам це зробити?

— Я маю на увазі, що можу не знати відповіді.

— Ох, ви знатимете відповідь. Де ті документи, які я вам довірила?

— У сейфі. У конверті, на якому написане моє прізвище.

— Хтось, окрім мене, їх бачив?

— Сейф використовують декілька працівників, зазвичай для збереження готівки до її відправки в банк. Наскільки мені відомо, конверт досі запечатаний.

Вона нетерпляче шарпнула плечима, але не повернула голову.

— Ви ще комусь їх показували? Будь ласка, просто скажіть «так» чи «ні». Я вас не засуджуватиму. Прийти до вас було імпульсивним рішенням. Якщо я і зробила помилку, то це не ваша вина. У мене склалося сентиментальне враження, нібито ви бездоганний англієць.

«У мене теж», — подумав Джонатан. Попри це, йому здалося, що вибору у нього не було. У світі, що якимось незрозумілим чином присвоїв його відданість, була тільки одна відповідь на це питання.

— Ні, — відповів він. А потім повторив: — Ні, нікому.

— Якщо ви стверджуєте, що це правда, то я не маю підстав вам не вірити. Мені дуже хочеться вірити, що на світі залишився хоч один справжній джентльмен.

— Це правда. Слово честі. Нікому.

Здавалося, вона не повірила його запевнянням або вирішила, що вони передчасні.

— Фредді наполягає, що це я його зрадила. Він довірив мені документи. Він не хотів тримати їх в офісі або вдома. Діккі Роупер робить усе, щоб Фредді запідозрив мене.

— Для чого йому це?

— Роупер — одна зі сторін листування. До сьогодні Роупер і Фредді планували співпрацювати. Я була присутньою під час деяких їхніх розмов на Роуперовій яхті. Роупер був не в захваті від мене як свідка, але оскільки Фредді хотів мною похизуватися, то у нього не було виходу.

Вона нібито чекала, що він заговорить, але Джонатан не зронив ні слова.

— Фредді приходив до мене сьогодні ввечері. Пізніше, ніж він зазвичай приходить. Коли він у місті, його стара добра традиція — навідуватися до мене перед вечерею. З поваги до

1 ... 8 9 10 ... 163
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нічний адміністратор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нічний адміністратор"